Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ДИЛТІАЗЕМ

(DILTIAZEM)

Склад

діюча речовина: diltiazem;

1 таблетка містить дилтіазему гідрохлориду (у перерахунку на 100 % вміст дилтіазему гідрохлориду) - 60 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль картопляний; повідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: цільні правильні, круглі циліндри, верхня і нижня поверхні яких плоскі, краї поверхонь скошені, нанесена риска для поділу, білого або білого з кремуватим відтінком кольору.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні бензотіазепіну.

Код АТХ C08D B01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Дилтіазем - антагоніст іонів кальцію групи похідних бензотіазепіну. Зменшує надходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали мембрани в кардіоміоцити і гладком'язові клітини. Чинить антиангінальну, гіпотензивну та антиаритмічну дію.

Механізм дії при стенокардії обумовлений розширенням коронарних судин і зниженням постнавантаження на міокард. Ефективний при лікуванні стабільної стенокардії, що при об'єктивній оцінці виражається в збільшенні тривалості періоду, протягом якого не виникало депресії сегмента ST при виконанні фізичних навантажень, а при суб'єктивній оцінці - у зниженні частоти нападів стенокардії і необхідності прийому нітрогліцерину. Ефективність дії дилтіазему при лікуванні нестабільної стенокардії приблизно еквівалентна дії ніфедипіну або верапамілу, а частота розвитку побічних ефектів при лікуванні дилтіаземом суттєво нижча, ніж при застосуванні вказаних препаратів.

Дилтіазем чинить гіпотензивну дію, знижуючи як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск, не впливає при цьому на нормальний рівень артеріального тиску. На відміну від більшості периферичних вазодилататорів, не спричиняє розвитку рефлекторної тахікардії. Незважаючи на слабку негативну інотропну дію препарату, при його застосуванні не зменшується ударний об'єм серця і фракція викиду лівого шлуночка. При тривалому систематичному застосуванні дилтіазем може спричиняти регресію гіпертрофії лівого шлуночка. Препарат можна застосовувати як монотерапію, а також і з іншими гіпотензивними засобами у складі комбінованої терапії, особливо з діуретиками та інгібіторами АПФ. Дилтіазем можна призначати в тих випадках, коли застосування блокаторів β-адренорецепторів протипоказане (лікування хворих з бронхіальною астмою, цукровим діабетом або периферичними ангіопатіями). Дилтіазем не чинить негативної дії на ліпідний спектр плазми крові.

Препарат пригнічує кальцієвий рух у клітинах синусного та AV-вузлів завдяки терапевтичній дії при суправентрикулярних аритміях.

Фармакокінетика.

Дилтіазем повністю всмоктується з травного тракту після перорального прийому. При першому проходженні через печінку абсолютна біодоступність дилтіазему становить приблизно 40 % (індивідуальні варіації 24-74 %). Біодоступність однакова для всіх лікарських форм і не є дозозалежною при прийомі клінічних доз. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 3-4 години після прийому таблеток 60 мг (при прийомі разової дози 60 мг максимальна концентрація становить 39-120 нг/мл).

Приблизно 80 % дилтіазему зв'язується з білками плазми крові, з альбуміном - тільки до 40 %. Дилтіазем ефективно розподіляється в різних тканинах. Об'єм розподілу препарату дорівнює 5 л/кг, а об'єм центральної судини дорівнює 0,9 л/кг. У крові препарат швидко розподіляється між плазмою і клітинами крові. При прийомі дози 60 мг 3 рази на добу стабільний стан досягається через 3 дні. При дозі 120-300 мг/добу стабільний стан концентрації в плазмі крові коливається від 20 до 200 нг/мл (мінімальна терапевтична концентрація - приблизно 70-100 нг/мл).

Дилтіазем метаболізується за допомогою ферменту цитохрому CYP3A4 та є субстратом

Р-глікопротеїну. Дилтіазем також є інгібітором ферменту цитохрому CYP3A4. У першій фазі метаболізм здійснюється за допомогою деацетилювання, N-деметилювання і О-деметилювання. Деацетилдилтіазем є активним метаболітом (40-50 % активності дилтіазему); його концентрація становить приблизно 15-35 % від такої дилтіазему. Фармакодинамічна значущість метаболіту мінімальна.

