Міріум

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

МІРІУМ

(MIRIUM)

Склад

діюча речовина: aripiprazole;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг, або 15 мг, або 30 мг арипіпразолу;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат; заліза оксид червоний (Е 172) (для 10 мг та 30 мг); заліза оксид жовтий (Е 172) (для 15 мг).

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг: круглі двоопуклі таблетки білого кольору з втиснутим написами «ARZ» з одного боку та «5» з іншого боку;

таблетки 10 мг: довгасті двоопуклі таблетки рожевого кольору із можливими більш темними вкрапленнями та з втиснутим написами «ARZ» та «10» з одного боку;

таблетки 15 мг: круглі двоопуклі таблетки жовтого кольору із можливими більш темними вкрапленнями та з втиснутим написами «ARZ» та «15» з одного боку;

таблетки 30 мг: круглі двоопуклі таблетки рожевого кольору із можливими більш темними вкрапленнями та з втиснутим написами «ARZ» та «30» з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби (нейролептики). Арипіпразол.

Код АТХ N05A X12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Терапевтична дія арипіпразолу при шизофренії обумовлена сполученням часткової агоністичної активності відносно дофамінових рецепторів D2 і серотонінових рецепторів 5HT1a та антагоністичної активності відносно серотонінових рецепторів 5HT2.

Арипіпразол має високу афінність in vitro до дофамінових рецепторів D2 і D3, серотонінових рецепторів 5HT1a і 5HT2a та помірну афінність до дофамінових рецепторів D4, серотонінових рецепторів 5HT2c і 5HT7, альфа1-адренорецепторів та гістамінових рецепторів H1. Арипіпразол характеризується також помірною афінністю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. Арипіпразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергічної гіпоактивності. Деякі клінічні ефекти арипіпразолу можна пояснити взаємодією не тільки з дофаміновими та серотоніновими рецепторами.

Фармакокінетика.

Активність препарату обумовлена діючою речовиною ‒ арипіпразолом. Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин. Рівноважна концентрація досягається через 14 днів. Кумуляція препарату при багаторазовому прийомі передбачувана. Показники фармакокінетики арипіпразолу в рівноважному стані пропорційні дозі. Не відзначено добових коливань розподілу арипіпразолу і його метаболіту дегідроарипіпразолу. Встановлено, що головний метаболіт препарату в плазмі людини дегідроарипіпразол має таку ж афінність до дофамінових рецепторів D2, як і арипіпразол.

Арипіпразол швидко всмоктується після прийому препарату, при цьому максимальна концентрація в плазмі досягається через 3‒5 годин. Абсолютна біодоступність таблеток препарату складає 87 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність арипіпразолу.

При терапевтичній концентрації більше 99 % арипіпразолу зв'язується з білками сироватки, головним чином з альбуміном. Арипіпразол мінімально піддається пресистемному метаболізму. Арипіпразол метаболізується в печінці трьома способами: дегідруванням, гідроксилюванням та N‑дезалкілуванням. За даними експериментів in vitro, дегідрування та гідроксилювання арипіпразолу відбувається під дією ферментів CYP3A4 і CYP2D6, а N‑дезалкілування каталізується ферментом CYP3A4. При рівноважному стані площа під кривою «концентрація лікарського засобу - час» (AUC) дегідроарипіпразолу складає приблизно 39 % AUC арипіпразолу.

Після одноразового прийому міченого [14C] арипіпразолу приблизно 27 % і 60 % радіоактивності визначається в сечі і калі відповідно. Менше 1% незміненого арипіпразолу визначається в сечі і приблизно 18 % прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з калом. Загальний кліренс арипіпразолу становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування шизофренії.

Лікування помірних та тяжких маніакальних епізодів біполярного розладу І типу.

Профілактика нових маніакальних епізодів у пацієнтів, які вже перенесли ці епізоди та які піддавалися лікуванню арипіпразолом.

Протипоказання

Підвищена чутливість до арипіпразолу або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Арипіпразол потенційно може посилювати дію деяких антигіпертензивних лікарських засобів внаслідок блокади альфа1- адренорецепторів.

Враховуючи основний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні арипіпразолу з алкоголем та іншими лікарськими засобами, що впливають на центральну нервову систему.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні арипіпразолу з лікарськими засобами, що спричиняють подовження інтервалу QT та порушення рівня електролітів.

Не виявлено значимого впливу H2-блокатора гістамінових рецепторів фамотидину, що спричиняє значне пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у тому числі за участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментів CYP1А. Таким чином, для курців не потрібно змінювати дозу.

Хінідин та інші інгібітори CYP2D6

Потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) підвищують рівень арипіпразолу AUC на 107 %, у той час як максимальна концентрація (Cmax) залишається незміненою.

AUC та Cmax дигідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижується на 32 % та 47 %. Дозу арипіпразолу необхідно зменшити наполовину при одночасному застосуванні з хінідином. Інші інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин та пароксетин, можуть мати подібну дію, тому може виникнути необхідність зменшити дози препарату.

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4

У ході досліджень виявлено, що потужні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол) підвищували AUC та Cmax арипіпразолу на 63 % та 37 % відповідно. AUC та Cmax дегідроарипіпразолу підвищувалися на 77 % та 43 % відповідно. Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 може призводити до підвищеної концентрації у крові арипіпразолу. При одночасному застосуванні кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 слід зважити потенційну користь та можливі ризики для пацієнта. При одночасному застосуванні кетоконазолу рекомендовану дозу арипіпразолу необхідно зменшити приблизно наполовину. При застосуванні інших потужних інгібіторів CYP3A4, таких як ітраконазол або інгібітори протеаз ВІЛ, можливо очікувати подібних ефектів та зниження дози. Після припинення застосування інгібіторів CYP2D6 чи CYP3A4 дозу арипіпразолу необхідно підвищити до первинного рівня. При одночасному застосуванні слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтіазем, есциталопрам) чи CYP2D6 можна очікувати помірного підвищення концентрації арипіпразолу.

Карбамазепін та інші індуктори CYP3A4

Прийом 30 мг арипіпразолу разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням на 68 % і 73 % Cmax і AUC арипіпразолу відповідно та зменшенням на 69 % і 71 % Cmax і AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу відповідно. Дозу арипіпразолу необхідно збільшити у 2 рази при одночасному застосуванні з карбамазепіном. Можна чекати аналогічної дії при взаємодії з іншими потужними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефіваренц, невірапін, звіробій). Після припинення застосування потужних індукторів CYP3A дозу арипіпразолу необхідно зменшити до рекомендованої дози.

