Кеторолак Гріндекс

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

КЕТОРОЛАК ГРІНДЕКС

(KETOROLAC GRINDEKS)

Склад

діюча речовина: ketorolac;

1 мл розчину (1 ампула) містить кеторолаку трометамолу 30 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, спирт етиловий (96 %), динатрію едетат, 5 М розчин натрію гідроксиду/5 М розчин кислоти хлористоводневої до рН 6,9 ‒ 7,9, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина з жовтуватим відтінком.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Код АТХ М01A В15.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Кеторолаку трометамол є сильним аналгетичним засобом та належить до групи нестероїдних протизапальних засобів. Не є опіоїдом, тому не впливає на рецептори опіатів. В основі знеболюючої дії кеторолаку лежить його здатність пригнічувати синтез ферменту циклооксигенази. У зв'язку з цим в тканинах організму не утворюються простагландини, які сприяють виникненню запалення, лихоманки та болю. При застосуванні в дозах, які забезпечують аналгезію, кеторолак чинить мінімальну протизапальну дію. Біологічно активна S-форма кеторолаку.

Не володіє седативною й анксіолітичною дією.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл

Після внутрішньом'язового введення кеторолаку трометамолу швидко і повністю абсорбується. Середня максимальна концентрація в плазмі (Cmax) ‒ 2,2 мкг/мл, яка досягається приблизно протягом 50 хвилин після введення одноразової дози 30 мг. У здорових добровольців загальний кліренс ‒ 0,023 л/год/кг, а напівперіод елімінації ‒ 5,3 години.

Після внутрішньовенного введення 10 мг середня максимальна концентрація кеторолаку в плазмі (Cmax) ‒ 2,4 мкг/мл, яка досягається в середньому через 5,4 хвилини після введення. Термінальний напівперіод елімінації з плазми (t½) становить 5,1 години, середній об'єм розподілу ‒ 0,15 л/кг і загальний кліренс в плазмі ‒ 0,35 мл/хв/кг.

Фармакокінетика кеторолаку лінійна. Концентрація рівноваги в плазмі досягається за один день при введенні кеторолаку трометамолу кожні 6 годин. Після застосування повторних доз кліренс не змінився.

Ступінь зв'язування кеторолаку з протеїнами плазми в середньому 99,2 % і не залежить від концентрації. Кеторолак слабо перетинає гематоенцефалічний бар'єр. Кеторолак перетинає плацентарний бар'єр і в невеликій кількості виділяється в грудне молоко.

Біотрансформація та виведення

Кеторолак та його метаболіти виводяться в основному нирками: в середньому 91,4 % введеної дози виділяється з сечею, 6,1% ‒ з фекаліями.

Особливі групи пацієнтів

У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з нирковою недостатністю знижений загальний кліренс і збільшений напівперіод елімінації лікарського засобу.

Клінічні характеристики

Показання

Застосовують короткочасно при помірних і сильних післяопераційних болях.

Лікування слід починати тільки в лікарні. Максимальна тривалість застосування становить 2 дні.

Протипоказання

-Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату, або до інших НПЗЗ (нестероїдних протизапальних засобів);

-алергічні реакції на ацетилсаліцилову кислоту або інші інгібітори синтезу простагландинів, викликають алергічні реакції, які можуть проявлятися астмою, ринітом, ангіоневротичним набряком або кропив'янкою (спостерігаються тяжкі, схожі на анафілактичні реакції прояви);

-бронхіальна астма в анамнезі;

-повний або частковий синдром носових поліпів, ангіоневротичний набряк або бронхоспазм;

-активна виразка шлунка або кровотеча шлунково-кишкового тракту, виразка або перфорація в анамнезі;

-тяжка серцева недостатність, тяжка ниркова недостатність та печінкова недостатність;

-помірні або тяжкі порушення функції нирок (креатинін сироватки > 160 мкмоль/л);

-гіповолемія або дегідратація будь-якого походження;

-застосування ацетилсаліцилової кислоти;

-одночасне лікування іншими НПЗЗ, пентоксифіліном, пробенецидом або солями літію;

-застосування антикоагулянтів (наприклад варфарину), навіть малої дози (2500-5000 Од за 12 годин) гепарину;

-цереброваскулярна кровотеча або підозра на цереброваскулярну кровотечу;

-перенесена хірургічна операція з великим ризиком кровотечі або порушення гемостазу;

-геморагічний діатез, в тому числі порушення коагуляції.

Кеторолак протипоказаний для профілактичного застосування перед хірургічними операціями, оскільки він затримує агрегацію тромбоцитів; протипоказаний також під час операції через підвищений ризик кровотечі.

Розчин для ін'єкцій кеторолаку протипоказаний при епідуральному або інтратекальному введенні, оскільки містить спирт етиловий.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Лікарські засоби, які не можна приймати одночасно з препаратом Kеторолак Гріндекс

Інші НПЗЗ та аспірин

Кеторолак не можна приймати з іншими НПЗЗ та аспірином, оскільки можуть посилитися небажані побічні реакції (див. розділ «Протипоказання»).

Антикоагулянти

При застосуванні одночасно з НПЗЗ зростає ризик кровотечі. НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів, наприклад варфарину (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Одночасне застосування кеторолаку та профілактичне застосування гепарину у невеликих дозах (2500 - 5000 Од за 12 годин) широко не вивчено, але може бути пов'язано із підвищеним ризиком кровотечі. Пацієнтам, які застосовують антикоагулянти або застосовують гепарин у малих дозах, неможна вводити кеторолак.

Пробенецид

Кеторолак не можна застосовувати з пробенецидом, оскільки він уповільнює елімінацію кеторолаку та збільшує його концентрацію в плазмі (див. розділ «Протипоказання»).

Пентоксифілін

Кеторолак не можна приймати одночасно з пентоксифіліном, оскільки збільшується ризик кровотечі (див. Розділ «Протипоказання»).

Літій

При застосуванні одночасно з кеторолаком можлива інгібіція ниркового кліренсу літію, збільшення концентрації літію в плазмі та токсичності літію (див. розділ «Протипоказання»).

Міфепристон

НПЗЗ небажано застосовувати від восьми до дванадцяти днів після припинення застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ зменшують його дію.

Лікарські засоби, які в комбінації з препаратом Kеторолак Гріндекс слід приймати з обережністю

Антитромботичні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)

Підвищується ризик кровотечі шлунково-кишкового тракту (див. розділ «Особливості застосування»).

Тромболітичні засоби

Одночасний прийом з НПЗЗ збільшує ризик кровотечі.

Кортикостероїди

Зростає ризик виразки і кровотечі шлунково-кишкового тракту (див. розділ «Особливості застосування»).

Антигіпертензивні та діуретичні засоби

При одночасному застосуванні з кеторолаком дія цих лікарських засобів слабшає. Кеторолак та інші НПЗЗ можуть знизити антигіпертензивну дію бета-блокаторів, інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) і антагоністів рецепторів ангіотензину-ΙΙ, а також збільшити ризик порушення функції нирок; особливо це стосується пацієнтів зі зниженим об'ємом крові або пацієнтів похилого віку. Тому цю комбінацію слід призначати із обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом и необхідно періодично контролювати функції нирок після початку та закінчення супутньої терапії, зокрема - при застосуванні діуретинів та інгібіторів АПФ.

Одночасне застосування з сечогінними лікарськими засобами може зменшити діуретичний ефект і збільшити ризик нефротоксичності НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

Фуросемід

У здорових добровольців з нормальним об'ємом крові кеторолак знижує діуретичний ефект фуросеміду приблизно на 20 %, тому при призначенні кеторолаку пацієнтам із серцевою декомпенсацією необхідна особлива увага.

Серцеві глікозиди

НПЗЗ при одночасному прийомі із серцевими глікозидами можуть посилити серцеву недостатність, знизити швидкість гломерулярної фільтрації та збільшити концентрацію серцевих глікозидів в плазмі.

Метотрексат

Оскільки НПЗЗ можуть послабити дію нирок, знизивши таким чином кліренс метотрексату, можливе збільшення його токсичності.

Циклоспорин

Як і для інших НПЗЗ, одночасне застосування з циклоспорином потребує обережності через збільшення ризику нефротоксичності.

Такролім

НПЗЗ можуть збільшити ризик нефротоксичності.

Антибактеріальні засоби

У пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби групи хінолонів, збільшений ризик судом.

Противірусні засоби

Одночасне застосування з зидовудином, збільшує ризик гематологічної токсичності; ритонавір може підвищити концентрацію НПЗЗ в плазмі.

Протиепілептичні засоби

НПЗЗ підсилює дію фенітоїну.

Протидіабетичні засоби

НПЗЗ можуть посилити дію похідних сульфонілсечовини.

Міорелаксанти

НПЗЗ можуть зменшити виведення баклофену (збільшується ризик токсичності).