Тільки 0,1-4 % дилтіазему виводиться в незміненому стані із сечею; отже, елімінація препарату здійснюється переважно у вигляді метаболітів. Загальний кліренс дилтіазему дорівнює 0,7-1,3 л/кг/год. У сечі знайдені п'ять некон'югованих метаболітів; два з них зустрічаються також і в кон'югованій формі. Елімінація дилтіазему відповідає однофазній кінетиці. Відповідно до трьохкамерної моделі, період напіввиведення дорівнює приблизно 0,1 години для найшвидшої фази розподілу, 2,1 години - для середньої фази і 9,8 години - для кінцевої фази елімінації. Період напіввиведення становить 4-7 годин.

При тривалому застосуванні не знайдено змін у фармакокінетиці дилтіазему. Препарат не накопичується в організмі і не індукує власний метаболізм. Фармакокінетика препарату у пацієнтів зі стенокардією і порушеною функцією нирок не відрізняється від такої у здорових добровольців.

Клінічні характеристики

Показання

Стенокардія. Артеріальна гіпертензія. Стенокардія Принцметала. Для зниження шлуночкового ритму при фібриляції передсердь.

Протипоказання

Підвищена чутливість до дилтіазему або до інших компонентів препарату, до похідних бензотіазепіну. Синдром слабкості синусового вузла; атріовентрикулярна блокада ІІ-ІІІ ступеня (окрім випадків наявності функціонуючого пейсмейкера); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.); виражена брадикардія (< 50 уд/хв); синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта; декомпенсована серцева недостатність; гострий інфаркт міокарда з ускладненим перебігом; кардіогенний шок (у тому числі внаслідок інтоксикації препаратами дигіталісу); шлуночкова екстрасистолія; гостра серцева недостатність, хронічна серцева недостатність II-III стадії; тріпотіння або фібриляція передсердь при синдромі Лауна-Ганонга-Левіна (крім хворих з імплантованими кардіостимуляторами); одночасне застосування дантролену у формі інфузій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); комбінація з івабрадином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Можливе поєднання препарату з нітратами, антикоагулянтами, діуретиками, цукрознижувальними препаратами.

Можливе потенціювання дії інших антигіпертензивних препаратів. Одночасне застосування препарату з β-блокаторами, аміодароном або дигоксином може пригнічувати АV-провідність та підвищувати ризик розвитку брадикардії. Дилтіазем може збільшувати пригнічувальну дію на серце галотану та ізофлурану. Внутрішньовенне введення солей кальцію знижує фармакологічну відповідь на застосування дилтіазему.

Дилтіазем первинно метаболізується через механізм ферменту цитохрому СYР3А4. Циметидин як інгібітор ферменту цитохрому СYР3А4 може підвищувати концентрацію дилтіазему в плазмі крові. Можливе потенціювання ефекту дилтіазему при одночасному застосуванні з макролідами, протигрибковими засобами, похідними азолу, флуоксетином, тамоксифеном, ніфедипіном та інгібіторами протеази ВІЛ. При одночасному застосуванні препаратів, що індукують цитохром СYР3А4, наприклад карбамазепін, морицизин, фенобарбітал та рифампіцин, можливе прискорення метаболізму дилтіазему. Дилтіазем інгібує метаболізм препаратів, що метаболізуються за допомогою ферменту цитохрому СYР3А4 та Р-глікопротеїну. Дилтіазем також являється субстратом для ферменту цитохрому СYР3А4 та Р-глікопротеїну. Необхідно спостерігати за концентрацією в плазмі крові та побічними ефектами при застосуванні таких препаратів: хінідин, циклоспорин, вальпроєва кислота, карбамазепін, фенітоїн, циклоспорин, сиролімус, такролімус, дигоксин, дигітоксин, метилпреднізолон та теофілін. При одночасному прийомі дилтіазему з дизопірамідом, прокаїнамідом або хінідином може значно посилитись негативний інотропний ефект. При сумісному застосуванні дилтіазему та інгібіторів ГМГ-КоА- редуктази, що метаболізуються за допомогою ферменту цитохрому СYР3А4, наприклад симвастатинуу, аторвастатину, ловастатину та серивастатину, дози останніх повинні бути знижені для запобігання розвитку рабдоміолізу та пошкоджень печінки. Препарат не пригнічує кліренс правастатину та флувастатину.