Вальпроат та літій

При одночасному прийомі вальпроату або літію та арипіпразолу не відзначалося клінічно значущого впливу на концентрацію арипіпразолу.

Серотоніновий синдром

Повідомлялося про серотоніновий синдром у пацієнтів, які приймають арипіпразол. Можливі прояви даного синдрому, особливо при одночасному прийомі серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібітори зворотного захоплення серотоніну/інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, або лікарських засобів, що підвищують концентрацію арипіпразолу.

Вплив арипіпразолу на інші лікарські засоби

При прийомі у дозі 10‒30 мг/добу арипіпразолу відсутній вплив на метаболізм субстратів CYP2D6 (відношення декстрометорфан/3-метоксиморфін), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) та CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, арипіпразол і його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінював метаболізм з участю ферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірний клінічно значущий вплив арипіпразолу на лікарські засоби, що метаболізуються за участю цих ферментів. Таким чином, арипіпразол не спричиняє клінічно значущих взаємодій, опосередкованих дією даних ферментів. При застосуванні арипіпразолу одночасно з вальпроатом, літієм чи ламотриджином відсутні клінічно важливі зміни концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Особливості застосування

При лікуванні антипсихотичними препаратами клінічне покращення може відмічатися від кількох днів до кількох тижнів. Протягом даного періоду необхідно ретельно спостерігати за цими пацієнтами.

Суїцид.

У деяких випадках одразу ж після застосування чи при зміні нейролептиків, включаючи арипіпразол, відмічалась суїцидальна поведінка, характерна для психічних захворювань та змін настрою. При застосуванні нейролептиків пацієнтам з високим ризиком виникнення суїцидів необхідний ретельний медичний нагляд. Дані досліджень показали відсутність підвищеного ризику виникнення суїцидів при застосуванні арипіпразолу порівняно з іншими нейролептиками у дорослих пацієнтів з шизофренією чи біполярними розладами. Відсутні достатні дані для оцінки ризику суїциду у дітей (віком до 18 років), але наявні докази цього ризику у перші 4 тижні лікування атиповими антипсихотичними засобами, включаючи арипіпразол.

Серцево-судинні розлади.

Арипіпразол необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (з наявністю в анамнезі перенесеного інфаркту міокарда чи ішемічної хвороби серця або з серцевою недостатністю і порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями і станами, що призводять до артеріальної гіпотензії (зневоднення, гіповолемія і лікування антигіпертензивними препаратами) чи артеріальної гіпертензії, включаючи загострення або злоякісну гіпертензію. При застосуванні нейролептиків повідомлялося про випадки тромбоемболії венозних судин. Перед застосуванням та під час застосування нейролептиків необхідно визначити можливі фактори виникнення тромбоемболії венозних судин та вжити відповідних запобіжних заходів.

Порушення провідності.

У ході досліджень арипіпразолу відмічались випадки подовження інтервалу QT порівняно з плацебо. Арипіпразол, як і інші нейролептики, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю в сімейному анамнезі подовження інтервалу QT.

Пізня дискінезія.

Ризик розвитку пізньої дискінезії зростає в міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому з появою на фоні прийому препарату симптомів пізньої дискінезії слід зменшити дозу цього препарату або відмінити його. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово підсилитися, також вони можуть з'явитися навіть після припинення застосування.

Інші екстрапірамідні симптоми.

У педіатричних клінічних дослідженнях арипіпразолу спостерігалися акатизія та паркінсонізм. У таких випадках слід знизити дозу арипіпразолу та посилити нагляд за пацієнтом.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС).

При лікуванні нейролептиками, у тому числі арипіпразолом, описаний загрозливий для життя комплекс симптомів, відомий під назвою злоякісний нейролептичний синдром. Цей синдром проявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки і нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс і артеріальний тиск, тахікардія, пітливість і аритмії серця). Крім того, іноді спостерігається збільшення активності креатинфосфокінази, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У разі виникнення симптомів ЗНС або гарячки з невідомої причини всі нейролептики, у тому числі арипіпразол, слід відмінити.

Судоми.

У дослідженнях арипіпразолу нечасто повідомлялося про випадки судом. Таким чином, арипіпразол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з наявністю судом в анамнезі чи при станах, пов'язаних з виникненням судом.

Пацієнти літнього віку з психозами при деменції.

Підвищення ризику летального наслідку.

У дослідженнях арипіпразолу у пацієнтів літнього віку з хворобою Альцгеймера (середній вік 82 роки) відмічався підвищений ризик летального наслідку порівняно з плацебо. Рівень летальності становив при прийомі арипіпразолу 3,5 % порівняно з 1,7 % при прийомі плацебо. Причини летального наслідку були різні, зокрема серцево-судинні захворювання (наприклад серцева недостатність, раптова серцева смерть), інфекції (наприклад пневмонія).

Цереброваскулярні побічні реакції.

Повідомлялося про цереброваскулярні побічні реакції (наприклад, інсульт, транзиторні ішемічні атаки), включаючи летальні випадки (середній вік пацієнтів 84 роки: від 78 до 88 років). Всього у 1,3 % пацієнтів, які отримували арипіпразол, спостерігалися цереброваскулярні побічні реакції, порівняно з 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.

Ця відмінність не є статистично значущою. Крім того, у ході досліджень із застосуванням фіксованої дози відмічався зв'язок з прийомом арипіпразолу та виникненням цереброваскулярних побічних реакцій.

Арипіпразол не показаний для лікування психозів при деменції.

Гіперглікемія і цукровий діабет.

Гіперглікемія, у деяких випадках виражена і пов'язана з кетоацидозом, що може призвести до гіперосмолярної коми і навіть до летального наслідку, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, включаючи арипіпразол. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків та порушеннями гіперглікемічного типу залишається нез'ясованим у хворих, у яких виявлено цукровий діабет, слід регулярно визначати рівень глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. У пацієнтів, у яких присутні фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, наявність діабету в родині), при застосуванні атипових нейролептиків слід визначати рівень глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату. Усім пацієнтам, які приймають атипові нейролептики, необхідне постійне спостереження за розвитком симптомів гіперглікемії, таких як посилена спрага, прискорене сечовипускання, поліфагія, слабкість.