Кеторолак виражено зв'язується з протеїнами плазми (в середньому 99,2 %), зв'язування не залежить від концентрації (див. розділ «Фармакокінетика»).

Кеторолак не впливає на зв'язування дигоксину з протеїнами плазми. Дослідження in vitro показують, що в разі терапевтичної концентрації (300 мкг/мл) саліцилатів, а також в разі більшої їх концентрації ступінь зв'язування кеторолаку з протеїнами плазми зменшується з 99,2 до 97,5 %. Дигоксин, варфарин, парацетамол, фенітоїн і толбутамід в терапевтичних концентраціях не змінюють зв'язування кеторолаку з протеїнами крові. Оскільки кеторолак є сильнодіючим засобом і вміст його в плазмі незначний, малоймовірно, що він може суттєво витісняти інші лікарські засоби зі зв'язків з протеїнами плазми.

Немає доказів того, що кеторолак індукує або інгібує ферменти печінки, які беруть участь у метаболізмі самого кеторолаку або інших ліків. Тому малоймовірно, що кеторолак міг би змінити фармакокінетику інших препаратів.

При застосуванні кеторолаку для полегшення післяопераційного болю зменшується необхідність одночасного застосування опіоїдних аналгетичних засобів.

Особливості застосування

Лікарю слід знати, що у деяких пацієнтів біль може не зменшитися протягом 30 хвилин або навіть довше після парентерального введення ліків.

Слід уникати одночасного застосування кеторолаку та інших НПЗЗ, а також селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (див. розділ «Протипоказання»).

Небажані побічні реакції на препарат можна зменшити, застосовуючи для контролю симптомів найменшу ефективну дозу і протягом якомога коротшого періоду часу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування пацієнтам літнього віку

У пацієнтів літнього віку (понад 65 років) застосування НПЗЗ частіше викликає небажані побічні реакції, особливо кровотечу і перфорацію шлунково-кишкового тракту, у т.ч. з летальним наслідком (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Збільшення такого роду ризику, пов'язаного з віком, характерне при застосуванні всіх НПЗЗ. У порівнянні з пацієнтами молодшого віку, у цих пацієнтів збільшений напівперіод елімінації з плазми і знижений кліренс в плазмі. Тому літнім пацієнтам не рекомендується призначати загальну добову дозу, що перевищує 60 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Кровотеча, виразка і перфорація шлунково-кишкового тракту (ШКТ)

Повідомлення про кровотечу, виразку та перфорації шлунково-кишкового тракту (у т.ч. з летальним наслідком) отримані у зв'язку з усіма НПЗЗ. Повідомлення свідчать про те, що згадані небажані побічні реакції можуть виникати незалежно від тривалості застосування НПЗЗ. На появу небажаних побічних реакцій можуть вказувати попереджувальні симптоми, яких може і не бути, а також небажані побічні реакції у пацієнтів без порушень шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Епідеміологічні дані свідчать, що, в порівнянні з деякими іншими НПЗЗ, застосування кеторолаку (особливо не за затвердженими показаннями і/або тривалий час) може бути пов'язано з підвищеним ризиком порушень органів травної системи (див. розділи «Показання», «Спосіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

У разі застосування великих доз НПЗЗ ризик кровотечі, виразки та перфорації шлунково-кишкового тракту збільшується. Ризик згаданих небажаних побічних реакцій більший у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо з'явилися ускладнення: кровотеча або перфорація (див. розділ «Протипоказання»), а також у літніх пацієнтів. Ризик розвитку тяжких шлунково-кишкових кровотеч залежить від дозування лікарського засобу. Лікування таких пацієнтів слід починати з максимально низької дози НПЗЗ. У цих випадках, а також у разі застосування аспірину в низьких дозах або інших ліків, які можуть підвищити ризик небажаних побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, слід ретельно зважити необхідність комбінувати НПЗП з гастропротекторами, наприклад з мізопростолом або інгібітором протонного насоса (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти (особливо літнього віку) з діагностованими порушеннями ШКТ в анамнезі, повинні повідомляти про кожен абдомінальний симптом (особливо кровотечі шлунково-кишкового тракту). На згадані симптоми важливо звернути посилену увагу на початку лікування.

Обережності слід дотримуватися пацієнтам, які одночасно застосовують ліки, що можуть підвищити ризик виразки і кровотечі, наприклад пероральні кортикостероїди, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромботичні засоби (наприклад аспірин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування кеторолаку у пацієнтів, які застосовують антикоагулянти (наприклад, варфарин), протипоказано.

Якщо у пацієнта, який приймає кеторолак, діагностується кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, застосування препарату слід припинити.

Пацієнти з діагностованою хворобою шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона) повинні з обережністю застосовувати НПЗЗ, оскільки можливе загострення хвороби (див. розділ «Побічні реакції»).

Анафілактичні (схожі на анафілактичні) реакції

Анафілактичні (схожі на анафілактичні) реакції (такі як анафілаксія, бронхоспазм, почервоніння, висипання, артеріальна гіпотонія, набряк гортані та ангіоневротичний набряк) можуть з'явитися як у пацієнтів з раніше виявленою чутливістю до аспірину, інших НПЗЗ або до кеторолаку внутрішньовенно, так і у тих, у кого раніше реакції підвищеної чутливості не спостерігалися. Такі реакції можливі у осіб із ангіоневротичним набряком, бронхоспастичними реакціями в анамнезі (наприклад, із астмою) або поліпами у носі. Ці анафілактичні реакції можуть бути із фатальним наслідком. Тому таким пацієнтам із астмою в анамнезі та пацієнтам з повним або частковим синдромом носових поліпів, ангіоневротичним набряком або бронхоспазмом кеторолак застосовувати не можна (див. розділ «Протипоказання»).

Вплив на функцію нирок

Повідомлялося, що лікарські засоби, які інгібують біосинтез простагландинів (в тому числі НПЗЗ), посилюють нефротоксичність, спричиняють гломерулярний нефрит, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз нирок, нефротичний синдром і гостру ниркову недостатність.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок, серця або печінки слід дотримуватися обережності, оскільки застосування НПЗЗ може спричинити погіршення функцій нирок. Як і інші інгібітори синтезу простагландину, кеторолак може підвищити рівень сечовини, креатиніну і іонів калію в сироватці; відхилення від норми спостерігаються навіть після введення однієї дози.

Оскільки кеторолак і його метаболіти виводяться в основному нирками, його не можна вводити пацієнтам з помірними і тяжкими порушеннями функції нирок (креатинін в сироватці >160 мкмоль/л) (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з легкими порушеннями функції нирок слід підібрати менші дози (не більше 60 мг в день внутрішньом'язово або внутрішньовенно) і періодично контролювати функції нирок.

Слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів, у яких внаслідок хвороби можливе зменшення об'єму крові і/або кров'яного потоку в нирках, де простагландини відіграють важливу роль у збереженні перфузії. У таких пацієнтів застосування НПЗЗ може спричинити дозозалежне гальмування синтезу простагландинів і ниркову недостатність. Пацієнтами з підвищеним ризиком є особи зі зниженим об'ємом крові через втрату крові або важкої дегідратації, пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, пацієнти літнього віку та пацієнти, які застосовують сечогінні засоби. Після припинення терапії НПЗЗ стан пацієнтів зазвичай нормалізується. Недостатнє переливання рідини/крові під час хірургічних операцій з подальшою гіповолемією може спричинити дисфункцію нирок, яка загострюється при введенні кеторолаку. Слід коректувати зниження об'єму міжклітинної рідини; необхідний ретельний контроль рівня сечовини і креатиніну в сироватці і спостереження за виведенням сечі, поки об'єм крові не буде відповідати нормі. У пацієнтів, яким проводять нирковий діаліз, кліренс кеторолаку приблизно в два рази менше норми і період напівперіод термінальної елімінації збільшений приблизно в три рази.

Вплив на функцію печінки

У пацієнтів з порушеною функцією печінки внаслідок цирозу кліренс кеторолаку та напівперіод термінальної елімінації клінічно значимо не змінюється.

Можливе збільшення одного або декількох показників тесту печінки. Ці відхилення можуть бути минущими, залишатися незмінними або прогресувати, якщо лікування триває. У контрольованих клінічних дослідженнях менш ніж у 1 % пацієнтів спостерігалося підвищення АлАТ і АСАТ (більш ніж в три рази вище норми). Якщо з'являються клінічні симптоми, які свідчать про порушення функції печінки, або видимі системні прояви, застосування кеторолаку слід припинити.

Порушення серцево-судинної системи і кровообігу головного мозку

Повідомлення свідчать про зв'язок застосування НПЗЗ із затримкою рідини в організмі і набряком. Тому пацієнтам з діагностованою артеріальною гіпертензією та/або легким або помірним ступенем застійної серцевої недостатності необхідний відповідний нагляд і консультація.