При одночасному застосуванні дилтіазему та ніфедипіну, квінідину, пропранололу, метопрололу, іміпраміну, нортриптиліну, силденафілу, буспірону, мідазоламу, триазоламу, діазепаму, алпразоламу, алфентанілу та цисаприду може підвищуватись концентрація останніх у плазмі крові.

Тіазидні діуретики посилюють гіпотензивний ефект дилтіазему. Засоби для інгаляційного знеболювання (похідні вуглеводнів) можуть посилювати артеріальну гіпотензію.

Посилює кардіодепресивну дію загальних анестетиків.

При одночасному застосуванні препаратів літію та дилтіазему може розвинутися нейротоксичність, тому необхідно ретельно моніторити концентрацію літію в сироватці крові.

Лікарські засоби, одночасне застосування яких протипоказано

Дантролен (інфузії). У тварин, яким одночасно призначали внутрішньовенно верапаміл і дантролен, регулярно спостерігалися летальні випадки фібриляції шлуночків. Таким чином, комбінація блокатора кальцієвих каналів і дантролену є потенційно небезпечною (див. розділ «Протипоказання»).

Івабардин. Одночасне застосування препарату з івабрадином протипоказане, враховуючи ефект додаткового зниження частоти серцевих скорочень при застосуванні дилтіазему (див. розділ «Протипоказання»).

Ацетилсаліцилати [ацетилсаліцилова кислота (АСК)/ацетилсаліцилат лізину (АСЛ)]. Слід з обережністю застосовувати ацетилсаліцилати (АСК/АСЛ) разом із дилтіаземом через підвищений ризик виникнення кровотеч у зв'язку з потенційним адитивним ефектом на агрегацію тромбоцитів.

Рентгенконтрастні речовини. У пацієнтів, які отримують дилтіазем, можуть посилюватися серцево-судинні ефекти внутрішньовенного болюсу іонного рентгеноконтрастного середовища, такі як артеріальна гіпотензія. Якщо пацієнти одночасно отримують дилтіазем та іонне рентгеноконтрастне середовище, необхідна особлива обережність.

Особливості застосування

Препарат з обережністю застосовують пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки і нирок.

Кліренс дилтіазему може бути знижений у пацієнтів літнього віку. Хворі літнього віку з ризиком розвитку симптомів серцевої недостатності можуть виявляти підвищену чутливість до дії препарату, навіть за умови звичайного лікування.

Препарат слід застосовувати з обережністю хворим на гостру порфірію.

Слід з обережністю призначати препарат хворим з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, з порушенням шлуночкової провідності та пацієнтам, схильним до артеріальної гіпотензії. У хворих може змінюватися ЕКГ (подовжуватися інтервал PQ).

Дилтіазем необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із недостатністю лівого передсердя, брадикардією, подовженням інтервалу PQ та стенозом аорти. Також необхідно бути обережними під час сумісного застосування препарату разом з β-блокаторами або іншими препаратами, що знижують скоротливу здатність серця чи АV-провідність.

Антагоністи кальцію можуть потенціювати ефекти анестетиків на утворення серцевих імпульсів, впливати на провідність, скоротливість та судинний тонус. Якщо під час терапії пацієнт потребує хірургічного лікування під загальним наркозом, необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про характер терапії, що проводиться.

Антагоністи кальцію можуть сприяти зниженню чоловічої фертильності - це необхідно брати до уваги, якщо у пацієнта, який приймає антагоністи кальцію, діагностується безпліддя неясної етіології. Даний ефект зникає при припиненні терапії.

Абсорбція дилтіазему може бути знижена у пацієнтів з тривалою діареєю (наприклад при виразковому коліті чи хворобі Крона).

Під час лікування не рекомендується внутрішньовенне введення β-адреноблокаторів.

Застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як дилтіазем, може асоціюватися зі змінами настрою, в тому числі з виникненням депресії.

Як і інші блокатори кальцієвих каналів, дилтіазем виявляє пригнічувальний вплив на перистальтику кишечнику. У зв'язку з цим його слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які мають ризик виникнення непрохідності кишечнику.

У період застосування препарату слід утримуватися від вживання алкогольних напоїв.

Оскільки препарат містить лактозу як допоміжну речовину, його не слід застосовувати хворим з лактазною недостатністю, галактоземією чи синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують у період вагітності або годування груддю.