Гіперчутливість.

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, можливі реакції гіперчутливості/алергічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»).

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів з шизофренією чи маніакальними епізодами біполярного розладу часто відзначається збільшення маси тіла внаслідок супутньої патології, застосування інших нейролептиків, які спричиняють збільшення маси тіла, способу життя, що може призвести до тяжких ускладнень.

У ході досліджень у пацієнтів, які приймали арипіпразол, відзначалося збільшення маси тіла. Ці пацієнти мали значні фактори ризику, такі як наявність в анамнезі цукрового діабету, захворювань щитовидної залози чи аденоми гіпофіза. При значному збільшенні маси тіла необхідно вирішити питання щодо зниження дози.

Дисфагія.

При застосуванні нейролептиків, включаючи арипіпразол, можливі порушення моторики стравоходу та аспірація. Арипіпразол, як і інші нейролептики, необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії.

Патологічна ігроманія.

У ході досліджень у пацієнтів, які приймали арипіпразол, відзначалися випадки патологічної ігроманії, незалежно від того, чи були в них раніше випадки ігроманії. У пацієнтів з наявністю в анамнезі патологічної ігроманії існує підвищений ризик виникнення патологічної ігроманії, і за ними необхідно ретельно спостерігати (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти з супутнім синдромом дефіциту уваги та гіперактивності.

Незважаючи на поширеність супутнього синдрому дефіциту уваги, гіперактивності та біполярних розладів, дані з безпеки одночасного застосування арипіпразолу та стимуляторів обмежені, тому слід з обережністю застосовувати препарат Міріум.

Лактоза.

Таблетки Міріум містять лактозу, тому їх не слід застосовувати пацієнтам із рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа та мальабсорбцією глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося. Повідомлялося про вроджені аномалії, проте причинно-наслідковий зв'язок не оцінювався. Пацієнткам при застосуванні арипіпразолу слід порадитися з лікарем у разі настання вагітності або планування вагітності.

Через недостатність даних з безпеки у період вагітності препарат можна призначати тільки тоді, коли потенційна користь застосування для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Якщо жінка приймала нейролептики, включаючи арипіпразол, протягом ІІІ триместру вагітності, у новонародженого можливе виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні та/або симптоми відміни різної тяжкості та тривалості. Повідомлялося про ажитацію, артеріальну гіпертензію або гіпотензію, тремор, сонливість, респіраторний дистрес чи розлади при годуванні груддю. Тому за новонародженими необхідно ретельно спостерігати.

Годування груддю

Арипіпразол проникає у грудне молоко. У разі необхідності застосування арипіпразолу слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Як і при застосуванні інших нейролептиків, пацієнтів необхідно попередити про вплив на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами, поки не буде з'ясована реакція пацієнта на прийом препарату та наявності побічних реакцій, що впливають на здатність керувати автотранспортом або роботи з іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Таблетки застосовують дорослим внутрішньо.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза препарату становить 10 або 15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Підтримувальна доза становить 15 мг на добу. Ефективна доза препарату - від 10 до 30 мг на добу. Збільшення ефективності препарату при застосуванні дози більше 15 мг не продемонстровано, хоча деякі пацієнти, можливо, потребують більш високої дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі І типу. Рекомендована початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі як при монотерапії, так і при комбінованій терапії. Деяким пацієнтам потрібна більш висока доза. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Профілактика повторних маніакальних епізодів при біполярному розладі І типу. Для профілактики маніакальних епізодів у пацієнтів, які отримували арипіпразол як монотерапію або у складі комбінованої терапії, лікування слід продовжувати у тих самих дозах.

Коригування добової дози або зменшення дози визначає лікар, враховуючи клінічний стан пацієнта.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки від середнього до помірного ступеня коригування дози не потрібно. Наявних даних недостатньо, щоб дати рекомендації пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Таким пацієнтам дозу слід підбирати дуже обережно. Максимальну добову дозу 30 мг слід застосовувати з обережністю пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Коригування дози не потрібне.

Пацієнти літнього віку

Ефективність арипіпразолу при лікуванні шизофренії з біполярним розладом І типу у пацієнтів віком від 65 років не вивчалась.

Коригування дози при взаємодії

При супутньому застосуванні потужних інгібіторів CYP3А4 або CYP2D6 з aрипіпразолом дозу арипіпразолу зменшують. При застосуванні інгібіторів CYP3А4 або CYP2D6 у комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід збільшити.

При супутньому застосуванні потужного індуктора CYP3А4 з арипіпразолом дозу арипіпразолу слід збільшити. При застосуванні індуктора CYP3А4 в комбінованій терапії дозу арипіпразолу слід зменшити до рекомендованої дози.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату Міріум дітям (віком до 18 років) не встановлені.

Передозування

Симптоми. Були повідомлення про випадкове або навмисне передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, що не супроводжувалося летальним наслідком. Потенційно важливі клінічні симптоми включали летаргію, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардію, нудоту, блювання та діарею. Крім того, описані випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг), які не супроводжувалися летальним наслідком. До потенційно небезпечних симптомів передозування належать сонливість, минуща втрата свідомості та екстрапірамідні розлади.

Лікування. При передозуванні потрібна підтримувальна терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень і симптоматичне лікування. Слід враховувати лікарські реакції. Негайно слід розпочати моніторинг показників роботи серця з реєстрацією ЕКГ для виявлення аритмій. Після підтвердженого або передбачуваного передозування арипіпразолу необхідне ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів.

Активоване вугілля (50 г), введене через 1 годину після прийому арипіпразолу, зменшує AUC, тривалість перебування та рівень Cmax у крові арипіпразолу на 51 % і 41 % відповідно, що дозволяє рекомендувати його застосування при передозуванні.

Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, тому що арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді і значною мірою зв'язується з білками плазми крові.

Побічні реакції

У дослідженнях арипіпразолу найчастішими побічними реакціями (понад 3% від загального числа пацієнтів, що приймали арипіпразол) були акатизія та нудота.

