Оротикс

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ОРОТИКС

(OROTIX)

Склад

діюча речовина: еторикоксиб;

1 таблетка містить 90 мг або 120 мг еторикоксибу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат;

оболонка таблетки: Opadry OY-L white 28900, заліза оксид жовтий (Е 172), FD&C Blue № 2 lake (Е 132), поліетиленгліколь 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 90 мг: таблетки круглої форми діаметром 8,2 мм з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою світло-зеленувато-блакитного кольору, з відбитком «PhI» з одного боку;

таблетки по 120 мг: таблетки круглої форми діаметром 9 мм з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою світло зеленувато-блакитного кольору, з рискою з одного боку та відбитком «PhI» з іншого.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Коксиби.

Код АТХ M01A H05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Еторикоксиб є пероральним селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) у межах клінічного діапазону доз.

У ході досліджень препарат Оротикс дозозалежно інгібував ЦОГ-2 без інгібування ЦОГ-1 при застосуванні у дозах до 150 мг на добу. Еторикоксиб не інгібує синтез простагландинів шлунка та не впливає на функцію тромбоцитів.

Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Ідентифіковано дві ізоформи - ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ферменту, що індукується імпульсом прозапалення та розглядається як основний фактор, що відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та гарячки. ЦОГ-2 також задіяна у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція гарячки, відчуття болю, когнітивна функція). Також може брати участь у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 було ідентифіковано у тканині навколо виразки шлунка у людини, але значення для загоєння виразки не встановлено.

Ефективність

У пацієнтів з ревматоїдним артритом еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу значно зменшував вираженість болю, запалення, а також покращував рухливість. У пацієнтів з нападами гострого подагричного артриту еторикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів полегшує біль у суглобах середнього та тяжкого ступеня та запалення порівняно з індометацином у дозі 50 мг 3 рази на добу. Зменшення вираженості болю спостерігається через 4 години після початку лікування.

У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу забезпечує значне покращення при болі у хребті, запаленні, обмеженні рухів, а також функціональну здатність.

У дослідженні зубного болю еторикоксиб, що застосовувався в дозі 90 мг 1 раз на добу до трьох днів, мав більш виражену аналгезуючу дію, ніж плацебо. Під час дослідження за участю пацієнтів, яким проводилася тотальна абдомінальна гістеректомія, еторикоксиб у дозі 90 мг застосовували до проведення хірургічного втручання та після цього впродовж наступних 4 днів. У пацієнтів відмічено суттєве зменшення вираженості больового синдрому у стані спокою (в середньому впродовж перших трьох днів) порівняно з групою плацебо.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Еторикоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %. Після прийому 120 мг 1 раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація у плазмі крові (середнє геометричне значення Cmax=3D3,6 мкг/мл) спостерігається приблизно через 1 годину (Tmax) після прийому дорослими натще. Середнє значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC0‑24) становить 37,8 мкг×годину/мл. У межах клінічного дозування фармакокінетика еторикоксибу є лінійною.

При прийомі препарату у дозі 120 мг під час вживання їжі (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалося клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалася, що характеризувалося зниженням Сmax на 36 % та збільшенням Тmax на 2 години. Такі дані не розглядаються як клінічно значущі. Під час досліджень еторикоксиб застосовували незалежно від прийому їжі.

Розподіл.

Еторикоксиб приблизно на 92 % зв'язується з білками плазми крові людини в концентраціях від 0,05 до 5 мкг/мл. Об'єм розподілу при рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 120 л у людини.

Метаболізм.

Еторикоксиб активно метаболізується, менше 1 % дози виділяється із сечею у вигляді вихідної речовини. Основний шлях метаболізму - це формування похідної 6'-гідроксиметилу шляхом каталізації ферментами цитохрому. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики не вивчалися in vivo.

У людини ідентифіковано 5 метаболітів. Основним метаболітом є 6'-карбоксилової кислоти дериват еторикоксибу, що утворюється при подальшій оксидації похідної 6'-гідроксиметилу. Ці основні метаболіти або не виявляють активності, або є слабоактивними інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.

Виведення.

Після разового внутрішньовенного введення 25 мг еторикоксибу, міченого радіоізотопом, здоровим добровольцям 70 % радіоактивної речовини виводиться із сечею і 20 % - з калом, головним чином у вигляді метаболітів. Менше 2 % виводиться у вигляді незміненої речовини.