Клінічні дослідження і епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у великих дозах і тривало) може бути пов'язано з дещо збільшеним ризиком артеріального тромбозу (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Немає достатніх даних для виключення такого ризику і при застосуванні кеторолаку.

У разі неконтрольованої артеріальної гіпертензії, застійної серцевої недостатності, діагностованої ішемічної хвороби серця, хвороби периферійних артерій і/або цереброваскулярної хвороби кеторолак можна призначати тільки після ретельної оцінки необхідності застосування. Подібна оцінка необхідна також в тих випадках, коли пацієнту з факторами ризику серцево-судинних хвороб (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) передбачається почати тривале лікування.

Гематологічні прояви

Не можна призначати кеторолак пацієнтам з порушеннями коагуляції. У пацієнтів, які застосовують антикоагулянти, підвищений ризик кровотечі при одночасному застосуванні кеторолаку. Одночасне застосування кеторолаку та профілактичне застосування гепарину в невеликих дозах (2500-5000 Од за 12 годин) широко не вивчено, але може бути пов'язано з підвищеним ризиком кровотечі. Пацієнтам, які застосовують антикоагулянти або приймають гепарин в малих дозах, не можна вводити кеторолак (див. розділ «Протипоказання»). Під час лікування кеторолаком необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які приймають будь-які інші ліки, що впливають на гемостаз. Клінічні дослідження довели, що частота післяопераційної кровотечі менше 1 %.

Кеторолак затримує агрегацію тромбоцитів і подовжує кровотечу. У пацієнтів з нормальним гемостазом тривалість кровотечі збільшується, але не перевищує меж норми ‒ від 2 до 11 хвилин. На відміну від тривалої дії аспірину, функції тромбоцитів повертаються до норми протягом 24‒48 годин після припинення застосування кеторолаку.

Отримано повідомлення про кровотечі післяопераційних ран, пов'язані з невідкладним парентеральним введенням кеторолаку під час операції. Тому кеторолак не можна призначати пацієнтам, яким проведено операції з великим ризиком кровотечі або у яких неповний гемостаз (див. розділ «Протипоказання»). Слід дотримуватися обережності у випадку, коли стабільний гемостаз є важливим, наприклад, при косметичних або амбулаторно проведених операціях, резекції передміхурової залози або тонзиллектомії. При застосуванні кеторолаку спостерігаються гематоми та інші ознаки кровотечі ран, а також кровотеча з носа.

Призначаючи кеторолак, слід взяти до уваги його схожість з іншими НПЗЗ, які інгібують циклооксигеназу, і потенційний ризик кровотечі, особливо у літніх пацієнтів.

Кеторолак не володіє седативними або анксіолітичними властивостями, тому його не призначають для передопераційного лікування, коли для посилення анестезії необхідна така дія.

Реакції шкіри

У зв'язку з застосуванням НПЗЗ в дуже рідкісних випадках повідомлялося про тяжкі шкірні реакції (деякі з них з летальним наслідком), в тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик небажаних побічних реакцій найбільш високий на початку лікування. Застосування кеторолаку слід припинити, якщо на шкірі з'являється висип, ушкодження слизових оболонок і будь-які інші ознаки підвищеної чутливості.

СЧВ і змішане захворювання сполучної тканини

У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаним захворюванням сполучної тканини можливий підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Допоміжні речовини

Цей засіб містить 10 об'ємних % спирту етилового (алкоголю), або в дозі до 100 мг, що відповідає 1,9 мл пива, 0,8 мл вина (в перерахунку на абсолютний спирт етиловий). Слід дотримуватися обережності при введенні ліків групам підвищеного ризику: пацієнтам із захворюванням печінки або хворим на епілепсію. Засіб шкідливий для пацієнтів, які страждають на алкоголізм.

1 мл розчину кеторолаку трометамолу для ін'єкцій містить 1,74 мг натрію, тобто засіб містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію в кожній дозі ‒ по суті, він не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Безпека застосування під час вагітності не доведена. Доведено, що кеторолак долає плацентарний бар'єр і потрапляє також в організм плода. У зв'язку з цим кеторолаку трометамол протипоказаний в період вагітності та під час пологів.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність і/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик спонтанного аборту, серцевих аномалій та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцевих аномалій збільшився з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що цей ризик зростає зі збільшенням дози і тривалості терапії. Дослідження на тваринах показали, що застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до більш частої втрати заплідненої яйцеклітини до імплантації і переривання вагітності після імплантації, а також збільшує ризик смертності ембріона і плода. Крім того, були отримані повідомлення про більш частий розвиток різних аномалій, в тому числі серцево-судинних аномалій, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів в період органогенезу.

Під час вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити у плода:

- кардіопульмональну токсичність (з передчасним закриттям ductus arteriosus і легеневою гіпертензією);

- порушення функції нирок, які можуть прогресувати до ниркової недостатності з розвитком oligohydramnion (зменшенням кількості амніотичної рідини).

У свою чергу, в кінці вагітності для матері та новонародженого, ці ліки можуть:

- потенційно продовжити час кровотечі через антиагрегантну дію, яка може проявитися навіть у разі застосування дуже малих доз;

- інгібувати скорочення матки, що може привести до затримки пологів або затяжних пологів.

Тому застосування кеторолаку протипоказано під час всієї вагітності.

Годування груддю.

Кеторолак в невеликій концентрації констатовано в грудному молоці. В період лактації кеторолак застосовувати не можна.

Фертильність.

При застосуванні інших інгібіторів синтезу циклооксигенази/простагландинів застосування кеторолаку може негативно впливати на фертильність; не рекомендується застосовувати жінкам, які планують завагітніти. Жінкам, які мають проблеми із запліднення або обстежуються у зв'язку з безпліддям, слід припинити застосування кеторолаку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі пацієнти під час лікування кеторолаком можуть відчувати запаморочення, втомлення, сонливість, вертиго, порушення зору, безсоння та депресію. При появі одного зі згаданих симптомів керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми не можна.

Спосіб застосування та дози

Дози слід підбирати відповідно інтенсивності болю і реакції пацієнта у відповідь.

Небажані побічні реакції можна зменшити, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів (див. далі «Тривалість лікування» і розділ «Особливості застосування»).

Дорослі.

Рекомендована початкова доза становить 10 мг. Якщо необхідно, застосування ліків продовжують, вводячи 10‒30 мг кожні 4‒6 годин. На початку післяопераційного періоду, якщо необхідно, кеторолаку трометамол можна вводити кожні 2 години. При дуже інтенсивних болях початкова доза може бути 30 мг. Завжди слід призначати по можливості меншу ефективну дозу.

Максимальна денна доза не повинна перевищувати 90 мг у дорослих і 60 мг у літніх пацієнтів, у пацієнтів з порушеннями функції нирок і у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг (дивитися далі). Максимальна тривалість лікування не повинна перевищувати 2 дні (див. далі «Тривалість лікування»).

Одночасно з ін'єкціями розчину кеторолаку трометамолу можна вводити опіоїди (наприклад морфін, петидин), щоб досягти оптимальної анальгезії на початку післяопераційного періоду, коли болі найсильніші. Кеторолаку трометамол не конкурує з опіоїдами за зв'язок з рецепторами і не посилює викликане опіоїдами пригнічення дихання або характерну для наркотичних засобів седацію. У комбінації з парентеральною формою кеторолаку зазвичай застосовують нижчі добові дози опіоїдів, ніж при застосуванні їх окремо, проте в разі невеликих амбулаторно вироблених хірургічних маніпуляцій, слід взяти до уваги можливі побічні реакції на опіоїди.

Для пацієнтів, які отримують ін'єкції кеторолаку трометамолу і переводяться на пероральну лікарську форму, загальна денна доза комбінованого лікарського засобу не повинна перевищувати 90 мг (60 мг для пацієнтів літнього віку, для пацієнтів з порушеннями функції нирок і для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг). При заміні лікарської форми пероральна доза ліків не повинна перевищувати 40 мг на добу. Рекомендується по можливості швидше перейти на пероральну лікарську форму.

Особливі групи пацієнтів

Літні пацієнти

Пацієнтам віком понад 65 років слід зменшити дозу ліків. Загальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів літнього віку збільшений ризик прояву побічних реакцій, тому слід застосовувати по можливості найменшу ефективну дозу протягом найменшого періоду часу. Під час лікування НПЗЗ слід регулярно перевіряти функцію шлунково-кишкового тракту через можливі кровотечі.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Пацієнтам з легкими порушеннями функції нирок необхідно зменшити дозу кеторолаку трометамолу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг. Пацієнтам із помірними і тяжкими порушеннями функції нирок кеторолаку трометамол протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Підбір дози не потрібна. Однак, вводячи ліки пацієнтам з порушеннями функції печінки, слід дотримуватися обережності (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з масою тіла менше 50 кг

Слід знизити дозу кеторолаку трометамолу пацієнтам з масою тіла менше 50 кг.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Тривалість лікування

Максимальна тривалість безперервного лікування при введенні кеторолаку трометамолу внутрішньом'язово або внутрішньовенно кілька разів на день не повинна перевищувати 2 дні, оскільки з тривалістю лікування збільшується ризик небажаних побічних реакцій. Немає достатнього досвіду тривалого застосування кеторолаку трометамолу, оскільки для більшої частини пацієнтів терапія продовжується пероральною лікарською формою або застосування припиняється.