Далі побічні реакції перераховані відповідно до класифікації систем органів і частоти виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), невідомо (не можна визначити за наявними даними). Частоту побічних реакцій протягом постмаркетингового застосування не можна визначити (невідомо), оскільки інформацію про побічні реакції отримують із спонтанних повідомлень.

З боку крові та лімфатичної системи

Невідомо: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи

Невідомо: алергічні реакції (наприклад, анафілактична реакція, ангіоедема, включаючи опухлий язик, набряк язика, набряк обличчя, свербіж або кропив'янка).

З боку ендокринної системи

Нечасто: гіперпролактинемія.

Невідомо: діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія.

З боку метаболізму та харчування

Часто: цукровий діабет.

Нечасто: гіперглікемія.

Невідомо: гіпонатріємія, анорексія, зменшення ваги, збільшення ваги.

З боку психіки

Часто: безсоння, тривожність, занепокоєння.

Нечасто: депресія, гіперсексуальність.

Невідомо: суїцидальні спроби, суїцидальні думки та суїцид, патологічна ігроманія, агресія, ажитація, нервозність.

З боку нервової системи

Часто: екстрапірамідні розлади, тремор, головний біль, седація, сонливість, запаморочення.

Нечасто: дистонія.

Невідомо: ЗНС, конвульсії grand mal, серотоніновий синдром, порушення мовлення.

З боку очей

Часто: нечіткий зір.

Нечасто: диплопія.

З боку серця

Нечасто: тахікардія.

Невідомо: раптова незрозуміла смерть, torsades de pointes, подовження QT-інтервалу, шлуночкова аритмія, зупинка серця, брадикардія.

З боку судин

Нечасто: ортостатична гіпотензія.

Невідомо: венозна тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен), гіпертензія, непритомність.

З боку органів дихання, грудей і середостіння

Нечасто: гикавка.

Невідомо: аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, орофарингеальний спазм.

З боку травної системи

Часто: запор, диспепсія, нудота, підвищене слиновиділення, блювота.

Невідомо: панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт в ділянці живота, дискомфорт в ділянці шлунка.

З боку гепатобіліарної системи

Невідомо: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення активності аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), підвищення рівня лужної фосфатази.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Невідомо: висипання, реакція світлочутливості, алопеція, підвищена пітливість.

З боку кістково-м'язової та сполучної тканин

Невідомо: рабдоміоліз, міалгія, скутість.

З боку нирок і сечовивідної системи

Невідомо: нетримання сечі, затримка сечі.

Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани

Невідомо: синдром відміни ліків у новонароджених.

З боку репродуктивної системи та грудей

Невідомо: пріапізм.

Загальні розлади

Часто: втома.

Невідомо: порушення регуляції температури (гіпотермія, пірексія), біль у грудях, периферичний набряк.

Дослідження

Невідомо: підвищення концентрації глюкози в крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну, коливання концентрації глюкози в крові, підвищення рівня креатинфосфокінази.

Дистонія

Симптоми дистонії, тривалої аномальної контракції груп м'язів, можуть спостерігатися в перші кілька днів лікування. Симптоми дистонії включають: спазм м'язів шиї, який іноді прогресує до стиснення у горлі, труднощів проковтування, труднощів дихання, протрузії язика. Дистонія зустрічається частіше та посилюється при збільшенні дози антипсихотичних засобів, в тому числі арипіпразолу. Підвищений ризик гострої дистонії зустрічається у чоловіків і пацієнтів молодшого віку.

Пролактин

Арипіпразол викликав зміну концентрації пролактину в сироватці крові (зменшення або збільшення) в порівнянні з вихідною концентрацією.

Лабораторні параметри

Клінічно значущих відмінностей звичайних лабораторних показників і ліпідних параметрів в групах пацієнтів, які отримували арипіпразол і плацебо, не виявлено. Підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК), зазвичай тимчасове і безсимптомне, спостерігалося у 3,5 % пацієнтів, які отримували арипіпразол, і у 2,0 % пацієнтів, які отримували плацебо.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 таблеток у блістері; по 2, 4, 7, 8 або 14 блістерів у пачці з картону.

По 10 таблеток у блістері; по 1, 3, 5 або 10 блістерів у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Сінтон Хіспанія, С.Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

К/ Кастелло, № 1, Пол. Лас Салінас, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія.

Заявник

АТ «Гріндекс».

Місцезнаходження заявника

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505.

Ел. пошта: [email protected]

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

МИРИУМ®

(MIRIUM)

Состав

действующее вещество: aripiprazole;

1 таблетка содержит 5 мг или 10 мг, или 15 мг, или 30 мг арипипразола;

вспомогательные вещества:

натрия крахмалгликолят; целлюлоза микрокристаллическая; лактоза, моногидрат; гидроксипропилцеллюлоза; магния стеарат; железа оксид красный (Е 172) (для 10 мг и 30 мг); железа оксид желтый (Е 172) (для 15 мг).

Лекарственная форма. Таблетки.

Основные физико-химические свойства:

таблетки 5 мг: круглые двояковыпуклые таблетки белого цвета с вдавленными надписями «ARZ» на одной стороне и «5» на другой стороне;

таблетки 10 мг: продолговатые двояковыпуклые таблетки розового цвета с возможными более темными вкраплениями и с вдавленными надписями «ARZ» и «10» на одной стороне;

таблетки 15 мг: круглые двояковыпуклые таблетки желтого цвета с возможными более темными вкраплениями и с вдавленными надписями «ARZ» и «15» на одной стороне;

таблетки 30 мг: круглые двояковыпуклые таблетки розового цвета с возможными более темными вкраплениями и с вдавленными надписями «ARZ» и «30» на одной стороне.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипсихотические средства (нейролептики). Арипипразол. Код АТХ N05A X12.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Терапевтическое действие арипипразола при шизофрении обусловлено сочетанием частичной агонистической активности в отношении дофаминовых рецепторов D2 и серотониновых рецепторов 5HT1a и антагонистической активности в отношении серотониновых рецепторов 5HT2.

Арипипразол обладает высокой аффинностью in vitro к дофаминовым рецепторам D2 и D3, серотониновым рецепторам 5HT1a и 5HT2a и умеренной аффинностью к дофаминовым рецепторам D4, серотониновым рецепторам 5HT2c и 5HT7, альфа1-адренорецепторам и рецепторам H1. Арипипразол характеризуется также умеренной аффинностью к участкам обратного захвата серотонина и отсутствием аффинности к мускариновым рецепторам. Арипипразол в экспериментах на животных проявлял антагонизм в отношении дофаминергической гиперактивности и агонизм относительно дофаминергической гипоактивности. Некоторые клинические эффекты арипипразола можно объяснить взаимодействием не только с дофаминовыми и серотониновыми рецепторами.