Виведення еторикоксибу відбувається майже повністю шляхом метаболізму та нирками. Рівноважні концентрації еторикоксибу досягаються через 7 днів при застосуванні у дозі 120 мг 1 раз на добу з показником кумуляції близько 2, що відповідає періоду напіввиведення приблизно 22 години. Кліренс плазми крові після внутрішньовенного введення 25 мг препарату становить приблизно 50 мл/хв.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (понад 65 років) подібна до фармакокінетики у молодших пацієнтів.

Стать. Фармакокінетика еторикоксибу подібна у чоловіків та жінок.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкою формою порушення функції печінки (5‑6 балів за шкалою Чайлда-П'ю) при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу середній показник AUC приблизно на 16 % більший, ніж у здорових добровольців при такому ж дозуванні препарату. У пацієнтів з помірною формою порушення функції печінки (7‑9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) при застосуванні еторикоксибу у дозі 60 мг через добу середній показник AUC був подібний до показника у здорових добровольців, які приймали препарат у дозі 60 мг 1 раз на добу щоденно. Немає клінічних або фармакокінетичних даних стосовно пацієнтів з тяжкими формами порушення функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

Порушення функції нирок. Фармакокінетика разової дози еторикоксибу 120 мг у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, яким проводять гемодіаліз, не відрізняється значним чином від фармакокінетики у здорових добровольців. При гемодіалізі препарат майже не виводиться (кліренс діалізу - приблизно 50 мл/хв.).

Діти. Фармакокінетика еторикоксибу у дітей віком до 12 років не вивчалась.

Дослідження фармакокінетики (n=3D16) за участю дітей віком від 12 до 17 років показало, що фармакокінетика у дітей з масою тіла більше 60 кг, яким призначали еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу, була подібною до фармакокінетики у дорослих, які застосовували еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність застосування еторикоксибу для дітей не встановлені.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматична терапія ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, болю і запальної симптоматики, пов'язаних із гострим подагричним артритом.

Нетривале лікування помірного та тяжкого гострого післяопераційного болю, пов'язаного зі стоматологічними та абдомінальними гінекологічними операціями.

Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків для пацієнта.

Протипоказання

- Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини препарату;

- активна пептична виразка або активна шлунково-кишкова кровотеча;

- бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або інші алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), включаючи інгібітори ЦОГ-2 (циклооксигексаназа-2);

- тяжкі порушення функції печінки (альбумін сироватки крові < 25 г/л, або ≥ 10 балів за шкалою Чайлда-П'ю);

- очікуваний нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв;

- запальні захворювання кишечнику;

- застійна серцева недостатність (NYHA ІІ- ІV);

- артеріальна гіпертензія, коли показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт.ст. та недостатньо контролюються;

- встановлена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та/або серцево-судинні захворювання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Фармакодинамічні взаємодії

Пероральні антикоагулянти. У пацієнтів, стан яких стабілізовано постійним застосуванням варфарину, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13 % протромбінового часу Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому в пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти показники протромбінового часу МНВ, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування.

Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай носить оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Слід провести належну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю і надалі.

Ацетилсаліцилова кислота. У ході дослідженя за участю здорових добровольців в умовах рівноважного стану застосування еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагрегантну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для профілактики серцево-судинних захворювань (застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах). Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призводити до збільшення частоти виникнення виразки травного тракту та інших ускладнень порівняно з такою при монотерапії еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосування еторикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою, дози якої вищі за встановлені для профілактики, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами.

Циклоспорин та такролімус. Хоча взаємодія еторикоксибу з цими препаратами не вивчалась, одночасне призначення нестероїдних протизапальних засобів із циклоспорином або такролімусом може посилювати нефротоксичний вплив останніх. Слід контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших препаратів.

Літій. Нестероїдні протизапальні засоби послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівень літію в плазмі крові. Якщо необхідно, проводять ретельний контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію протягом одночасного застосування цих препаратів, а також при припиненні застосування нестероїдних протизапальних засобів.