За необхідності застосування препарату годування груддю необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід враховувати, що іноді на початку лікування Дилтіаземом можуть виникати зниження артеріального тиску, запаморочення, відчуття втоми та нудота, тому при прийомі препарату слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Препарат слід приймати з їжею або натщесерце. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи достатньою кількістю води.

Дози препарату підбирають індивідуально.

Середня добова доза для дорослих - 180-240 мг. Максимальна добова доза - 480 мг.

Зазвичай початкова доза становить 60 мг 3-4 рази на добу. Доза може бути збільшена відповідно до терапевтичного ефекту до 120 мг 3 рази на добу.

Для пацієнтів літнього віку або пацієнтів з порушеною функцією печінки рекомендується розпочинати лікування з нижчої дози - 30 мг 3-4 рази на добу.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям.

Передозування

Клінічні ефекти гострого передозування можуть включати брадикардію, атріовентрикулярну блокаду найвищого ступеня тяжкості, серцеву недостатність та артеріальну гіпотензію.

Лікування. Дилтіазем погано виводиться за допомогою діалізу. Терапія у разі передозування передбачає промивання шлунка, прийом активованого вугілля та внутрішньовенне введення препаратів кальцію.

При брадикардії та атріовентрикулярній блокаді доцільно розглянути можливість внутрішньовенного введення атропіну та електричної кардіостимуляції; при серцевій недостатності - внутрішньовенного введення дофаміну і діуретиків; при артеріальній гіпотензії - внутрішньовенного введення дофаміну та інфузії рідини.

При тахікардії у пацієнтів з синдромом Лауна-Ганонга-Левіна, порушеннями серцевої провідності, що призводять до прискореного скорочення шлуночків або фібриляції передсердь, рекомендована кардіоверсія і внутрішньовенне введення лідокаїну або мезокаїну.

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи: AV-блокада I ступеня, синусова брадикардія, брадикардія, AV-блокада II-III ступеня, припинення активності синусового вузла, загострення симптомів стенокардії, застійна серцева недостатність, артеріальна гіпотензія, тахікардія, відчуття серцебиття, аритмія, екстрасистолія, непритомність, припливи, периферичні набряки, синкопе.

З боку травного тракту: нудота, запор, діарея, біль у шлунку, сухість у ротовій порожнині і горлі, анорексія, диспепсія, блювання, збільшення маси тіла, гінгівіт, гіперплазія ясен.

З боку шкіри: екзантема, свербіж, шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, червоний вовчак, петехія, фоточутливість, кропив'янка, алергічні реакції шкіри, включаючи мультиформну еритему, васкуліт, лімфаденопатія, еозинофілія, гострий генералізований екзентематозний пустульоз, десквамативна еритема з підвищенням температури тіла або без нього.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів амінотрансфераз, гранулематозний гепатит, підвищення рівнів печінкових ферментів (аспартатрансамінази, аланінтрансамінази, лужної дегідрогенази, лужної фосфатази), гіперглікемія.

З боку кровотворної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження часу кровотечі.

З боку психіки: сплутаність свідомості, амнезія, депресія, галюцинації, безсоння, нервозність, зміна особистості, порушення смаку та нюху.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення ходи, парестезія, сонливість, тремор, астенія, екстрапірамідний синдром.

З боку органів зору: амбліопія, подразнення очей.

З боку органів слуху: шум у вухах.

З боку кістково-м'язової системи: біль у кістках і суглобах, міалгія.

З боку дихальної системи: задишка, носова кровотеча, набряк у носі.

З боку сечовидільної системи: ніктурія, поліурія, підвищення рівня креатинкінази.
З боку репродуктивної системи: гінекомастія, сексуальні розлади.

Загальні розлади: слабкість та втомлюваність, підвищена пітливість, загальне нездужання.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 60 мг № 10 (10×1), № 30 (10×3) у блістерах.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ПАТ «Лубнифарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ДИЛТиАЗЕМ

(DILTIAZEM)

Состав:

действующее вещество: diltiazem;

1 таблетка содержит дилтиазема гидрохлорида (в пересчете на 100 % содержание дилтиазема гидрохлорида) - 60 мг;

вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; целлюлоза микрокристаллическая; крахмал картофельный; повидон; кремния диоксид коллоидный безводный; кальция стеарат.