Спосіб застосування

Кеторолаку трометамол вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. При введенні в вену тривалість ін'єкції повинна становити принаймні 15 секунд; внутрішньом'язово ліки вводять повільно, глибоко в м'яз.

Швидкість досягнення аналгетичного ефекту в разі внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення однакова ‒ приблизно 30 хвилин. Максимальний аналгетичний ефект досягається протягом 1‒2 годин. Середня тривалість знеболення становить 4‒6 годин.

Діти.

Відсутні достатні дані про безпеку та ефективність застосування кеторолаку дітям, тому ці ліки не можна застосовувати дітям і підліткам віком до 16 років.

Підліткам у віці від 16 до 18 років кеторолак застосовують так само, як дорослим.

Передозування

Симптомами гострого передозування НПЗЗ є: летаргія, сонливість, нудота, блювання, болі в епігастрії. Можливі кровотеча шлунково-кишкового тракту, гіпертензія, гостра ниркова недостатність, пригнічення дихання, кома (рідко).

Симптоми передозування після застосування разової дози кеторолаку: болі в животі, нудота, блювання, гіпервентиляція, пептична виразка і/або ерозивний гастрит і дисфункція нирок, які зникають після припинення застосування ліків.

При введенні 360 мг кеторолаку внутрішньом'язово протягом п'яти днів, спостерігалися болі в животі і пептичні виразки, які виліковувалися після припинення застосування препарату. У разі передозування спостерігаються також нудота, головний біль, запаморочення, порушення орієнтації, дзвін у вухах і гіпервентиляція. Повідомлялося про спроби самогубства. У разі умисного передозування спостерігається метаболічний ацидоз.

Лікування: симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Протягом однієї години після застосування внутрішньо (проковтування) препарату у потенційно токсичних дозах може бути застосоване активоване вугілля, а після застосування у потенційно небезпечних для життя дозах - проведення промивання шлунка. Слід проводити ретельне спостереження за пацієнтом, контролювати функції печінки і нирок. При тривалих судомах рекомендується лікування діазепамом внутрішньовенно. Діаліз малоефективний.

Побічні реакції

Побічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж одиничні випадки, класифіковані за класами систем органів та частотою з використанням умовних позначень: дуже часто (> 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: набряк пальців рук, щиколоток і/або стоп.

Нечасто: післяопераційна кровотеча з ран, гематоми, кровотеча з носа.

Інфекції та інфестації

Частота невідома: асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) із такими симптомами: кривошия, головний біль, нудота, блювання, лихоманка або порушення орієнтації.

З боку імунної системи

Реакції підвищеної чутливості, нечасто: анафілаксія (можливий летальний наслідок), бронхоспазми, набряк гортані, гіпотензія, почервоніння шкіри і висипання.

Такі реакції можливі у осіб з ангіоневротичним набряком і бронхоспастичними реакціями в анамнезі (наприклад з астмою або поліпами в носі).

З боку обміну речовин і харчування

Часто: збільшення маси тіла, анорексія.

З боку психіки

Нечасто: сонливість, порушення мислення, нездатність концентруватися, галюцинації.

Частота невідома: безсоння, неспокій, нервозність, збудливість, сплутаність свідомості, депресія, ейфорія, марення, психотичні реакції.

З боку нервової системи

Нечасто: головний біль, судоми.

Частота невідома: запаморочення, зміна відчуття смаку, парестезія, гіперкінезія.

З боку органів зору

Нечасто: порушення зору.

Частота невідома: запалення очного нерва.

З боку органів слуху та рівноваги

Нечасто: шум у вухах, втрата слуху, вертиго.

З боку серцево-судинної системи

Нечасто: серцебиття, болі в грудях.

Частота не відома: брадикардія.

У зв'язку з застосуванням НПЗЗ отримано повідомлення про набряк, гіпертензію і серцеву недостатність.

З боку кровотворної системи

Часто: гіпертензія, гіпотензія, почервоніння обличчя, блідість.

Клінічні дослідження і епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у великих дозах і тривало) може бути пов'язано з дещо підвищеним ризиком артеріального тромбозу (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасто: задишка, астма, набряк легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту

Найбільш часто небажаними побічними реакціями, які спостерігаються, є порушення шлунково-кишкового тракту. Можлива пептична виразка, перфорація або кровотеча шлунково-кишкового тракту (мелена, гематемезис), іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Отримано повідомлення про такі побічні ефекти: нудота, блювання, пронос, флатуленція, запор, диспепсія, болі в животі, виразковий стоматит, панкреатит, відчуття сухості у роті, езофагіт, відрижка, відчуття повноти в шлунку, метеоризм, кровотеча з прямої кишки, загострення коліту або хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»).

Нечасто: гастрит.

З боку печінки та/або жовчовивідних шляхів

Нечасто: холестатична жовтяниця, гепатит.

Частота невідома: печінкова недостатність.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Часто: свербіж, пурпура.

Нечасто: кропив'янка, ексфоліативний дерматит.

Дуже рідко: бульозні шкірні реакції, в тому числі синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла).

Частота невідома: фоточутливість, макулопапульозні висипання, erythema multiforme.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини

Частота невідома: функціональні порушення, міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи

Нечасто: гемолітичний уремічний синдром, гостра ниркова недостатність.

Частота невідома: нефротоксичність, в тому числі більш часте сечовипускання, олігурія, біль у боці (з гематурією або без неї), інтерстиціальний нефрит, затримка сечі, нефротичний синдром.

Застосування кеторолаку (навіть після введення одноразової дози внутрішньовенно), як і інших препаратів, які інгібують синтез простагландинів у нирках, може призвести до ознак ниркової недостатності, що не обмежуються підвищенням креатиніну та калію в крові.

З боку репродуктивної системи

Частота невідома: безпліддя (у жінок).

Загальні порушення і ураження в місці введення

Нечасто: слабкість, втома, астенія, лихоманка.

Рідко: біль у місці ін'єкції.

Частота невідома: надмірна спрага, підвищена пітливість.

Зміни лабораторних показників

Частота невідома: гіпонатріємія, гіперкаліємія, підвищений рівень сечовини і креатиніну в сироватці, збільшення тривалості кровотечі, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, відхилення від норми в функціональних тестах печінки.

Термін придатності. 4 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність

У малому об'ємі (наприклад у шприці) кеторолаку трометамол не можна змішувати (застосовувати у суміші) з морфіну сульфатом, петидину гідрохлоридом, прометазину гідрохлоридом і гідроксизину гідрохлоридом, оскільки можливе випадіння кеторолаку в осад.

Кеторолаку трометамол сумісний з фізіологічним розчином, 5 % розчином глюкози, розчином Рінгера, розчином Рінгера-лактату або замінниками плазми.

Упаковка

По 1 мл в ампулі з безбарвного скла І гідролітичного класу з лінією або точкою розлому і двома маркувальними кільцями фіолетового кольору.

По 5 ампул в контурній чарунковій упаковці (піддоні) з плівки полівінілхлоридної.

По 2 або 20 контурних чарункових упаковок (піддонів) в пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Виробник, який відповідає за випуск серії, включаючи контроль серії/випробування:

АТ «Гриндекс».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Заявник

АТ «Гриндекс».

Місцезнаходження заявника

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505.

Ел.пошта: [email protected]

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

КЕТОРОЛАК ГРИНДЕКС

(KETOROLAC GRINDEKS)

Состав

действующее вещество: ketorolac;

1 мл раствора (1 ампула) содержит кеторолака трометамола 30 мг;

вспомогательные вещества: натрия хлорид, спирт этиловый (96 %), динатрия эдетат, 5 М раствор натрия гидроксида/5 М раствор кислоты хлористоводородной до рН 6,9 - 7,9, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная жидкость с желтоватым оттенком.

Фармакотерапевтическая группа.

Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства. Код АТХ М01А В15.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Кеторолака трометамол является сильным анальгетическим средством и относится к группе нестероидных противовоспалительных средств. Не является опиоидом, поэтому не влияет на рецепторы опиатов. В основе обезболивающего действия кеторолака лежит его способность угнетать синтез фермента циклооксигеназы. В связи с этим в тканях организма не образуются простагландины, которые способствуют возникновению воспаления, лихорадки и боли. При применении в дозах, обеспечивающих анальгезию, кеторолак показывает минимальное противовоспалительное действие. Биологически активна S-форма кеторолака.