Фармакокинетика.

Активность препарата обусловлена действующим веществом ‒ арипипразолом. Период полувыведения арипипразола составляет примерно 75 часов. Равновесная концентрация достигается через 14 дней. Кумуляция препарата при многократном приеме предсказуема. Показатели фармакокинетики арипипразола в равновесном состоянии пропорциональны дозе. Не отмечено суточных колебаний распределения арипипразола и его метаболита дегидроарипипразола. Установлено, что главный метаболит препарата в плазме человека, дегидроарипипразол имеет такую же аффинность к дофаминовым рецепторам D2, как и арипипразол.

Арипипразол быстро всасывается после приема препарата, при этом максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3‒5 часов. Абсолютная биодоступность таблеток препарата составляет 87%. Прием пищи не влияет на биодоступность арипипразола.

При терапевтической концентрации более 99 % арипипразола связывается с белками плазмы, главным образом с альбумином. Арипипразол минимально подвергается пресистемному метаболизму. Арипипразол метаболизируется в печени тремя способами: дегидрированием, гидроксилированием и N-дезалкилированием. По данным экспериментов in vitro, дегидрирование и гидроксилирование арипипразола происходит под действием ферментов CYP3A4 и CYP2D6, а N-дезалкилирование катализируется ферментом CYP3A4. При равновесном состоянии площадь под кривой «концентрация лекарственного средства ‒ время» (AUC) дегидроарипипразола составляет примерно 39 % AUC арипипразола.

После однократного приема меченого [14C] арипипразола примерно 27 % и 60 % радиоактивности определяется в моче и кале соответственно. Менее 1 % неизмененного арипипразола определяется в моче и примерно 18 % принятой дозы в неизмененном виде выводится с калом. Общий клиренс арипипразола составляет 0,7 мл/мин/кг, главным образом за счет выведения печенью.

Клинические характеристики

Показания

Лечение шизофрении.

Лечение умеренных и тяжелых маниакальных эпизодов биполярного расстройства I типа.

Профилактика новых маниакальных эпизодов у пациентов, которые уже перенесли эти эпизоды и которые поддавались лечению арипипразолом.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к арипипразолу или к любому другому компоненту, который входит в состав препарата.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Арипипразол потенциально может усиливать действие некоторых антигипертензивных лекарственных средств вследствие блокады альфа1-адренорецепторов.

Учитывая основное влияние арипипразола на центральную нервную систему, следует соблюдать осторожность при одновременном применении арипипразола с алкоголем и другими лекарственными средствами, влияющими на центральную нервную систему.

Следует соблюдать осторожность при одновременном применении арипипразола с лекарственными средствами, вызывающими удлинение интервала QT и нарушения уровня электролитов.

Не выявлено значимого влияния H2-блокатора рецепторов фамотидина, который вызывает значительное подавление секреции соляной кислоты в желудке, на фармакокинетику арипипразола.

Известны различные пути метаболизма арипипразола, в том числе с участием ферментов CYP2D6 и CYP3A4, но не ферментов CYP1А. Таким образом, для курящих не нужно изменять дозу.

Хинидин и другие ингибиторы CYP2D6

Мощные ингибиторы CYP2D6 (хинидин) повышают уровень арипипразола AUC на 107 %, в то время как максимальная концентрация (Cmax) не изменяется.

AUC и Cmax дигидроарипипразола, активного метаболита, снижается на 32 % и 47 %. Дозу арипипразола необходимо уменьшить наполовину при одновременном применении с хинидином. Другие ингибиторы CYP2D6, такие как флуоксетин и пароксетин, могут обладать подобным действием, и может потребоваться уменьшение дозы препарата.

Кетоконазол и другие ингибиторы CYP3A4

В ходе исследований выявлено, что мощные ингибиторы CYP3A4 (кетоконазол) повышали AUC и Cmax арипипразола на 63 % и 37 % соответственно. AUC и Cmax дегидроарипипразола повышались на 77 % и 43 % соответственно. Одновременное применение мощных ингибиторов CYP3A4 может приводить к повышенной концентрации в крови арипипразола. При одновременном применении кетоконазола или других мощных ингибиторов CYP3A4 следует взвесить потенциальную пользу и возможные риски для пациента. При одновременном применении кетоконазола рекомендованную дозу арипипразола необходимо уменьшить примерно наполовину. При применении других мощных ингибиторов CYP3A4, таких как итраконазол или ингибиторы протеаз ВИЧ, можно ожидать подобных эффектов и снижения дозы. После прекращения приема ингибиторов CYP2D6 или CYP3A4 дозу арипипразола необходимо повысить до первоначального уровня. При одновременном применении слабых ингибиторов CYP3A4 (например, дилтиазем, эсциталопрам) или CYP2D6 можно ожидать умеренного повышения концентрации арипипразола.

Карбамазепин и другие индукторы CYP3A4

Прием 30 мг арипипразола вместе с карбамазепином, мощным индуктором CYP3A4, сопровождался уменьшением на 68 % и 73 % Cmax и AUC арипипразола соответственно и уменьшением на 69 % и 71 % Cmax и AUC его активного метаболита дегидроарипипразола соответственно. Дозу арипипразола необходимо увеличить в 2 раза при одновременном применении с карбамазепином. Можно ожидать аналогичного действия при взаимодействии с другими мощными индукторами CYP3A4 (такими как рифампицин, рифабутин, фенитоин, фенобарбитал, примидон, ефиваренц, невирапин, зверобой). После прекращения применения мощных индукторов CYP3A дозу арипипразола необходимо уменьшить до рекомендованной дозы.

Вальпроат и литий

При одновременном приеме вальпроата или лития и арипипразола не отмечалось клинически значимого влияния на концентрацию арипипразола.

Серотониновый синдром

Сообщалось о серотониновом синдроме у пациентов, принимающих арипипразол. Возможны проявления данного синдрома, особенно при одновременном приеме серотонинергических лекарственных средств, таких как ингибиторы обратного захвата серотонина/ингибиторы обратного захвата серотонина и норадреналина, или лекарственных средств, повышающих концентрацию арипипразола.

