Диазепекс®

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ДИАЗЕПЕКС®

(DIAZEPEKS)

Склад

діюча речовина: diazepam;

2 мл розчину (1 ампула) містить10 мг діазепаму;

допоміжні речовини: кислота бензойна (Е 210), натрію бензоат (Е 211), пропіленгліколь, спирт бензиловий, спирт етиловий 96 %, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина, колір від прозорого до світло-жовтого із зеленим відтінком.

Фармакотерапевтична група.

Анксіолітики. Похідні бензодіазепіну. Код АТХ N05B A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Діазепам - психотропний препарат класу бензодіазепіну з вираженою заспокійливою, протитривожною, протисудомною та міорелаксуючою дією; йому притаманний також гіпнотичний ефект.

У центральній нервовій системі (ЦНС) діазепам діє на специфічні рецептори бензодіазепіну, які функціонально тісно пов'язані з рецепторами гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) ‒ головного гальмівного медіатора ЦНС, тому в результаті дії діазепаму посилюється гальмівна дія ГАМК на ЦНС.

Діазепам діє на рецептори лімбічної системи та кори головного мозку, проявляючи седативний та анксіолітичний ефекти. Міорелаксуюча та протисудомна дії діазепаму пов'язані з його властивістю зменшувати активність епілептогенних середовищ усіх частин мозку, а також із його гальмівною дією на рефлекси спинного мозку. Діазепам практично не діє на рецептори периферичної вегетативної нервової системи та не викликає екстрапірамідних порушень.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Абсорбція діазепаму залежить від шляху його введення. При внутрішньомʼязовому введенні препарат абсорбується повністю, проте не завжди діазепам абсорбується швидше, ніж при пероральному застосуванні.

Розподіл

Рівень зв'язування діазепаму та його метаболітів із білками плазми крові високий (діазепам - 98 %). Відомо, що діазепам добре розчиняється у ліпідах. Діазепам та його метаболіти проникають через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, а також проникають у грудне молоко (приблизно 1/10 концентрації в плазмі крові матері).

Метаболізм

Діазепам метаболізується, головним чином, у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів - N-дезметилдіазепаму, темазепаму, оксазепаму.

Виведення

Виведення діазепаму складається з двох фаз. Перша фаза свідчить про його швидке розподілення в організмі, друга фаза - про тривале виведення, яке триває 1-2 дні.

Період напіввиведення препарату може тривати 2-5 днів, оскільки в організмі циркулює його активний метаболіт - дезметилдіазепам (нордіазепам).

При повторному прийомі діазепаму відмічається накопичення діазепаму та дезметилдіазепаму. До досягнення рівноважного стану може пройти 2 тижні, і концентрація метаболіту може навіть перевищувати рівень діазепаму.

Діазепам і його метаболіти виводяться з організму із сечею, в основному у вигляді конʼюгатів.

Кліренс діазепаму становить 20-30 мл/хв.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

Період напіввиведення діазепаму та його метаболітів збільшується у новонароджених, людей літнього віку та пацієнтів із захворюваннями печінки. При нирковій недостатності період напіввиведення практично не змінюється.

Внутрішньом'язові ін'єкції можуть спричиняти збільшення активності плазмової креатинфосфокінази при досягненні максимального рівня після 12-24 годин після введення. Це необхідно брати до уваги при диференційній діагностиці інфаркту міокарда.

Абсорбція при внутрішньом'язовому введенні змінна (особливо з сідничних м'язів). Цей метод введення слід застосовувати, якщо пероральне або внутрішньовенне введення неможливе або не рекомендується.

Зв'язок між концентрацією діазепаму та його метаболітів у плазмі крові та терапевтичним ефектом відстуній.

Клінічні характеристики

Показання

Стани тривоги та страху або їх симптоми.

Синдром алкогольної абстиненції.

Судоми різної етіології, епілептичний статус, фебрильні судоми.

Препарат застосовують також при премедикації перед хірургічними операціями.

Протипоказання

- Підвищена чутливість до бензодіазепінів в анамнезі.

- Гострий напад закритокутової глаукоми або відкритокутова глаукома, якщо пацієнт не отримує належної терапії.

- Міастенія gravis.

- Пригнічення дихання, гостра дихальна недостатність.

- Нічне апное.

- Тяжка печінкова недостатність.

- Інтоксикація лікарськими засобами або психотропними речовинами.

- Інтоксикація алкоголем, гостра інтоксикація речовинами, які пригнічують ЦНС.

- Перші 30 днів життя новонароджених через недостатність функції печінки.

- І та ІІІ триместри вагітності.

- Період годування груддю.