Не обладает седативным и анксиолитическим действием.

Фармакокинетика.

Абсорбция и распределение

После внутримышечного введения кеторолака трометамол быстро и полностью абсорбируется. Средняя максимальная концентрация в плазме (Cmax) - 2,2 мкг/мл, которая достигается примерно в течение 50 минут после введения одноразовой дозы 30 мг. У здоровых добровольцев общий клиренс - 0,023 л/час/кг, а полупериод элиминации - 5,3 часа.

После внутривенного введения 10 мг средняя максимальная концентрация кеторолака в плазме (Cmax) - 2,4 мкг/мл, которая достигается в среднем спустя 5,4 минуты после введения. Терминальный полупериод элиминации из плазмы (t½) составляет 5,1 часа, средний объём распределения - 0,15 л/кг и общий клиренс в плазме - 0,35 мл/мин/кг.

Фармакокинетика кеторолака линейная. Концентрация равновесия в плазме достигается за один день при введении кеторолака трометамола каждые 6 часов. После применения повторных доз клиренс не изменился.

Степень связывания кеторолака с протеинами плазмы в среднем 99,2 % и не зависит от концентрации. Кеторолак слабо преодолевает гематоэнцефалический барьер. Кеторолак преодолевает плацентарный барьер и в небольшом количестве выделяется в грудное молоко.

Биотрансформация и выведение

Кеторолак и его метаболиты выводятся в основном почками: в среднем 91,4 % введённой дозы выделяется с мочой, 6,1 % - с фекалиями.

Особые группы пациентов

У пациентов пожилого возраста и пациентов с почечной недостаточностью снижен общий клиренс и увеличен полупериод элиминации лекарственного средства.

Клинические характеристики

Показания

Применяют кратковременно при умеренных и сильных послеоперационных болях.

Лечение следует начинать только в больнице. Максимальная продолжительность применения составляет 2 дня.

Противопоказания

− Повышенная чувствительность к активному веществу или к какому-либо вспомогательному веществу или к другим НПВС (нестероидным противовоспалительным средствам);

− аллергические реакции на ацетилсалициловую кислоту или другие ингибиторы синтеза простагландинов, которые могут проявляться астмой, ринитом, ангионевротическим отеком или крапивницей (наблюдаются тяжелые, похожие на анафилактические реакции проявления);

− бронхиальная астма в анамнезе;

− полный или частичный синдром носовых полипов, ангионевротический отек или бронхоспазм;

− активная язва желудка или кровотечение желудочно-кишечного тракта, язва или перфорация в анамнезе;

− тяжелая сердечная недостаточность;

− умеренные или тяжелые нарушения функции почек (креатинин сыворотки > 160 мкмоль/л);

− гиповолемия или дегидратация любого происхождения;

− применение ацетилсалициловой кислоты;

− одновременное лечение другими НПВС, пентоксифиллином, пробенецидом или солями лития;

− применение антикоагулянтов (например варфарина), даже малой дозы (2500‑5000 Е за 12 часов) гепарина;

− цереброваскулярное кровотечение или подозрение на цереброваскулярное кровотечение;

− перенесённая хирургическая операция с большим риском кровотечения или нарушение гемостаза;

− геморрагический диатез, в том числе нарушение коагуляции.

Кеторолак противопоказан для профилактического применения перед хирургическими операциями, т. к. он задерживает агрегацию тромбоцитов; противопоказан также во время операции из-за повышенного риска кровотечения.

Раствор для инъекций кеторолака противопоказан при эпидуральном или интратекальном введении, т. к. содержит спирт этиловый.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Лекарственные средства, которые нельзя принимать одновременно с препаратом Kеторолак Гриндекс

Другие НПВС и аспирин

Кеторолак нельзя принимать с другими НПВС и аспирином, т. к. могут усилиться нежелательные побочные реакции (см. раздел «Противопоказания»).

Одновременное применение кеторолака и профилактическое применение гепарина в небольших дозах (2500-5000 Е за 12 часов) широко не изучено, но может быть связано с повышенным риском кровотечения. Пациентам, которые применяют антикоагулянты или принимают гепарин в малых дозах, нельзя вводить кеторолак.

Антикоагулянты

При применении одновременно с НПВС возрастает риск кровотечения. НПВС могут усилить действие антикоагулянтов, например варфарина (см. разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»).

Пробенецид

Кеторолак нельзя применять с пробенецидом, т. к. он замедляет элиминацию кеторолака и увеличивает его концентрацию в плазме (см. раздел «Противопоказания»).

Пентоксифиллин

Кеторолак нельзя принимать одновременно с пентоксифиллином, т. к. увеличивается риск кровотечения (см. раздел «Противопоказания»).

Литий

При применении одновременно с кеторолаком возможна ингибиция почечного клиренса лития, увеличение концентрации лития в плазме и токсичности лития (см. раздел «Противопоказания»).

Мифепристон

НПВС нежелательно применять от восьми до двенадцати дней после прекращения применения мифепристона, поскольку НПВС уменьшают его действие.

Лекарственные средства, которые в комбинации с препаратом Kеторолак Гриндекс следует принимать с осторожностью

Антитромботические средства и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС)

Повышается риск кровотечения ЖКТ (см. раздел «Особенности применения»).

Тромболитические средства

Одновременный прием с НПВС увеличивает риск кровотечения.

Кортикостероиды

Возрастает риск язвы и кровотечения ЖКТ (см. раздел «Особенности применения»).

Антигипертензивные и диуретические средства

При одновременном применении с кеторолаком действие этих лекарственных средств ослабевает. Кеторолак и другие НПВС могут снизить антигипертензивное действие бета-блокаторов, ингибиторов АПФ (ангиотензинпревращающего фермента) и антагонистов рецепторов ангиотензина-ΙΙ, а также увеличить риск нарушения функции почек; особенно это касается пациентов со сниженным объёмом крови или пациентов пожилого возраста. Поэтому эту комбинацию следует назначать с осторожностью, особенно пациентам пожилого возраста. Пациенты должны находиться под тщательным наблюдением, и следует периодически контролировать функции почек после начала и окончания сопутствующей терапии, в частности при применении диуретиков и ингибиторов АПФ.

Одновременное применение с мочегонными лекарственными средствами может уменьшить диуретический эффект и увеличить риск нефротоксичности НПВС (см. раздел «Особенности применения»).

Фуросемид

У здоровых добровольцев с нормальным объёмом крови кеторолак снижает диуретическое действие фуросемида примерно на 20 %, поэтому при назначении кеторолака пациентам с сердечной декомпенсацией необходимо особое внимание.

Сердечные гликозиды

НПВС при одновременном приеме с сердечными гликозидами могут усилить сердечную недостаточность, снизить скорость гломерулярной фильтрации и увеличить концентрацию сердечных гликозидов в плазме.

Метотрексат

Поскольку НПВС могут ослабить действие почек, снизив таким образом клиренс метотрексата, возможно увеличение его токсичности.

Циклоспорин

Как и для других НПВС, одновременное применение с циклоспорином требует соблюдения осторожности из-за увеличения риска нефротоксичности.

Такролим

НПВС могут увеличить риск нефротоксичности.

Антибактериальные средства

У пациентов, одновременно применяющих лекарственного средства группы хинолонов, увеличен риск судорог.

Противовирусные средства

Одновременное применение с зидовудином увеличивает риск гематологической токсичности; ритонавир может повысить концентрацию НПВС в плазме.

Противоэпилептические средства

НПВС усиливает действие фенитоина.

Противодиабетические средства

НПВС могут усилить действие производных сульфонилмочевины.

Миорелаксанты

НПВС могут уменьшить выведение баклофена (увеличивается риск токсичности).

Кеторолак выраженно связывается с протеинами плазмы (в среднем 99,2 %), связывание не зависит от концентрации (см. раздел «Фармакокинетика»).

Кеторолак не влияет на связывание дигоксина с протеинами плазмы. Исследования in vitro показывают, что в случае терапевтической концентрации (300 мкг/мл) салицилатов, а также в случае их бóльшей концентрации степень связывания кеторолака с протеинами плазмы уменьшается с 99,2 до 97,5 %. Дигоксин, варфарин, парацетамол, фенитоин и толбутамид в терапевтических концентрациях не меняют связывание кеторолака с протеинами крови. Так как кеторолак является сильнодействующим средством и содержание его в плазме незначительно, маловероятно, что он может существенно вытеснить другие лекарственные средства из связи с протеинами плазмы.

Нет доказательств того, что кеторолак индуцирует или ингибирует ферменты печени, которые участвуют в метаболизме самого кеторолака или других лекарств. Поэтому маловероятно, что кеторолак мог бы изменить фармакокинетику других препаратов.