Лекарственная форма. Таблетки.

Основные физико-химические свойства: цельные правильные, круглые цилиндры, верхняя и нижняя поверхности которых плоские, края поверхностей скошены, нанесена риска для деления, белого или белого с кремоватым оттенком цвета.

Фармакотерапевтическая группа.

Селективные антагонисты кальция с преобладающим действием на сердце. Производные бензотиазепина. Код АТХ C08D В01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Дилтиазем - антагонист ионов кальция группы производных бензотиазепина. Уменьшает поступление ионов кальция через медленные кальциевые каналы мембраны в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки. Оказывает антиангинальное, гипотензивное и антиаритмическое действие.

Механизм действия при стенокардии обусловлен расширением коронарных сосудов и снижением постнагрузки на миокард. Эффективен при лечении стабильной стенокардии, которая при объективной оценке выражается в увеличении продолжительности периода, на протяжении которого не возникала депрессия сегмента ST при выполнении физических нагрузок, а при субъективной оценке - в снижении частоты приступов стенокардии и необходимости приема нитроглицерина. Эффективность действия дилтиазема при лечении нестабильной стенокардии приблизительно эквивалентна действию нифедипина или верапамила, а частота развития побочных эффектов при лечении дилтиаземом существенно ниже, чем при применении указанных препаратов.

Дилтиазем оказывает гипотензивное действие, снижая как систолическое, так и диастолическое артериальное давление, не влияет при этом на нормальный уровень артериального давления. В отличие от большинства периферических вазодилататоров, не вызывает развития рефлекторной тахикардии. Несмотря на слабое отрицательное инотропное действие препарата, при его применении не уменьшается ударный объем сердца и фракция выброса левого желудочка. При длительном систематическом применении дилтиазем может стать причиной регрессии гипертрофии левого желудочка. Препарат можно применять как в качестве монотерапии, так и с другими гипотензивными средствами в составе комбинированной терапии, особенно с диуретиками и ингибиторами АПФ. Дилтиазем можно назначать в тех случаях, когда применение блокаторов β-адренорецепторов противопоказано (лечение больных с бронхиальной астмой, сахарным диабетом или периферическими ангиопатиями). Дилтиазем не оказывает отрицательного действия на липидный спектр плазмы крови.

Препарат угнетает кальциевое движение в клетках синусового и АV-узлов благодаря терапевтическому действию при суправентрикулярных аритмиях.

Фармакокинетика.

Дилтиазем полностью всасывается из пищеварительного тракта после перорального приема. При первом прохождении через печень абсолютная биодоступность дилтиазема составляет приблизительно 40 % (индивидуальные вариации - 24-74 %). Биодоступность одинакова для всех лекарственных форм и не является дозозависимой при приеме клинических доз. Максимальная концентрация в плазме крови достигается приблизительно через 3-4 часа после приема таблеток 60 мг (при приеме разовой дозы 60 мг максимальная концентрация составляет 39-120 нг/мл).

Приблизительно 80 % дилтиазема связывается с белками плазмы крови, с альбумином - только до 40 %. Дилтиазем эффективно распределяется в различных тканях. Объем распределения препарата равен 5 л/кг, а объем центрального сосуда равен 0,9 л/кг. В крови препарат быстро распределяется между плазмой и клетками крови. При приеме дозы 60 мг 3 раза в сутки стабильное состояние достигается через 3 дня. При дозе 120-300 мг/сутки стабильное состояние концентрации в плазме крови колеблется от 20 до 200 нг/мл (минимальная терапевтическая концентрация - приблизительно 70-100 нг/мл).

Дилтиазем метаболизируется с помощью фермента цитохрома СYРЗА4 и является субстратом Р-гликопротеина. Дилтиазем также является ингибитором фермента цитохрома СYРЗА4. В первой фазе метаболизм осуществляется с помощью деацетилирования, N- деметилирования и О-деметилирования. Деацетилдилтиазем является активным метаболитом (40-50 % активности дилтиазема); его концентрация составляет приблизительно 15-35 % от таковой дилтиазема. Фармакодинамическая значимость метаболита минимальная.