Не призначений для лікування фобій, одержимості та хронічних психозів.

Не можна застосовувати у вигляді монотерапії для лікування депресій або депресії, яка супроводжується тривогою, страхом, оскільки у таких пацієнтів можуть виникнути суїцидальні нахили.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування діазепаму та антигістамінних препаратів центральної дії, антипсихотичних препаратів, міорелаксантів (баклофен, тизанідин), набілону, лофексидину, фенотіазину або похідних барбітурової кислоти, наркотичних засобів, антидепресантів (інгібіторів МАО та ін.), а також циметидину, дисульфіраму та алкогольних напоїв може збільшити седативну дію на ЦНС. Збільшується ризик апное, можлива гіпотензія та слабкість м'язів.

При одночасному застосуванні діазепаму з опіатами може посилюватися пригнічувальний вплив на дихання. При застосуванні з іншими міорелаксантами наслідки непередбачувані, існує ризик зупинки дихання.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами їх гіпотензивна дія посилюється; α-адреноблокатори можуть посилити седативний ефект діазепаму. Пацієнти літнього віку потребують особливого нагляду.

Ізоніазид, ритонавір, ампренавір підвищують концентрацію бензодіазепінів в плазмі крові.

Якщо діазепам внутрішньовенно вводять одночасно з будь-яким наркотичним знеболюючим засобом (наприклад, в стоматології), препарат рекомендується вводити після введення знеболюючого засобу, дозу слід ретельно відкоригувати відповідно до потреб пацієнта.

У фармакокінетичних дослідженнях отримано суперечливі дані про взаємодію діазепаму з протиепілептичними засобами.

Інгібітори ферментів печінки (наприклад, циметидин, флувоксамін, флуоксетин, омепразол) мають здатність знижувати кліренс бензодіазепінів, таким чином посилюючи їх дію. У свою чергу, індуктори ферментів печінки (наприклад, рифампіцин) можуть підвищити кліренс бензодіазепінів.

Є повідомлення про те, що бензодіазепіни впливають на елімінацію фенітоїну.

При одночасному застосуванні з леводопою дія леводопи зменшується.

При одночасному застосуванні з дигоксином діазепам може зменшити його ниркову екскрецію, таким чином підвищуючи токсичність дигоксину.

Ізоніазид, дисульфірам, антигістамінові засоби та контрацептивні засоби, які містять естрогени, посилюють, у той час як рифампіцин послаблює зв'язок діазепаму та десметилдіазепаму з протеїнами плазми крові, таким чином збільшуючи концентрацію фракції незв'язаного діазепаму в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з алкоголем можливі патологічні реакції. Патологічний ефект взаємодії діазепаму та алкоголю не залежить від кількості та виду випитого алкоголю.

Алкоголь можна приймати не раніше ніж через 36 годин після застосування діазепаму.

Протигрибкові препарати (кетоконазол) також підвищують концентрацію бензодіазепінів в плазмі крові.

Особливості застосування

Парентерально діазепам не слід застосовувати пацієнтам з органічними змінами мозку (особливо атеросклерозом) або з хронічною легеневою недостатністю. Проте у виняткових випадках або при лікуванні пацієнта в стаціонарі, діазепам можна вводити парентерально у менших дозах. Внутрішньовенно препарат вводять повільно, не перевищуючи швидкість 1 мл (5 мг)/хв. Необхідно уникати потрапляння розчину препарату в артерії або навколосудинний простір. При внутрішньом'язовому введенні препарат слід вводити глибоко у м'яз. До препарату, що знаходиться в шприці або в інфузійній системі, не можна додавати інші розчини або медикаменти! Після внутрішньовенного введення препарат діє швидко, але короткочасно, його не рекомендується застосовувати для підтримувальної терапії.

Слід ретельно зважити доцільність застосування діазепаму пацієнтам з порушеннями дихання і зниженою увагою через небезпеку пригнічення дихання.

Для пацієнтів з хронічною легеневою недостатністю або хронічними захворюваннями печінки може бути необхідне зменшення дози; слід застосовувати з обережністю також при нирковій недостатності, хоча напівперіод елімінації діазепаму не змінюється.

При застосуванні діазепаму можлива амнезія. Зазвичай цей стан з'являється через кілька годин після застосування препарату, тому, щоб зменшити ризик, пацієнтам слід забезпечити 7-8 годинний безперервний сон.

При застосуванні бензодіазепінів можуть виникнути парадоксальні реакції, такі як занепокоєння, збудливість, нервозність, агресивність, параноя, гнів, нічні жахи, галюцинації, психози, неадекватна поведінка та інші негативні поведінкові прояви. При появі цих симптомів застосування препарату слід припинити. Ці симптоми найбільш часто проявляються у дітей і літніх пацієнтів.