Метотрексат. У двох дослідженнях вивчалися ефекти еторикоксибу при застосуванні у дозах 60, 90 або 120 мг 1 раз на добу протягом 7 днів пацієнтами, які одержували 1 раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Еторикоксиб у дозі 60 і 90 мг не впливав на концентрацію в плазмі крові або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг не спостерігалося впливу на концентрацію в плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату, тоді як в іншому дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13 %. При одночасному призначенні еторикоксибу та метотрексату слід проводити відповідний моніторинг стосовно появи токсичного впливу метотрексату.

Пероральні контрацептиви. Еторикоксиб у дозі 120 мг при застосуванні з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу та 0,5-1 мг норетиндрону, одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC0-24 етинілестрадіолу на 50-60 %. Про таке підвищення концентрації етинілестрадіолу слід пам'ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілестрадіолу, який застосовуватиметься одночасно з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілестрадіолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (зокрема тромбоемболії вен у жінок групи ризику).

Гормонозамісна терапія (ГЗТ). Прийом 120 мг еторикоксибу з гормонозамісними препаратами, що включають кон'юговані естрогени (0,625 мг Премарину™), протягом 28 днів збільшує середній показник AUC0-24 у рівноважному стані некон'югованого естрону (на 41 %), еквіліну (на 76 %) і 17-β-естрадіолу (на 22 %). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (90 мг), не вивчався. Вплив еторикоксибу в дозі 120 мг на експозицію (AUC0-24) естрогенних компонентів препарату Премарин™ був менш, ніж наполовину меншим порівняно зі спостережуваним при монотерапії препаратом Премарин™ і при збільшенні дозування з 0,625 до 1,25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме, а прийом високих доз препарату Премарин™ одночасно з еторикоксибом не вивчався. Слід брати до уваги такі збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального препарату для прийому у період постменопаузи при одночасному застосуванні з еторикоксибом, оскільки зростання експозиції естрогену може підвищувати ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії.

Преднізон/преднізолон. Дослідження взаємодії не виявило клінічно значущого впливу еторикоксибу на фармакокінетику преднізону/преднізолону.

Дигоксин. При призначенні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів здоровим добровольцям не спостерігалося впливу на показник AUC0-24 у рівноважному стані та на виведення дигоксину нирками. Спостерігалося збільшення показника Сmax дигоксину (приблизно на 33 %). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком стосовно токсичної дії дигоксину при одночасному призначенні еторикоксибу та дигоксину.

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами

Еторикоксиб є інгібітором активності людської сульфотрансферази, зокрема SULT1E1, а також може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу в сироватці крові. Оскільки на сьогодні даних про вплив численних сульфотрансфераз недостатньо, а клінічні ефекти багатьох препаратів вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються головним чином людськими сульфотрансферазами (зокрема з пероральним сальбутамолом та міноксидилом).

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP

За даними досліджень in vitro, не очікується пригнічення цитохромів Р 450 (CYP) 1А 2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3А4. У ході дослідженя за участю здорових добровольців щоденне застосування еторикоксибу в дозі 120 мг не виявляло впливу на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за еритроміциновим дихальним тестом.

Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу

Основний шлях обміну еторикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу in vivo. Дослідження in vitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях обміну еторикоксибу, але їх кількісні характеристики не вивчались in vivo.

Кетоконазол. Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4. При застосуванні здоровими добровольцями у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів кетоконазол не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу в разовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43%).

Рифампіцин. Одночасне призначення еторикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора ферментів CYP) призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65 %. Таке зниження може супроводжуватись рецидивом симптомів, якщо еторикоксиб застосовують одночасно з рифампіцином. В той час як такі дані можуть вказувати на збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки не вивчалось комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах.

Антациди. Антацидні препарати не виявляють клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.

Особливості застосування

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Пошкодження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), в деяких випадках навіть з летальним наслідком, спостерігалися у пацієнтів, які отримували еторикоксиб.

З обережністю слід призначати нестероїдні протизапальні засоби пацієнтам з підвищеним ризиком ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту; пацієнтам літнього віку, пацієнтам, що застосовують будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб або ацетилсаліцилову кислоту одночасно, або пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями, а саме виразками та шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі.

Існує додатковий ризик розвитку побічних ефектів з боку травного тракту (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку травного тракту) при одночасному застосуванні еторикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У ході досліджень не спостерігалося вираженої відмінності безпеки щодо травного тракту при застосуванні селективного інгібітору ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота та нестероїдних протизапальних засобів + ацетилсаліцилова кислота.