Только 0,1-4 % дилтиазема выводится в неизмененном состоянии с мочой; элиминация препарата осуществляется преимущественно в виде метаболитов. Общий клиренс дилтиазема равняется 0,7- 1,3 л/кг/ч. В моче найдено пять неконъюгированных метаболитов; два из них встречаются также и в конъюгированной форме. Элиминация дилтиазема соответствует однофазной кинетике. В соответствии с трехкамерной моделью, период полувыведения равняется приблизительно 0,1 часа для самой быстрой фазы распределения, 2,1 часа - для средней фазы и 9,8 часа - для конечной фазы элиминации. Период полувыведения составляет 4-7 часов.

При длительном применении не найдены изменения в фармакокинетике дилтиазема. Препарат не накапливается в организме и не индуцирует собственный метаболизм. Фармакокинетика препарата у пациентов со стенокардией и нарушенной функцией почек не отличается от таковой у здоровых добровольцев.

Клинические характеристики.

Показания.

Стенокардия. Артериальная гипертензия. Стенокардия Принцметала. Для снижения частоты желудочкового ритма при фибрилляции предсердий.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к дилтиазему или к другим компонентам препарата, к производным бензотиазепина. Синдром слабости синусового узла; атриовентрикулярная блокада II-III степени (кроме случаев наличия функционирующего пейсмейкера); артериальная гипотензия (систолическое артериальное давление < 90 мм рт. ст.); выраженная брадикардия (< 50 уд/мин); синдром Вольфа-Паркинсона-Уайта; декомпенсированная сердечная недостаточность; острый инфаркт миокарда с осложненным течением; кардиогенный шок (в том числе вследствие интоксикации препаратами дигиталиса); желудочковая экстрасистолия; острая сердечная недостаточность, хроническая сердечная недостаточность II-III стадии; трепетание или фибрилляция предсердий при синдроме Лауна-Ганонга-Левина (кроме больных с имплантированными кардиостимуляторами); одновременное применение дантролена в форме инфузий (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»); комбинация с ивабрадином (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Возможно сочетание препарата с нитратами, антикоагулянтами, диуретиками, сахароснижающими препаратами.

Возможно потенцирование действия других антигипертензивных препаратов. Одновременное применение препарата с β-блокаторами, амиодароном или дигоксином, может угнетать АV-проводимость и повышать риск развития брадикардии. Дилтиазем может увеличивать угнетающее действие на сердце галотана и изофлурана. Внутривенное введение солей кальция снижает фармакологический ответ на применение дилтиазема.

Дилтиазем первично метаболизируется через механизм фермента цитохрома СYРЗА4.

Циметидин как ингибитор фермента цитохрома СYРЗА4 может повышать концентрацию дилтиазема в плазме крови. Возможно потенцирование эффекта дилтиазема при одновременном применении с макролидами, противогрибковыми средствами, производными азола, флуоксетином, тамоксифеном, нифедипином и ингибиторами протеазы ВИЧ. При одновременном применении препаратов, индуцирующих цитохром СYРЗА4, например карбамазепин, морицизин, фенобарбитал и рифампицин, возможно ускорение метаболизма дилтиазема. Дилтиазем ингибирует метаболизм препаратов, метаболизирующихся с помощью фермента цитохрома СYРЗА4 и Р-гликопротеина. Дилтиазем также является субстратом для фермента цитохрома СYРЗА4 и Р-гликопротеина. Необходимо наблюдать за концентрацией в плазме крови и побочными эффектами при применении следующих препаратов: хинидин, циклоспорин, вальпроевая кислота, карбамазепин, фенитоин, циклоспорин, сиролимус, такролимус, дигоксин, дигитоксин, метилпреднизолон и теофиллин. При одновременном приеме дилтиазема с дизопирамидом, прокаинамидом или хинидином может значительно усилиться отрицательный инотропный эффект. При совместном применении дилтиазема и ингибиторов ГИГ-КоА-редуктазы, которые метаболизируются с помощью фермента цитохрома СYРЗА4, например симвастатина, аторвастатина, ловастатина и серивастатина, дозы последних должны быть снижены для предотвращения развития рабдомиолиза и повреждений печени. Препарат не угнетает клиренс правастатина и флувастатина.

При одновременном применении дилтиазема и нифедипина, квинидина, пропранолола, метопролола, имипрамина, нортриптилина, силденафила, буспирона, мидазолама, триазолама, диазепама, алпразолама, алфентанила и цисаприда может повышаться концентрация последних в плазме крови.