При применении кеторолака для облегчения послеоперационной боли уменьшается необходимость одновременного применения опиоидных анальгетических средств.

Особенности применения

Врачу следует знать, что у некоторых пациентов боль может не уменьшиться в течение 30 минут или даже дольше после парентерального введения лекарства.

Следует избегать одновременного применения кеторолака и других НПВС, а также селективных ингибиторов циклооксигеназы-2 (см. раздел «Противопоказания»).

Нежелательные побочные реакции на препарат можно уменьшить, применяя для контроля симптомов наименьшую эффективную дозу и в течение наиболее короткого периода времени (см. раздел «Способ применения и дозы»).

Применение пациентам пожилого возраста

У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) применение НПВС чаще вызывает нежелательные побочные реакции, особенно кровотечение и перфорацию желудочно-кишечного тракта, в т.ч. с летальным исходом (см. раздел «Способ применения и дозы»).

Увеличение такого рода риска, связанного с возрастом, характерно при применении всех НПВС. По сравнению с пациентами младшего возраста, у этих пациентов увеличен полупериод элиминации из плазмы и снижен клиренс в плазме. Поэтому пожилым пациентам не рекомендуется назначать общую суточную дозу, превышающую 60 мг (см. раздел «Способ применения и дозы»).

Кровотечение, язва и перфорация желудочно-кишечного тракта (ЖКТ)

Сообщения о кровотечении, язве и перфорации ЖКТ (в т.ч. с летальным исходом) получены в связи со всеми НПВС. Сообщения свидетельствуют о том, что упомянутые нежелательные побочные реакции могут появиться вне зависимости от длительности применения НПВС. На появление нежелательных побочных реакций могут указывать предупреждающие симптомы, которых может и не быть, а также нежелательные побочные реакции возможны у пациентов без нарушений ЖКТ в анамнезе.

Эпидемиологические данные свидетельствуют, что, по сравнению с некоторыми другими НПВС, применение кеторолака (особенно не по утверждённым показаниям и/или длительное время) может быть связано с повышенным риском нарушений органов пищеварительной системы (см. разделы «Показания», «Способ применения и дозы» и «Противопоказания»).

При применении большой дозы НПВС риск кровотечения, язвы и перфорации ЖКТ увеличивается. Риск упомянутых нежелательных побочных реакций больше у пациентов с язвой в анамнезе, особенно если появились осложнения: кровотечение или перфорация (см. раздел «Противопоказания»), а также у пожилых пациентов. Риск развития тяжелых желудочно-кишечных кровотечений зависит от дозировки лекарственного средства. Лечение таких пациентов следует начинать с максимально низкой дозы НПВС. В этих случаях, а также при применении аспирина применяется в низких дозах или другие лекарства, которые могут повысить риск нежелательных побочных действий со стороны ЖКТ, следует тщательно взвесить необходимость комбинировать НПВС с гастропротекторами, например с мизопростолом или ингибитором протонного насоса (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Пациенты (особенно пожилого возраста) с диагностированными нарушениями ЖКТ в анамнезе, должны сообщать о каждом абдоминальном симптоме (особенно кровотечении ЖКТ). На упомянутые симптомы важно обратить усиленное внимание в начале лечения.

Осторожность следует соблюдать пациентам, одновременно применяющим лекарства, которые могут повысить риск язвы и кровотечения, например пероральные кортикостероиды, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина или антитромботические средства (например аспирин) (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Применение кеторолака у пациентов, принимающих антикоагулянты (например варфарина), противопоказано.

Если у пациента, который принимает кеторолак, диагностируется кровотечение или язва ЖКТ, применение препарата следует прекратить.

Пациенты с диагностированной болезнью ЖКТ в анамнезе (язвенный колит, болезнь Крона) должны с осторожностью применять НПВС, т. к. возможно обострение болезни (см. раздел «Побочные реакции»).

Анафилактические (похожие на анафилактические) реакции

Анафилактические (похожие на анафилактические) реакции (такие как анафилаксия, бронхоспазм, покраснение, сыпь, артериальная гипотензия, отёк гортани и ангионевротический отек) могут появиться как у пациентов с ранее выявленной чувствительности к аспирину, другим НПВС или к кеторолаку внутривенно, так и у тех, у кого ранее реакции повышенной чувствительности не наблюдались. Такие реакции возможны у лиц с ангионевротическим отёком, бронхоспастическими реакциями в анамнезе (например с астмой) или полипами в носу. Эти анафилактические реакции могут быть с фатальным исходом. Поэтому таким пациентам с астмой в анамнезе и пациентам с полным или частичным синдромом носовых полипов, ангионевротическим отеком или бронхоспазмом кеторолак применять нельзя (см. раздел «Противопоказания»).

Влияние на функцию почек

Сообщалось, что лекарственные средства, которые ингибируют биосинтез простагландинов (в том числе НПВС), повышают нефротоксичность, приводят к гломерулярному нефриту, интерстициальному нефриту, папиллярному некрозу почек, нефротическому синдрому и острой почечной недостаточности.

Пациентам с нарушениями функции почек, сердца или печени следует соблюдать осторожность, т. к. применение НПВС может вызвать ухудшение функций почек. Подобно другим ингибиторам синтеза простагландина, кеторолак может повысить уровень мочевины, креатинина и ионов калия в сыворотке; отклонения от нормы наблюдаются даже после введения одной дозы.

Так как кеторолак и его метаболиты выводятся в основном почками, его нельзя вводить пациентам с умеренными и тяжёлыми нарушениями функции почек (креатинин в сыворотке >160 мкмоль/л) (см. раздел «Противопоказания»). Пациентам с легкими нарушениями функции почек следует подобрать меньшие дозы (не более 60 мг в день внутримышечно или внутривенно) и периодически контролировать функции почек.

Следует соблюдать осторожность относительно пациентов, у которых вследствие болезни возможно уменьшение объёма крови и/или кровяного потока в почках, где простагландины играют важную роль в сохранении перфузии. У этих пациентов применение НПВС может вызвать дозозависимое торможение синтеза простагландинов и почечную недостаточность. Пациентами с повышенным риском являются лица с пониженным объёмом крови из-за потери крови или тяжёлой дегидратации, пациенты с нарушеннием функции почек, сердечной недостаточностью, дисфункцией печени, пожилые пациенты и пациенты, которые применяют мочегонные средства. После прекращения терапии НПВС состояние пациентов обычно нормализуется. Недостаточное переливание жидкости/крови во время хирургических операций с последующей гиповолемией может вызвать дисфункцию почек, которая обостряется при введении кеторолака. Следует корректировать снижение объёма межклеточной жидкости; необходим тщательный контроль уровня мочевины и креатинина в сыворотке и наблюдение за выведением мочи, пока объём крови не будет соответствовать норме. У пациентов, подвергнутых почечному диализу, клиренс кеторолака примерно в два раза меньше нормы и полупериод терминальной элиминации увеличен примерно в три раза.

Влияние на функцию печени

У пациентов с нарушением функции печени вследствие цирроза клиренс кеторолака и полупериод терминальной элиминации клинически значимо не изменяется.

Возможно увеличение одного или нескольких показателей теста печени. Эти отклонения могут быть проходящими, оставаться неизменными или прогрессировать, если лечение продолжается. В контролируемых клинических исследованиях менее чем у 1 % пациентов наблюдалось повышение АЛАТ и АСАТ (более чем в три раза выше нормы). Если появляются клинические симптомы, свидетельствующие о нарушениях функции печени, или видимые системные проявления, применение кеторолака следует прекратить.

Нарушения сердечно-сосудистой системы и кровообращения головного мозга

Сообщения свидетельствуют о связи применения НПВС с задержкой жидкости в организме и отёком. Поэтому пациентам с диагностированной артериальной гипертензией и/или лёгкой или умеренной степенью застойной сердечной недостаточности, необходим соответствующий надзор и консультация.

Клинические исследования и эпидемиологические данные свидетельствуют о том, что применение некоторых НПВС (особенно в больших дозах и длительно) может быть связано с несколько увеличенным риском артериального тромбоза (например инфаркта миокарда или инсульта). Нет достаточных данных для исключения такого риска и при применении кеторолака.

В случае неконтролируемой артериальной гипертензии, застойной сердечной недостаточности, диагностированной ишемической болезни сердца, болезни периферийных артерий и/или цереброваскулярной болезни кеторолак можно назначать только после тщательной оценки необходимости применения. Подобная оценка необходима также в тех случаях, когда пациенту с факторами риска сердечно-сосудистой болезни (таких как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) предполагается начать длительное лечение.