Вплив на серцево-судинну систему

Клінічні дослідження вказують на те, що застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов'язано з ризиком тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) порівняно з такими при застосуванні плацебо та деяких НПЗЗ. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень може зростати при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, препарат слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу у симптоматичному полегшенні болю та вираженість реакції на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати еторикоксиб слід лише після ретельної оцінки.

Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Тому не слід відміняти антиагрегантні препарати.

Вплив на нирки

Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції у пацієнтів з існуючим вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок.

Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія

Як і при застосуванні інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, яким застосовували еторикоксиб. Всі нестероїдні протизапальні засоби, включаючи еторикоксиб, можуть призводити до розвитку або рецидиву застійної серцевої недостатності. Інформацію про реакцію залежно від дози див. у розділі «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка». З обережністю препарат призначають пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам з набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів слід застосувати відповідні заходи, включаючи відміну еторикоксибу.

Еторикоксиб, особливо у високих дозах, може призводити до частішої та тяжчої артеріальної гіпертензії порівняно з деякими іншими нестероїдними протизапальними засобами та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом і особливу увагу приділити контролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом. Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім - періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, необхідно розглянути можливість альтернативного лікування.

Вплив на печінку

Про підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно в 3 або більше разів порівняно з верхньою межею норми) повідомлялося приблизно в 1 % пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях та застосовували еторикоксиб у дозі 90 мг на добу.

Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (в 3 рази вищих за верхню межу норми) еторикоксиб слід відмінити.

Загальні вказівки

Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід провести відповідні заходи та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Слід забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або серця.

З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів з дегідратацією. Рекомендовано провести регідратацію до початку застосування еторикоксибу.

Про розвиток серйозних шкірних реакцій, у деяких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялося при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час постмаркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій спостерігається на початку терапії; перші прояви, у більшості випадків, з'являються протягом першого місяця лікування. Про серйозні реакції гіперчутливості (а саме анафілаксію та ангіоневротичний набряк) повідомлялося у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого препарату в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипань на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознак гіперчутливості.

При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватися прояви гарячки та інші ознаки запального процесу.

З обережністю призначають одночасно еторикоксиб та варфарин або інші пероральні антикоагулянти.

Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ/синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.

До складу препарату Оротикс входить лактоза. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непериносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа та глюкозо-галактозна мальабсорбція, не повинні застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Застосування препарату Оротикс, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітніти.

Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Потенційний ризик для вагітних жінок невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Застосування еторикоксибу протипоказано у період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає еторикоксиб в грудне молоко. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Оротикс застосовують перорально. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Ефект препарату починає проявлятися швидше при прийомі натще. Це слід враховувати при необхідності швидкого зменшення вираженості симптомів.

Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу зростає при підвищенні дози і тривалості експозиції, слід проводити, по можливості, найбільш короткі курси лікування при застосуванні найменших ефективних добових доз. Необхідність зменшення вираженості симптомів і ефективність симптоматичного лікування у пацієнтів потрібно періодично аналізувати.

Ревматоїдний артрит

Рекомендована доза становить 90 мг на добу.

Анкілозуючий спондилоартрит

Рекомендована доза становить 90 мг на добу.

У разі появи гострого болю еторикоксиб застосовують лише у гострий симптоматичний період та впродовж обмеженого часу максимально - 8 днів лікування.

Гострий подагричний артрит

Рекомендована доза становить 120 мг на добу. У ході досліджень гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовувався впродовж 8 днів.

Гострий біль. Рекомендована доза становить 90 мг чи 120 мг один раз на добу. Препарат Оротикс в дозі 120 мг слід застосовувати під час гострого симптоматичного періоду та протягом обмеженого часу максимально - 8 днів лікування.

Післяопераційний біль, пов'язаний зі стоматологічним оперативним втручанням. Рекомендована доза - 90 мг на добу.