Влияние арипипразола на другие лекарственные средства

При приеме в дозе 10‒30 мг/сут арипипразола отсутствует влияние на метаболизм субстратов CYP2D6 (отношение декстрометорфан/3-метоксиморфин), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) и CYP3A4 (декстрометорфан). Кроме того, арипипразол и его основной метаболит дегидроарипипразол не менял метаболизм при участии фермента CYP1A2 in vitro. Маловероятно клинически значимое влияние арипипразола на лекарственные средства, которые метаболизируются при участии этих ферментов. Таким образом, арипипразол не вызывает клинически значимых взаимодействий, опосредованных действием данных ферментов. При применении арипипразола одновременно с вальпроатом, литием или ламотриджином отсутствуют клинически важные изменения концентраций вальпроата, лития или ламотриджина.

Особенности применения

При лечении антипсихотическими препаратами клиническое улучшение может отмечаться от нескольких дней до нескольких недель. В течение данного периода необходимо тщательно наблюдать за этими пациентами.

Суицид.

В некоторых случаях сразу же после применения или при смене нейролептиков, включая арипипразол, отмечалось суицидальное поведение, характерное для психических заболеваний и изменений настроения. При применении нейролептиков пациентам с высоким риском возникновения суицидов необходимо тщательное медицинское наблюдение. Данные исследований показали отсутствие повышенного риска возникновения суицидов при применении арипипразола по сравнению с другими нейролептиками у взрослых пациентов с шизофренией или биполярными расстройствами. Отсутствуют достаточные данные для оценки риска суицида у детей (в возрасте до 18 лет), но имеются доказательства этого риска в первые 4 недели лечения антипичными средствами, включая арипипразол.

Сердечно-сосудистые расстройства.

Арипипразол необходимо применять с осторожностью пациентам с сердечно-сосудистыми заболеваниями (с наличием в анамнезе перенесенного инфаркта миокарда или ишемической болезни сердца или с сердечной недостаточностью и нарушениями проводимости), цереброваскулярными заболеваниями и состояниями, которые приводят к артериальной гипотензии (обезвоживание, гиповолемия и лечение антигипертензивными препаратами) или артериальной гипертензии, включая обострение или злокачественную гипертензию. При применении нейролептиков сообщалось о случаях тромбоэмболии венозных сосудов. Перед применением и во время применения нейролептиков необходимо определить возможные факторы возникновения тромбоэмболии венозных сосудов и принять соответствующие меры.

Нарушение проводимости.

В ходе исследований арипипразола отмечались случаи удлинения интервала QT по сравнению с плацебо. Арипипразол, как и другие нейролептики, необходимо применять с осторожностью пациентам с наличием в семейном анамнезе удлинения интервала QT.

Поздняя дискинезия. Риск развития поздней дискинезии возрастает по мере увеличения длительности терапии нейролептиками, поэтому при появлении на фоне приема препарата симптомов поздней дискинезии следует уменьшить дозу или отменить препарат. После отмены терапии эти симптомы могут временно усилиться, также они могут появиться даже после прекращения применения.

Другие экстрапирамидные симптомы.

В педиатрических клинических исследованиях арипипразола наблюдались акатизия и паркинсонизм. В таких случаях следует понизить дозу арипипразола и усилить наблюдение за пациентом.

Злокачественный нейролептический синдром (ЗНС).

При лечении нейролептиками, в том числе арипипразолом, описан угрожающий жизни комплекс симптомов, известный под названием злокачественный нейролептический синдром. Этот синдром проявляется гиперпирексией, мышечной ригидностью, нарушениями психики и нестабильностью вегетативной нервной системы (нерегулярный пульс и артериальное давление, тахикардия, потливость и аритмии сердца). Кроме того, иногда наблюдается увеличение активности креатинфосфокиназы, миоглобинурия (рабдомиолиз) и острая почечная недостаточность. В случае возникновения симптомов ЗНС или лихорадки неизвестного происхождения, все нейролептики, в том числе арипипразол, следует отменить.

Судороги.

В исследованиях арипипразола нечасто сообщалось о случаях судорог. Таким образом, арипипразол следует применять с осторожностью пациентам с наличием судорог в анамнезе или при состояниях, связанных с возникновением судорог.

Пациенты пожилого возраста с психозами при деменции.

Повышение риска летального исхода.

В исследованиях арипипразола у пациентов пожилого возраста с болезнью Альцгеймера (средний возраст 82 года) отмечался повышенный риск летального исхода по сравнению с плацебо. Уровень летальности составил при приеме арипипразола 3,5 % по сравнению с 1,7 % при приеме плацебо. Причины летального исхода были разные, в частности сердечно-сосудистые заболевания (например, сердечная недостаточность, внезапная сердечная смерть), инфекции (например, пневмония).

Цереброваскулярные побочные реакции.

Сообщалось о цереброваскулярных побочных реакциях (например, инсульт, преходящие ишемические атаки), включая летальные случаи (средний возраст пациентов 84 года: от 78 до 88 лет). Всего у 1,3 % пациентов, получавших арипипразол, наблюдались цереброваскулярные побочные реакции, по сравнению с 0,6 % пациентов, получавших плацебо.

Это различие не является статистически значимым. Кроме того, в ходе исследований с применением фиксированной дозы отмечалась связь с приемом арипипразола и возникновением цереброваскулярных побочных реакций.

Арипипразол не показан для лечения психозов при деменции.

Гипергликемия и сахарный диабет.

Гипергликемия, в некоторых случаях выраженная и связанная с кетоацидозом, которая может привести к гиперосмолярной коме и даже к летальному исходу, была отмечена у пациентов, принимавших атипичные нейролептики, включая арипипразол. Хотя связь между приемом атипичных нейролептиков и нарушениями гипергликемического типа остается невыясненной, у больных, у которых выявлен сахарный диабет, следует регулярно определять уровень глюкозы в крови при приеме атипичных нейролептиков. У пациентов, у которых присутствуют факторы риска возникновения сахарного диабета (ожирение, наличие диабета в семье), при применении атипичных нейролептиков следует определять уровень глюкозы в крови в начале курса и периодически в процессе приема препарата. Всем пациентам, принимающим атипичные нейролептики, необходимо постоянное наблюдение за развитием симптомов гипергликемии, таких как усиленная жажда, учащенное мочеиспускание, полифагия, слабость.