При застосуванні бензодіазепінів можливий розвиток залежності. Ризик підвищений у пацієнтів, які тривало застосовують препарат або ж застосовують його у великих дозах, у пацієнтів зі схильністю до надмірного вживання алкоголю і ліків в анамнезі. Якщо виникла фізична залежність від бензодіазепінів, при припиненні терапії виникнуть симптоми відміни. Вони включають головний біль, м'язовий біль, підвищене занепокоєння, напругу, сплутаність свідомості, нервозність. У тяжких випадках можуть з'явитися такі симптоми: втрата почуття реальності, деперсоналізація, оніміння кінцівок, підвищена чутливість до світла, шуму і фізичних контактів, галюцинації або напади епілепсії. У разі припинення тривалої внутрішньовенної терапії необхідне поступове зниження дози.

Слід дотримуватися особливої обережності, застосовуючи ін'єкційну форму діазепаму пацієнтам літнього віку, дуже ослабленим пацієнтам та пацієнтам з кардіореспіраторною недостатністю, оскільки є ризик апное та/або зупинки серця. Одночасне застосування барбітуратів, алкоголю та інших депресантів ЦНС збільшує пригнічувальну дію кардіореспіраторні функції, збільшує ризик апное.

Бензиловий спирт, що міститься в розчині, може завдати непоправної шкоди новонародженим, особливо недоношеним. У таких випадках розчин для ін'єкцій застосовують тільки тоді, коли відсутня терапевтична альтернатива.

При тривалій терапії бажано регулярно перевіряти показники крові та функції печінки.

Бензодіазепіни призначають дітям тільки після ретельної оцінки необхідності їх застосування; тривалість лікування повинна бути мінімальною.

У педіатричній практиці застосовують мінімальні дози, щоб уникнути небезпечних побічних ефектів (апное або тривала сонливість).

Слід з обережністю застосовувати при порфірії.

Не застосовувати діазепам в акушерстві.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає даних про безпеку застосування препарату під час вагітності. Деякі дослідження свідчать про збільшений вроджений ризик аномалій, який пов'язаний із застосуванням бензодіазепінів в першому триместрі вагітності, тому їх застосування протипоказано. Препарат не можна застосовувати в останньому триместрі вагітності.

Якщо діазепам призначають жінці, вона повинна знати про необхідність консультації з лікарем про припинення застосування препарату у разі планування вагітності або при підозрі на вагітність.

Діазепам виділяється у грудне молоко, тому в період лактації заборонено його застосування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтів слід проінформувати, що діазепам, так як і інші препарати цієї групи, може погіршити здатність пацієнта виконувати завдання, які вимагають особливої вправності. Седативна дія препарату, амнезія, порушена здатність концентруватися та порушені м'язові функції несприятливо впливають на здатність керувати транспортними засобами і обслуговувати механізми. Во время застосування діазепаму слід уникати роботи, пов'язаної з ризиком (робота з технічними пристроями, управління транспортними засобами). У разі недостатнього сну увага ще більше слабшає. Пацієнтів слід проінформувати, що алкоголь може посилити небажані ефекти, тому під час терапії від нього слід відмовитися.

Спосіб застосування та дози

Дозу встановлюють індивідуально залежно від показання до застосування та ступеня тяжкості захворювання.

При внутрішньом'язовому введенні препарат всмоктується повільно. Рекомендована швидкість внутрішньовенного введення становить 0,5-1 мл/хв або 2,5-5 мг/хв.

У разі сильного страху діазепам вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно в дозі до 10 мг, при необхідності повторюючи введення кожні 4 години.

Для забезпечення седативного ефекту перед невеликими хірургічними або медичними процедурами препарат вводять у великі вени по 10-20 мг протягом 2-4 хвилин; для премедикації - внутрішньовенно 100-200 мкг/кг маси тіла.

Для запобігання судомам у дорослих діазепам вводять внутрішньовенно по 10-20 мг зі швидкістю 5 мг/хв. При необхідності ін'єкцію можна повторити через 30-60 хвилин. Інша схема застосування передбачає більш часте введення менших доз або внутрішньом'язове введення.

Дози для дітей при внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні препарату становлять 200-300 мкг/кг маси тіла або 1 мг на кожний рік життя. Максимальна добова доза для дітей не повинна перевищувати 3 мг/кг.

При м'язових спазмах діазепам вводять внутрішньом'язово або повільно внутрішньовенно по 10 мг кожні 4 години.