Післяопераційний біль, пов'язаний з абдомінально-гінекологічним оперативним втручанням

Рекомендована доза становить 90 мг на добу. Початкову дозу слід прийняти безпосередньо перед операцією. Застосування 120 мг на добу може забезпечити додаткову ефективність для послаблення більш тяжкого післяопераційного болю при ходьбі. Опіоїдні аналгетики можуть застосовуватися разом з еторикоксибом за необхідності як додатковий засіб послаблення післяопераційного болю, пов'язаного з абдомінально-гінекологічними операціями.

Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Тому:

- дозування при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинно перевищувати 90 мг на добу;

- дозування при гострій подагрі не повинно перевищувати 120 мг на добу впродовж обмеженого періоду лікування - 8 днів;

- дозування при проведенні стоматологічного оперативного втручання не повинно перевищувати 90 мг на добу;

- дозування для послаблення болю після проведення абдомінально-гінекологічних операцій не повинно перевищувати 120 мг на добу.

Пацієнти літнього віку

Немає необхідності в корекції дозування пацієнтам літнього віку. Як і у разі застосування інших препаратів, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам літнього віку.

Печінкова недостатність.

Досвід застосування обмежений, особливо щодо пацієнтів з помірним порушенням функції печінки, тому препарат слід призначати з обережністю. Відсутній досвід застосування пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки (≥ 10 балів за шкалою Чайлда-П'ю), тому застосування препарату цим пацієнтам протипоказано.

Ниркова недостатність

Коригування дози не потрібно пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥ 30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв протипоказано.

Діти.

Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.

Передозування

У ході досліджень застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21-го дня не спричинили істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибом, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, були порівнянні з профілем безпеки еторикоксибу (наприклад, реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок).

У разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримуючі заходи, наприклад видалення неабсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження та, у разі необхідності, проведення підтримуючого лікування.

Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи препарат виводиться при проведенні перитоніального діалізу.

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (переважно внаслідок шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок.

Порушення обміну речовин, метаболізму: набряки/затримка рідини, послаблення або посилення апетиту, збільшення маси тіла.

Психічні розлади: тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності, сплутаність свідомості, галюцинації, збудження.

Неврологічні розлади: запаморочення, головний біль, дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість.

З боку органів зору: нечіткість зору, кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах, вертиго.

Кардіальні порушення: посилене серцебиття, фібриляція передсердь, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія, інфаркт міокарда*, аритмія; тахікардія.

Судинні розлади: артеріальна гіпертензія; припливи, інсульт*, транзиторні ішемічні порушення мозкового кровообігу, гіпертонічний криз.

* Виходячи з аналізу тривалих плацебо- та активно-контрольованих клінічних досліджень, при застосуванні селективних ЦОГ-2 інгібіторів існує підвищений ризик виникнення серйозних артеріальних тромбозів, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З огляду на наявні дані, малоймовірно, що ризик виникнення таких явищ перевищує 1% на рік (нечасто).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, диспное, носова кровотеча, бронхоспазм.

Шлунково-кишкові розлади: гастроінтестинальні порушення (наприклад, біль у шлунку, метеоризм, печія), діарея, диспепсія, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, нудота, здуття живота, кислотний рефлюкс, зміна характеру перистальтики кишечнику, запор, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, синдром подразненого кишечнику, езофагіт, виразка у ротовій порожнині, блювання, гастрит, пептичні виразки, включаючи гастроінтестинальну перфорацію та кровотечу (частіше у пацієнтів літнього віку), панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня АСТ, підвищення рівня АЛТ, гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: екхімоз, набряк обличчя, свербіж, висипання, еритема, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість.

З боку сечовидільної системи: протеїнурія, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові, порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність.

Загальні розлади: астенія/слабкість, грипоподібні симптоми, біль у грудях.

Дослідження: підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти, зниження рівня натрію у крові.

Про нижчезазначені серйозні небажані реакції повідомлялось при застосуванні НПЗП, тому не можна виключити можливість їх виникнення при застосуванні еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром; гепатотоксичність, включаючи печінкову недостатність.

Термін придатності. 2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 90 мг: по 7 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Таблетки по 120 мг: по 7 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Фарма Інтернешенал.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Аль Кастал, Ерпорт роуд, А.С. 334, Аль Джубайха 11941, Амман, Йорданія.

Заявник. Фарма Інтернешенал.

Місцезнаходження заявника

А.С. 334 Аль-Джубайха 11941 Амман, Йорданія.