Гиперчувствительность.

Как и при применении других лекарственных средств, возможны реакции гиперчувствительности/аллергические реакции (см. раздел «Побочные реакции»).

Увеличение массы тела.

У пациентов с шизофренией или маниакальными эпизодами биполярного расстройства часто отмечается увеличение массы тела вследствие сопутствующей патологии, применения других нейролептиков, которые вызывают увеличение массы тела, образа жизни, что может привести к тяжелым осложнениям.

В ходе исследований у пациентов, принимавших арипипразол, отмечалось увеличение массы тела. Эти пациенты имели значительные факторы риска, такие как наличие в анамнезе сахарного диабета, заболеваний щитовидной железы или аденомы гипофиза. При значительном увеличении массы тела необходимо решить вопрос о снижении дозы.

Дисфагия.

При применении нейролептиков, включая арипипразол, возможны нарушения моторики пищевода и аспирация. Арипипразол, как и другие нейролептики, необходимо применять с осторожностью пациентам с повышенным риском аспирационной пневмонии.

Патологическая игромания.

В ходе исследований у пациентов, принимавших арипипразол, отмечались случаи патологической игромании, независимо от того, были ли у них ранее случаи игромании. У пациентов с наличием в анамнезе патологической игромании может существовать повышенный риск возникновения патологической игромании, и за ними необходимо тщательно наблюдать (см. раздел «Побочные реакции»).

Пациенты с сопутствующим синдромом дефицита внимания и гиперактивности.

Несмотря на распространённость сопутствующего синдрома дефицита внимания, гиперактивности и биполярных расстройств, ограничены данные по безопасности одновременного применения арипипразола и стимуляторов, поэтому следует с осторожностью применять препарат Мириум®.

Лактоза.

Таблетки Мириум® содержат лактозу, поэтому их не следует применять пациентам с редкой врожденной непереносимостью галатозы, дефицитом лактазы Лаппа и мальабсорбцией глюкозы-галактозы.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность

Адекватных и хорошо контролируемых исследований с участием беременных женщин не проводилось.

Сообщалось о врожденных аномалиях, однако причинно-следственная связь не оценивалась. Пациенткам при применении арипипразола следует посоветоваться с врачом в случае наступления беременности или планирования беременности.

Из-за недостаточности данных по безопасности в период беременности препарат можно назначать только тогда, когда потенциальная польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Если женщина принимала нейролептики, включая арипипразол, в течение III триместра беременности, у новорожденного возможно возникновение побочных реакций, включая экстрапирамидные и/или симптомы отмены различной тяжести и продолжительности. Сообщалось об ажитации, артериальной гипертензии или гипотензии, треморе, сонливости, респираторном дистрессе или нарушениях при кормлении грудью. Поэтому за новорожденными необходимо тщательно наблюдать.

Кормление грудью

Арипипразол проникает в грудное молоко. В случае необходимости применения арипипразола следует прекратить кормление грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Как и при применении других нейролептиков, пациентов необходимо предупредить о влиянии на способность управлять автотранспортом или другими механизмами, пока не будет выяснена реакция пациента на прием препарата и наличие побочных реакций, влияющих на способность управлять автотранспортом или работы с другими механизмами (см. раздел «Побочные реакции»).

Способ применения и дозы

Таблетки применяют взрослым внутрь.

Шизофрения. Рекомендованная начальная доза препарата составляет 10 мг или 15 мг 1 раз в сутки независимо от приема пищи. Поддерживающая доза составляет 15 мг в сутки. Эффективная доза ‒ от 10 до 30 мг в сутки. Увеличение эффективности препарата при применении дозы более 15 мг не продемонстрировано, хотя некоторые пациенты, возможно, нуждаются в более высокой дозе. Максимальная суточная доза не должна превышать 30 мг.

Маниакальные эпизоды при биполярном расстройстве I типа. Рекомендованная начальная доза составляет 15 мг 1 раз в сутки независимо от приема пищи как при монотерапии, так и при комбинированной терапии. Некоторым пациентам требуется более высокая доза. Максимальная суточная доза не должна превышать 30 мг.

Профилактика повторных маниакальных эпизодов при биполярном расстройстве I типа. Для профилактики маниакальных эпизодов у пациентов, получавших арипипразол в качестве монотерапии или в составе комбинированной терапии, лечение следует продолжать в тех же дозах.

Корректировку суточной дозы или уменьшение дозы определяет врач, учитывая клиническое состояние пациента.

Пациенты с нарушениями функции печени

Пациентам с нарушениями функции печени средней и умеренной степени коррекция дозы не требуется. Существующих данных недостаточно, чтобы дать рекомендации пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени. Таким пациентам дозу следует подбирать очень осторожно. Максимальную суточную дозу 30 мг следует применять с осторожностью пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени.

Пациенты с нарушениями функции почек

Корректировка дозы не требуется.

Пациенты пожилого возраста

Эффективность арипипразола при лечении шизофрении с биполярным расстройством I типа у пациентов в возрасте от 65 лет не изучалась.

Корректировка дозы при взаимодействии

При одновременном применении мощных ингибиторов CYP3А4 или CYP2D6 с aрипипразолом дозу арипипразола уменьшают. При применении ингибиторов CYP3А4 или CYP2D6 в комбинированной терапии дозу арипипразола следует увеличить.

При одновременном применении мощного индуктора CYP3А4 с арипипразолом дозу арипипразола следует увеличить. При применении индуктора CYP3А4 в комбинированной терапии дозу арипипразола следует уменьшить до рекомендованной дозы.

Дети.
Безопасность и эффективность применения преапарата Мириум® детям (до 18 лет) не установлены.

Передозировка

Симптомы. Были сообщения о случайной или преднамеренной передозировке арипипразола с однократным приемом до 1260 мг, не сопровождавшейся летальным исходом. Потенциальные значимые клинические симптомы включали летаргию, повышение артериального давления, сонливость, тахикардию, тошноту, рвоту и диарею. Кроме того, описаны случаи передозировки арипипразола у детей (прием до 195 мг), которые не сопровождались летальным исходом. К потенциально опасным симптомам передозировки относятся сонливость, преходящая потеря сознания и экстрапирамидные расстройства.