Гематологические проявления

Нельзя назначать кеторолак пациентам с нарушениями коагуляции. У пациентов, применяющих антикоагулянты, повышен риск кровотечения при одновременном применении кеторолака. Одновременное применение кеторолака и профилактическое применение гепарина в небольших дозах (2500-5000 Е за 12 часов) широко не изучено, но может быть связано с повышенным риском кровотечения. Пациентам, которые применяют антикоагулянты или принимают гепарин в малых дозах, нельзя вводить кеторолак (см. раздел «Противопоказания»). Во время лечения кеторолаком необходимо тщательно наблюдать за пациентами, которые принимают любые другие лекарства, влияющие на гемостаз. В клинических исследованиях установлено, что частота послеоперационного кровотечения менее 1 %.

Кеторолак задерживает агрегацию тромбоцитов и продлевает кровотечение. У пациентов с нормальным гемостазом длительность кровотечения увеличивается, но не превышает границ нормы - от 2 до 11 минут. В отличие от длительного действия аспирина, функции тромбоцитов возвращаются к норме в течение 24-48 часов после прекращения применения кеторолака.

Получены сообщения о кровотечениях послеоперационных ран, которые связаны с неотложным парентеральным введением кеторолака во время операции. Поэтому кеторолак нельзя назначать пациентам, которым проведены операции с большим риском кровотечения или у которых неполный гемостаз (см. раздел «Противопоказания»). Следует соблюдать осторожность в случае, когда важен стабильный гемостаз, например, при косметических или амбулаторно проведённых операциях, резекции предстательной железы или тонзиллэктомии. При применении кеторолака наблюдаются гематомы и другие признаки кровотечения ран, а также кровотечение из носа.

Назначая кеторолак, следует принять во внимание его сходство с другими НПВС, которые ингибируют циклооксигеназу, и потенциальный риск кровотечения, особенно у пожилых пациентов.

Кеторолак не обладает седативным или анксиолитическим свойствами, поэтому его не назначают для предоперационного лечения, когда для усиления анестезии необходимо такое действие.

Реакции кожи

В связи с применением НПВС в очень редких случаях сообщалось о тяжёлых кожных реакциях (некоторые из них с летальным исходом), в том числе эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (см. раздел «Побочные реакции»). Риск нежелательных побочных реакций наиболее высок в начале лечения. Применение кеторолака следует прекратить, если на коже появляется сыпь, повреждения слизистых оболочек и любые другие признаки повышенной чувствительности.

СКВ и смешанное заболевание соединительной ткани

У пациентов с системной красной волчанкой (СКВ) и смешанным заболеванием соединительной ткани возможен повышенный риск развития асептического менингита.

Вспомогательные вещества

Это лекарство содержит 10 объемных % этилового спирта (алкоголя), или в дозе до 100 мг, что соответствует 1,9 мл пива, 0,8 мл вина (в пересчете на абсолютный этиловый спирт). Следует соблюдать осторожность при введении лекарства группам повышенного риска: пациентам с заболеванием печени или больным эпилепсией. Лекарство вредно для пациентов, страдающих алкоголизмом.

1 мл раствора кеторолака трометамола для инъекций содержит 1,74 мг натрия, т. е. лекарство содержит меньше чем 1 ммоль (23 мг) натрия в каждой дозе - по существу, он не содержит натрия.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность.

Безопасность применения лекарства во время беременности не доказана. Доказано, что кеторолак преодолевает плацентарный барьер и попадает также в организм плода. В связи с этим кеторолака трометамол противопоказан в период беременности и во время родов.

Ингибирование синтеза простагландинов может негативно повлиять на беременность и/или развитие эмбриона/плода. Данные эпидемиологических исследований указывают на повышенный риск спонтанного аборта, сердечных аномалий и гастрошизиса после применения ингибиторов синтеза простагландинов на ранних сроках беременности. Абсолютный риск сердечных аномалий увеличился с менее чем 1 % до примерно 1,5 %. Считается, что этот риск возрастает с увеличением дозы и продолжительности терапии. Исследования на животных показали, что применение ингибиторов синтеза простагландинов вызывает более частую потерю оплодотворенной яйцеклетки до имплантации и прерывание беременности после имплантации, а также увеличивает риск смертности эмбриона и плода. Кроме того, были получены сообщения о более частом развитии различных аномалий, в том числе сердечно-сосудистых аномалий, у животных, которые получали ингибитор синтеза простагландинов в период органогенеза.

Во время беременности все ингибиторы синтеза простагландинов могут вызвать у плода:

- кардиопульмональную токсичность (с преждевременным закрытием ductus arteriosus и легочной гипертензией);

- нарушения функции почек, которые могут прогрессировать до почечной недостаточности с развитием oligohydramnion (уменьшением количества амниотической жидкости).

В свою очередь, в конце беременности для матери и новорожденного, эти лекарства могут:

- потенциально продлить время кровотечения из-за антиагрегантного действия, которое может проявиться даже при применении очень малых доз;

- ингибировать сокращения матки, что может привести к задержке родов или затяжным родам.

Поэтому применение кеторолака противопоказано во время всей беременности.

Кормление грудью.

Кеторолак в небольшой концентрации констатирован в грудном молоке. В период лактации кеторолак применять нельзя.

Фертильность.

При применении других ингибиторов синтеза циклооксигеназы/простагландинов, применение кеторолака может негативно влиять на фертильность; не рекомендуется применять женщинам, планирующим беременность. Женщинам, имеющим проблемы с оплодотворением или обследующийся в связи с бесплодием, следует прекратить применение кеторолака.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Некоторые пациенты во время лечения кеторолаком могут испытывать головокружение, усталость, сонливость, вертиго, нарушения зрения, бессонница и депрессия. При появлении одного из упомянутых симптомов управлять транспортными средствами или обслуживать механизмы нельзя.

Способ применения и дозы

Дозы следует подбирать соответственно интенсивности боли и ответной реакции пациента.

Нежелательные побочные реакции можно уменьшить, применяя наименьшую эффективную дозу в течении наиболее короткого периода времени, необходимого для контроля симптомов (см. далее «Длительность лечения» и раздел «Особенности применения»).

Взрослые.

Рекомендуемая начальная доза составляет 10 мг. Если необходимо, применение лекарства продолжают, вводя 10-30 мг каждые 4-6 часов. В начале послеоперационного периода, если необходимо, кеторолака трометамол можно вводить каждые 2 часа. При очень интенсивных болях начальная доза может быть 30 мг. Всегда следует назначать по возможности меньшую эффективную дозу.

Максимальная дневная доза не должна превышать 90 мг у взрослых и 60 мг у пожилых пациентов, у пациентов с нарушениями функции почек и у пациентов с массой тела меньше 50 кг (см. далее). Максимальная продолжительность лечения не должна превышать 2 дня (см. далее «Длительность лечения»).

Одновременно с инъекциями раствора кеторолака трометамола можно вводить опиоиды (например морфин, петидин), чтобы достичь оптимальной анальгезии в начале послеоперационного периода, когда боли самые сильные. Кеторолака трометамол не конкурирует с опиоидами за связь с рецепторами и не усиливает вызванное опиоидами угнетение дыхания или характерную для наркотических средств седацию. В комбинации с парентеральной формой кеторолака обычно применяют более низкие дневные дозы опиоидов, чем при применении их отдельно, однако в случае небольших хирургических манипуляций, проводимых амбулаторно, следует принять во внимание возможные побочные реакции на опиоиды.

Для пациентов, которые получают инъекции кеторолака трометамола и переводятся на пероральную лекарственную форму, общая дневная доза комбинированного лекарственного средства не должна превышать 90 мг (60 мг для пожилых пациентов, для пациентов с нарушениями функции почек и для пациентов с массой тела меньше 50 кг). При замене лекарственной формы пероральная доза лекарства не должна превышать 40 мг в сутки. Рекомендуется по возможности скорее перейти на пероральную лекарственную форму.

Особые группы пациентов

Пожилые пациенты

Пациентам старше 65 лет следует уменьшить дозу лекарства. Общая суточная доза не должна превышать 60 мг (см. раздел «Особенности применения»).

У пожилых пациентов увеличен риск проявления побочных реакций, поэтому следует применять по возможности наименьшую эффективную дозу в течение наименьшего периода времени. Во время лечения нестероидными противовоспалительными средствами следует регулярно проверять функцию желудочно-кишечного тракта из-за возможного кровотечения.

Пациенты с нарушениями функции почек

Пациентам с легкими нарушениями функции почек необходимо уменьшить дозу кеторолака трометамола. Максимальная суточная доза не должна превышать 60 мг. Пациентам с умеренными и тяжелыми нарушениями функции почек кеторолака трометамол противопоказан (см. раздел «Противопоказания»).

Пациенты с нарушениями функции печени

Подбор дозы не требуется. Однако, вводя лекарство пациентам с нарушениями функции печени, следует соблюдать осторожность (см. раздел «Особенности применения»).

Пациенты с массой тела меньше 50 кг

Следует снизить дозу кеторолака трометамола пациентам с массой тела меньше 50 кг.