Тиазидные диуретики усиливают гипотензивный эффект дилтиазема. Средства для ингаляционного обезболивания (производной углеводородов) могут усиливать артериальную гипотензию.

Усиливает кардиодепрессивное действие общих анестетиков.

При одновременном применении препаратов лития и дилтиазема может развиться нейротоксичность, поэтому необходимо тщательно мониторировать концентрацию лития в сыворотке крови.

Лекарственные средства, одновременное применение которых противопоказано

Дантролен (инфузии). У животных, которым одновременно назначали внутривенно верапамил и дантролен, регулярно наблюдались летальные случаи фибрилляции желудочков. Таким образом, комбинация блокатора кальциевых каналов и дантролена является потенциально опасной (см. раздел «Противопоказания»).

Ивабардин. Одновременное применение препарата с ивабрадином противопоказано, учитывая эффект дополнительного снижения частоты сердечных сокращений при применении дилтиазема (см. раздел «Противопоказания»).

Ацетилсалицилаты [ацетилсалициловая кислота (АСК)/ацетилсалицилат лизина (АСЛ)]. Следует с осторожностью применять ацетилсалицилаты (АСК/АСЛ) вместе с дилтиаземом из-за повышенного риска возникновения кровотечений в связи с потенциальным аддитивным эффектом на агрегацию тромбоцитов.

Рентгеноконтрастные вещества. У пациентов, получающих дилтиазем, могут усиливаться сердечно-сосудистые эффекты внутривенного болюса ионной рентгеноконтрастной среды, такие как артериальная гипотензия. Если пациенты одновременно получают дилтиазем и ионную рентгеноконтрастную среду, необходима особая осторожность.

Особенности применения.

Препарат с осторожностью применяют пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени и почек.

Клиренс дилтиазема может быть снижен у пациентов пожилого возраста. Больные пожилого возраста, с риском развития симптомов сердечной недостаточности, могут обнаруживать повышенную чувствительность к действию препарата, даже при условии обычного лечения. Препарат нужно применять с осторожностью больным с острой порфирией.

Нужно с осторожностью назначать препарат больным с атриовентрикулярной блокадой I степени, с нарушением желудочковой проводимости и пациентам, предрасположенным к артериальной гипотензии. У больных может изменяться ЭКГ (удлиняться интервал РQ).

Дилтиазем необходимо применять с осторожностью пациентам с недостаточностью левого предсердия, брадикардией, удлинением интервала PQ и стенозом аорты. Также необходимо быть осторожными во время совместного применения препарата вместе с β-блокаторами или другими препаратами, снижающими сократительную способность сердца или АV-проводимость. Антагонисты кальция могут потенцировать эффекты анестетиков на образование сердечных импульсов, влиять на проводимость, сократимость и сосудистый тонус. Если во время терапии пациент нуждается в хирургическом лечении под общим наркозом, необходимо информировать врача-анестезиолога о характере проводимой терапии.

Антагонисты кальция могут способствовать снижению мужской фертильности - это необходимо принимать во внимание, если у пациента, принимающего антагонисты кальция, диагностируется бесплодие неясной этиологии. Данный эффект исчезает при прекращении терапии.

Абсорбция дилтиазема может быть снижена у пациентов с продолжительной диареей (например, при язвенном колите или болезни Крона).

Во время лечения не рекомендуется внутривенное введение β-адреноблокаторов.

Применение блокаторов кальциевых каналов, таких как дилтиазем, может ассоциироваться с изменениями настроения, в том числе с возникновением депрессии.

Как и другие блокаторы кальциевых каналов, дилтиазем проявляет угнетающее влияние на перистальтику кишечника. В связи с этим его следует с осторожностью применять пациентам, имеющим риск возникновения непроходимости кишечника.

В период применения препарата нужно воздержаться от употребления алкогольных напитков. Поскольку препарат содержит лактозу в качестве вспомогательного вещества, его не следует применять больным с лактазной недостаточностью, галактоземией или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Препарат не применяют в период беременности или кормления грудью.