Лечение. При передозировке требуется поддерживающая терапия, обеспечение адекватной проходимости дыхательных путей, оксигенация, эффективная вентиляция легких и симптоматическое лечение. Следует учитывать лекарственные реакции. Следует немедленно начать мониторинг показателей работы сердца с регистрацией ЭКГ для выявления аритмий. После подтвержденной или предполагаемой передозировки арипипразола необходимо тщательное медицинское наблюдение до исчезновения всех симптомов.

Активированный уголь (50 г), введенный через 1 час после приема арипипразола, уменьшает AUC, продолжительность пребывания и уровень Cmax в крови арипипразола на 51 % и 41 % соответственно, что позволяет рекомендовать его применение при передозировке.

Хотя достоверных данных о применении гемодиализа при передозировке арипипразола нет, благоприятный эффект этого метода маловероятен, так как арипипразол не выводится почками в неизмененном виде и в значительной степени связывается с белками плазмы крови.

Побочные реакции

В исследованиях арипипразола наиболее частыми побочными реакциями (более 3 % от общего числа пациентов, принимавших арипипразол) были акатизия и тошнота.

Далее побочные реакции перечислены в соответствии с классификацией систем органов и по частоте возникновения: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), неизвестно (нельзя определить по имеющимся данным). Частоту побочных реакций в течение постмаркетингового применения нельзя определить (неизвестно), поскольку информацию о побочных реакциях получают из спонтанных сообщений.

Со стороны крови и лимфатической системы

Неизвестно: лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения.

Со стороны иммунной системы

Неизвестно: аллергические реакции (например, анафилактическая реакция, ангиоэдема, включая опухший язык, отек языка, отек лица, зуд или крапивница).

Со стороны эндокринной системы

Нечасто: гиперпролактинемия.

Неизвестно: диабетическая гиперосмолярная кома, диабетический кетоацидоз, гипергликемия.

Со стороны метаболизма и питания

Часто: сахарный диабет.

Нечасто: гипергликемия.

Неизвестно: гипонатриемия, анорексия, уменьшение веса, увеличение веса.

Со стороны психики

Часто: бессонница, тревожность, беспокойство.

Нечасто: депрессия, гиперсексуальность.

Неизвестно: суицидальные попытки, суицидальные мысли и суицид, патологическая игромания, агрессия, ажитация, нервозность.

Со стороны нервной системы

Часто: экстрапирамидные расстройства, тремор, головная боль, седация, сонливость, головокружение.

Нечасто: дистония.

Неизвестно: ЗНС, конвульсии grand mal, серотониновый синдром, нарушения речи.

Со стороны глаз

Часто: нечеткое зрение.

Нечасто: диплопия.

Со стороны сердца

Нечасто: тахикардия.

Неизвестно: внезапная необъяснимая смерть, torsades de pointes, удлинение QT-интервала, желудочковая аритмия, остановка сердца, брадикардия.

Со стороны сосудов

Нечасто: ортостатическая гипотензия.

Неизвестно: венозная тромбоэмболия (включая эмболию легочной артерии и тромбоз глубоких вен), гипертензия, обморок.

Со стороны органов дыхания, груди и средостения

Нечасто: икота.

Неизвестно: аспирационная пневмония, ларингоспазм, орофарингеальный спазм.

Со стороны пищеварительной системы

Часто: запор, диспепсия, тошнота, повышенное слюноотделение, рвота.

Неизвестно: панкреатит, дисфагия, диарея, дискомфорт в области живота, дискомфорт в области желудка.

Со стороны гепатобилиарной системы

Неизвестно: печеночная недостаточность, гепатит, желтуха, повышение активности аланинаминотрансферазы (АЛТ), повышение активности аспартатаминотрансферазы (АСТ), повышение активности гамма-глутамилтрансферазы (ГГТ), повышение уровня щелочной фосфатазы.

Со стороны кожи и подкожных тканей

Неизвестно: высыпания, реакция светочувствительности, алопеция, повышенная потливость.

Со стороны костно-мышечной и соединительной тканей

Неизвестно: рабдомиолиз, миалгия, скованность.

Со стороны почек и мочевыводящей системы

Неизвестно: недержание мочи, задержка мочи.

Беременность, послеродовой период и перинатальные состояния

Не известно: синдром отмены лекарства у новорожденных.

Со стороны репродуктивной системы и груди

Неизвестно: приапизм.

Общие нарушения

Часто: усталость.

Неизвестно: нарушение регуляции температуры (гипотермия, пирексия), боль в груди, периферический отек.

Исследования

Неизвестно: повышение концентрации глюкозы в крови, повышение уровня гликозилированного гемоглобина, колебания концентрации глюкозы в крови, повышение уровня креатинфосфокиназы.

Дистония

Симптомы дистонии, длительной аномальной контракции групп мышц, могут наблюдаться в первые несколько дней лечения. Симптомы дистонии включают: спазм мышц шеи, иногда прогрессирующий до стеснения в горле, трудностей проглатывания, трудностей дыхания, протрузии языка. Дистония встречается чаще и усиливается при увеличении дозы антипсихотических средств, в том числе арипипразола. Повышенный риск острой дистонии встречается у мужчин и более молодых пациентов.

Пролактин

Арипипразол вызывал изменение концентрации пролактина в сыворотке крови (уменьшение или увеличение) по сравнению с исходной концентрацией.

Лабораторные параметры

Клинически значимых отличий обычных лабораторных показателей и липидных параметров в группах пациентов, применявших арипипразол и плацебо, не выявлено. Повышение уровня креатинфосфокиназы (КФК), обычно временное и бессимптомное, наблюдалось у 3,5 % пациентов, применявших арипипразол, и у 2,0 % пациентов, применявших плацебо.

Срок годности. 3 года.

Не применять после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения.

Не требует специальных условий хранения.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 7 таблеток в блистере; по 2, 4, 7, 8 или 14 блистеров в пачке из картона.

По 10 таблеток в блистере; по 1, 3, 5 или 10 блистеров в пачке из картона.

Категория отпуска

По рецепту.

Производитель

Синтон Хиспания, С.Л.

Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности

К/ Кастелло, № 1, Пол. Лас Салинас, Сант Бои де Ллобрегат, Барселона, 08830, Испания.

Заявитель

АО «Гриндекс».

Местонахождение заявителя

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.

Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505.

Эл.почта: [email protected]