Максимальная суточная доза не должна превышать 60 мг внутримышечно или внутривенно (смотреть ранее).

Длительность лечения

Максимальная продолжительность непрерывного лечения при введении кеторолака трометамола внутримышечно или внутривенно несколько раз в день не должна превышать 2 дня, так как с продолжительностью лечения увеличивается риск нежелательных побочных действий. Нет достаточного опыта длительного применения кеторолака трометамола, т. к. для большей части пациентов терапия продолжается пероральной лекарственной формой или применение прекращается.

Способ применения

Кеторолака трометамол вводят внутримышечно или внутривенно. При введении в вену продолжительность инъекции должна составлять по крайней мере 15 секунд; внутримышечно лекарство вводят медленно, глубоко в мышцу.

Скорость достижения анальгетического эффекта в случае внутривенного и внутримышечного введения одинакова - примерно 30 минут. Максимальный анальгетический эффект достигается в течение 1-2 часов. Средняя длительность обезболивания составляет 4-6 часов.

Дети.

Отсутствуют достаточные данные о безопасности и эффективности применения кеторолака детям, поэтому это лекарство нельзя применять детям и подросткам до 16 лет.

Подросткам в возрасте от 16 до 18 лет кеторолак применяют так же, как взрослым.

Передозировка

Симптомами острой передозировки НПВС являются: летаргия, сонливость, тошнота, рвота, боли в эпигастрии. Возможны кровотечение ЖКТ, гипертензия, острая почечная недостаточность, угнетение дыхания, кома (редко).

Симптомы передозировки после применения разовой дозы кеторолака: боли в животе, тошнота, рвота, гипервентиляция, пептическая язва и/или эрозивный гастрит и дисфункция почек, которые исчезают после прекращения применения лекарства.

При введении 360 мг кеторолака внутримышечно в течение пяти дней, наблюдались боли в животе и пептические язвы, которые залечивались после прекращения применения лекарства. В случае передозировки наблюдаются также тошнота, головная боль, обморок, нарушение ориентации, звон в ушах и гипервентиляция. Сообщалось о попытках самоубийства. В случае умышленной передозировки наблюдается метаболический ацидоз.

Лечение: симптоматическое. Специфического антидота нет. В течение одного часа после приема внутрь (проглатывания) препарата в потенциально токсичных дозах может быть применен активированный уголь, а после приема в потенциально опасных для жизни дозах - проведение промывания желудка. Следует проводить тщательное наблюдение за пациентом, контролировать функции печени и почек. При длительных судорогах рекомендуется лечение диазепамом внутривенно. Диализ малоэффективен.

Побочные реакции

Побочные реакции, встречавшиеся чаще, чем единичные случаи, классифицированы по классам систем органов и частоте с использованием условных обозначений: очень часто (>1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), редко (≥1/10 000 до <1/1000), очень редко (<1/10 000), частота неизвестна (невозможно установить по имеющимся данным).

Со стороны крови и лимфатической системы

Часто: отек пальцев рук, щиколоток и/или стоп.

Нечасто: послеоперационное кровотечение из ран, гематомы, кровотечение из носа.

Инфекции и инфестации

Частота неизвестна: асептический менингит (особенно у пациентов с аутоиммунными заболеваниями, такими как системная красная волчанка, смешанное заболевание соединительной ткани) с такими симптомами: кривошея, головная боль, тошнота, рвота, лихорадка или нарушение ориентации.

Со стороны иммунной системы

Реакции повышенной чувствительности; нечасто: анафилаксия (возможен летальный исход), бронхоспазмы, отек гортани, гипотензия, покраснение кожи и высыпания.

Такие реакции возможны у лиц с ангионевротическим отёком и бронхоспастическими реакциями в анамнезе (например с астмой или полипами в носу).

Со стороны обмена веществ и питания

Часто: увеличение массы тела, анорексия.

Со стороны психики

Нечасто: сонливость, нарушение мышления, неспособность концентрироваться, галлюцинации.

Частота неизвестна: бессонница, беспокойство, нервозность, возбудимость, спутанность сознания, депрессия, эйфория, бред, психотические реакции.

Со стороны нервной системы

Нечасто: головные боли, судороги.

Частота неизвестна: головокружение, изменение чувства вкуса, парестезия, гиперкинезия.

Со стороны органов зрения

Нечасто: нарушения зрения.

Частота неизвестна: воспаление глазного нерва.

Со стороны органов слуха и равновесия

Нечасто: шум в ушах, потеря слуха, вертиго.

Со стороны сердечно-сосудистой системы

Нечасто: сердцебиение, боли в груди.

Частота неизвестна: брадикардия.

В связи с применением НПВС получены сообщения об отёке, гипертензии и сердечной недостаточности.

Со стороны кроветворной системы

Часто: гипертензия, гипотензия, покраснение лица, бледность.

Клинические исследования и эпидемиологические данные свидетельствуют, что применение некоторых НПВС (особенно в больших дозах и длительно) может быть связано с несколько повышенным риском артериального тромбоза (например инфаркта миокарда или инсульта) (см. раздел «Особенности применения»).

Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения

Нечасто: одышка, астма, отек легких.

Со стороны желудочно-кишечного тракта

Наиболее часто наблюдаемыми нежелательными побочными реакциями являются нарушения желудочно-кишечного тракта. Возможна пептическая язва, перфорация или кровотечение ЖКТ (мелена, гематемезис), иногда с летальным исходом, особенно у пожилых пациентов (см. раздел «Особенности применения»). Получены сообщения о следующих побочных эффектах: тошнота, рвота, понос, флатуленция, запор, диспепсия, боли в животе, язвенный стоматит, панкреатит, ощущение сухости во рту, эзофагит, отрыжка, ощущение полноты в желудке, метеоризм, кровотечение из прямой кишки, обострение колита или болезни Крона (см. раздел «Особенности применения»).

Нечасто: гастрит.

Со стороны печени и/или желчевыводящих путей

Нечасто: холестатическая желтуха, гепатит.

Частота неизвестна: печёночная недостаточность.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки

Часто: зуд, пурпура.

Нечасто: крапивница, эксфолиативный дерматит.

Очень редко: буллёзные кожные реакции, в том числе синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайела).

Частота неизвестна: фоточувствительность, макулопапулезные высыпания, erythema multiforme.

Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани

Частота неизвестна: функциональные нарушения, миалгия.

Со стороны почек и мочевыделительной системы

Нечасто: гемолитический уремический синдром, острая почечная недостаточность.

Частота неизвестна: нефротоксичность, в том числе более частое мочеиспускание, олигурия, боли в боку (с гематурией или без нее), интерстициальный нефрит, задержка мочи, нефротический синдром. Применение кеторолака (даже после введения одноразовой дозы внутривенно), как и других препаратов, ингибирующих синтез простагландинов в почках, может приводить к признакам почечной недостаточности, которые не ограничиваются повышением креатинина и калия в крови.

Со стороны репродуктивной системы

Частота неизвестна: бесплодие (у женщин).

Общие нарушения и нарушения в месте введения

Нечасто: слабость, усталость, астения, лихорадка.

Редко: боль в месте инъекции.

Частота неизвестна: чрезмерная жажда, повышенная потливость.

Изменения лабораторных показателей

Частота неизвестна: гипонатриемия, гиперкалиемия, повышенный уровень мочевины и креатинина в сыворотке, увеличение продолжительности кровотечения, тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз, апластическая анемия, гемолитическая анемия, отклонения от нормы в функциональных тестах печени.

Срок годности. 4 года.

Не применять после окончания срока годности.

Условия хранения.

Хранить при температуре не выше 25 °С. Не замораживать.

Хранить в оригинальной упаковке для защиты от действия света.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость

В малом объеме (например в шприце) кеторолака трометамол нельзя смешивать (применять в смеси) с морфина сульфатом, петидина гидрохлоридом, прометазина гидрохлоридом и гидроксизина гидрохлоридом, так как возможно выпадение кеторолака в осадок.

Кеторолака трометамол совместим с физиологическим раствором, 5 % раствором декстрозы, раствором Рингера, раствором Рингера-лактата или заменителями плазмы.

Упаковка

По 1 мл в ампуле из бесцветного стекла I гидролитического класса с линией или точкой разлома и двумя маркировочными кольцами фиолетового цвета.

По 5 ампул в контурной ячейковой упаковке (поддоне) из пленки поливинилхлоридной.

По 2 или 20 контурных ячейковых упаковок (поддонов) пачке из картона.

Категория отпускa

По рецепту.

Производитель.

Производитель, ответственный за выпуск серии, включая контроль серии/испытания:

АО «Гриндекс».

Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.

Заявитель

АО «Гриндекс».

Местонахождение заявителя

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.

Тел./факс: +371 67083205 / +371 67083505.

Эл. почта: [email protected]