При необходимости применения препарата кормление грудью необходимо прекратить.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Необходимо учитывать, что иногда в начале лечения Дилтиаземом могут возникать снижение артериального давления, головокружение, ощущение усталости и тошнота, поэтому при приеме препарата нужно воздержаться от управления автотранспортом или работы с другими механизмами.

Способ применения и дозы.

Препарат нужно принимать с едой или натощак. Таблетку нужно глотать целой, запивая достаточным количеством воды.

Дозы препарата подбирают индивидуально.

Средняя суточная доза для взрослых - 180-240 мг. Максимальная суточная доза - 480 мг.

Обычно начальная доза составляет 60 мг 3-4 раза в сутки. Доза может быть увеличена соответственно терапевтическому эффекту до 120 мг 3 раза в сутки.

Для пациентов пожилого возраста или пациентов с нарушенной функцией печени рекомендуют начинать лечение с более низкой дозы - 30 мг 3-4 раза в сутки.

Дети.

Препарат противопоказан детям.

Передозировка.

Клинические эффекты острой передозировки могут включать брадикардию, атриовентрикулярную блокаду высшей степени тяжести, сердечную недостаточность и артериальную гипотензию.

Лечение. Дилтиазем плохо выводится при помощи диализа. Терапия в случае передозировки предусматривает промывание желудка, прием активированного угля и. внутривенное введение препаратов кальция.

При брадикардии и атриовентрикулярной блокаде целесообразно рассмотреть возможность внутривенного введения атропина и электрической кардиостимуляции; при сердечной недостаточности - внутривенного введения дофамина и диуретиков; при артериальной гипотензии - внутривенного введения дофамина и инфузии жидкости.

При тахикардии у пациентов с синдромом Лауна-Ганонга-Левина, нарушениями сердечной проводимости, что приводит к ускоренному сокращению желудочков или фибрилляции предсердий, рекомендуется кардиоверсия и внутривенное введение лидокаина или мезокаина.

Побочные реакции.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: AV-блокада I степени, синусовая брадикардия, брадикардия, AV-блокада II-III степени, прекращение активности синусового узла, обострение симптомов стенокардии, застойная сердечная недостаточность, артериальная гипотензия, тахикардия, ощущение сердцебиения, аритмия, экстрасистолия, обморок, приливы, периферические отеки, синкопэ.

Со стороны пищеварительного тракта: тошнота, запор, диарея, боль в желудке, сухость в ротовой полости и горле, анорексия, диспепсия, рвота, увеличение массы тела, гингивит, гиперплазия десен.

Со стороны кожи: экзантема, зуд, кожная сыпь, синдром Стивенса-Джонсона, ангионевротический отек, токсический эпидермальный некролиз, эксфолиативный дерматит, красная волчанка, петехия, фоточувствительность, крапивница, аллергические реакции кожи, включая мультиформную эритему, васкулит, лимфаденопатия, эозинофилия, острый генерализированный экзентематозный пустулез, десквамативная эритема с повышением температуры тела или без него.

Со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровня аминотрансфераз, гранулематозный гепатит, повышение уровней печеночных ферментов (аспартатрансаминазы, аланинтрансаминазы, щелочной дегидрогеназы, щелочной фосфатазы), гипергликемия.

Со стороны кроветворной и лимфатической системы: тромбоцитопения, лейкопения, удлинение времени кровотечения.

Со стороны психики: спутанность сознания, амнезия, депрессия, галлюцинации, бессонница, нервозность, изменение личности, нарушение вкуса и нюха.

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, нарушение походки, парестезия, сонливость, тремор, астения, экстрапирамидный синдром.

Со стороны органов зрения: амблиопия, раздражение глаз.

Со стороны органов слуха: шум в ушах.

Со стороны костно-мышечной системы: боль в костях и суставах, миалгия.

Со стороны дыхательной системы: одышка, носовое кровотечение, отек в носу.

Со стороны мочевыделительной системы: никтурия, полиурия, повышение уровня креатинкиназы.

Со стороны репродуктивной системы: гинекомастия, сексуальные расстройства.

Общие расстройства: слабость и утомляемость, повышенная потливость, общее недомогание.

Срок годности. 2 года.

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка.

Таблетки по 60 мг № 10 (10×1), № 30 (10×3) в блистерах.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

ПАО «Лубныфарм».

Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности.

Украина, 37500, Полтавская обл., г. Лубны, ул. Барвинкова, 16.