Більші дози необхідні для усунення тетанії. У цьому випадку дорослим і дітям препарат призначають внутрішньовенно по 100-300 мкг/кг маси тіла кожні 1-4 години.

При тяжкому синдромі алкогольної абстиненції вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно 10 мг діазепаму, в окремих випадках дозу можна збільшити.

Діти.

Застосовують дітям з 30 дня життя.

Передозування

Передозування бензодіазепінів зазвичай виражається в пригніченні ЦНС, від сонливості аж до коми. У легких випадках симптоми включають сонливість, сплутаність свідомості, пригнічення рефлексів і апатію. У більш тяжких випадках симптоми можуть включати гіпотонію, артеріальну гіпотензію, пригнічення респіраторної функції, кому (рідко) і смерть (дуже рідко).

Якщо передозування відбулося пероральним шляхом, невідкладно проводять промивання шлунка, стимулювання дихання, введення інфузійних розчинів.

Можливості застосування діалізу обмежені. Лікування симптоматичне, слід контролювати дихання, зміни пульсу та ного тиску. Артеріальну гіпотензію усувають метарамінолом або норепінефрином. Для зменшення пригнічення ЦНС можна застосовувати специфічний антагоніст бензодіазепінових рецепторів - флумазенил. За пацієнтами, яким необхідне таке втручання, слід ретельно спостерігати в умовах лікарні. Слід дотримуватися обережності при застосуванні флумазенілу пацієнтам з епілепсією, яких лікують бензодіазепінами.

Побічні реакції

Найчастіше виникають сонливість, стомлюваність, синдром залежності, а також тромбоз та тромбофлебіт у місці введення. Ці ефекти часто з'являються на початку лікування і впродовж лікування зазвичай зникають.

Нижче побічні реакції приводяться у відповідності до класифікації систем органів, а також за частотою виникнення (MedDRA): дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), з невідомою частотою (неможна визначити за наявними даними).

З боку нервової системи: часто - сонливість; рідко - порушення координації, головний біль, запаморочення, тремор, непритомність, вертиго, амнезія, дизартрія, неможливість рухатися.

З боку психіки: рідко - сплутаність свідомості, депресія, нервозність, параноя, пригнічений або збільшений статевий потяг, синдром залежності; парадоксальні реакції (наприклад, гострий стан занепокоєння, жахи, галюцинації, підвищений м'язовий тонус, безсоння або порушення сну, нічні жахи, агресивність, неадекватна поведінка).

З боку травного тракту: рідко - запор, зміна діяльності слинних залоз, посилене слиновиділення.

З боку органів зору: рідко - нечіткість зору, диплопія, ністагм.

З боку серцево-судинної системи: рідко - артеріальна гіпотензія, брадикардія, кардіоваскулярний колапс; дуже рідко ‒ зупинка серця.

З боку сечовидільної системі: рідко - нетримання, затримка сечі.

З боку шкіри: рідко - кропив'янка, висипи.

З боку дихальної системи: рідко - утруднене дихання, апное.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко - жовтяниця.

З боку системи крові: дуже рідко - нейтропенія.

Лабораторні показники: дуже рідко - підвищення активності трансаміназ та лужної фосфатази.

Загальні порушення та реакції в місці введення: часто - підвищена втомлюваність; частота невідома ‒ тромбоз та тромбофлебіт в місці ін'єкції; місцеві болі, еритема, чутливість у місці введення (у випадку внутрішньомʼязового введення), гикавка.

Для зменшення ризику виникнення тромбофлебіту і тромбозу вен, для ін'єкції не слід вибирати малі вени. Особливо слід уникати ін'єкції в артерії або навколосудинний простір.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з ураженнями функції печінки більш чутливі до вищезазначених несприятливих ефектів. Рекомендується регулярно переглядати терапію та при необхідності переривати застосування якомога швидше.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в холодильнику при температурі від 2 °С до 8 °С.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 2 мл в ампулі із безбарвного скла І гідролітичного класу з лінією або крапкою розлому та маркувальними кільцями.

По 5 ампул в контурній чарунковій упаковці (піддоні) з полівінілхлоридної плівки без покриття.

По 2 або 66 контурних чарункових упаковок (піддонів) у пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Виробник, який відповідає за випуск серії, включаючи контроль серії/випробовування:

АТ «Гріндекс».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Заявник

АТ «Калцекс».

Місцезнаходження заявника

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ДИАЗЕПЕКС®

(DIAZEPEKS)

Состав

действующее вещество: diazepam;

2 мл раствора (1 ампула) содержит 10 мг диазепама;

вспомогательные вещества: кислота бензойная (Е 210), натрия бензоат (Е 211), пропиленгликоль, спирт бензиловый, спирт этиловый 96 %, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная жидкость, цвет от бесцветного до светло-желтого с зеленым оттенком.

Фармакологическая группа.

Анксиолитики. Производные бензодиазепина. Код АТХ N05B A01.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Диазепам - психотропный препарат класса бензодиазепина с выраженным успокаивающим, противотревожным, противосудорожным и миорелаксирующим действием; ему присущ также гипнотический эффект.

В центральной нервной системе (ЦНС) диазепам действует на специфические рецепторы бензодиазепина, функционально тесно связанные с рецепторами гамма-аминомасляной кислоты (ГАМК) ‒ главного тормозящего медиатора ЦНС, поэтому в результате действия диазепама усиливается тормозящее действие ГАМК на ЦНС.

Диазепам действует на рецепторы лимбической системы и коры головного мозга, проявляя седативный и анксиолитический эффекты. Миорелаксирующее и противосудорожное действия диазепама связаны с его способностью уменьшать активность эпилептогенных очагов всех частей мозга, а также с его тормозящим действием на рефлексы спинного мозга. Диазепам практически не действует на рецепторы периферической вегетативной нервной системы и не вызывает экстрапирамидных нарушений.

Фармакокинетика.

Абсорбция

Абсорбция диазепама зависит от его пути введения. При внутримышечном введении препарат абсорбируется полностью, однако не всегда диазепам абсорбируется быстрее, чем при пероральном применении.

Распределение

Уровень связывания диазепама и его метаболитов с белками плазмы крови высок (диазепам - 98 %). Известно, что диазепам хорошо растворяется в липидах. Диазепам и его метаболиты преодолевают гематоэнцефалический и плацентарный барьеры, а также проникают в грудное молоко (примерно 1/10 концентрации в плазме крови матери).

Метаболизм

Диазепам метаболизируется главным образом в печени с образованием фармакологически активных метаболитов - N-дезметилдиазепама, темазепама, оксазепама.

Выведение

Выведение диазепама состоит из двух фаз. Первая фаза свидетельствует о его быстром распространении в организме, вторая фаза - о длительном выведении, которое продолжается 1-2 дня.

Период полувыведения препарата может длиться 2-5 дней, так как в организме циркулирует его активный метаболит - дезметилдиазепам (нордиазепам).

При повторном применении диазепама отмечается накопление диазепама и дезметилдиазепама. До достижения равновесного состояния может пройти 2 недели, и концентрация метаболита даже может превышать уровень диазепама.

Диазепам и его метаболиты выводятся из организма с мочой, в основном в виде конъюгатов.

Клиренс диазепама составляет 20-30 мл/мин.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

Период полувыведения диазепама и его метаболитов увеличивается у новорожденных, пожилых людей и у пациентов с заболеваниями печени. При почечной недостаточности период полувыведения практически не меняется.

Внутримышечные инъекции могут вызвать увеличение активности плазменной креатинфосфокиназы при достижении максимального уровня спустя 12-24 часа после введения. Это следует принимать во внимание при дифференциальной диагностике инфаркта миокарда.

Абсорбция при внутримышечном введении изменчивая (особенно из ягодичных мышц). Этот метод введения следует применять, если пероральное или внутривенное введение невозможно или не рекомендуется.

Связь между концентрацией диазепама и его метаболитов в плазме крови и терапевтическим эффектом отсутствует.

Клинические характеристики

Показания

Состояния тревоги и страха или их симптомы.

Синдром алкогольной абстиненции.

Судороги разной этиологии, эпилептический статус, фебрильные судороги.

Препарат применяют также для премедикации перед хирургическими операциями.

Противопоказания

- Повышенная чувствительность к бензодиазепинам в анамнезе.

- Острый приступ закрытоугольной глаукомы или открытоугольная глаукома, если пациент не получает надлежащую терапию.

- Миастения gravis.

- Угнетение дыхания, острая дыхательная недостаточность.

- Ночное апноэ.

- Тяжелая печеночная недостаточность.

- Интоксикация лекарственными средствами и психотропными веществами.

- Интоксикация алкоголем, острая интоксикация веществами, угнетающими ЦНС.

- Первые 30 дней жизни новорожденных из-за недостаточности функции печени.

- І и ІІІ триместры беременности.

- Период кормления грудью.

Не предназначен для лечения фобий, одержимости и хронических психозов.

Нельзя применять в виде монотерапии для лечения депрессии или депрессии, связанной с тревогой, страхом, поскольку у таких пациентов могут возникнуть суицидальные наклонности.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Одновременное применение диазепама и антигистаминных препаратов центрального действия, антипсихотических препаратов, миорелаксантов (баклофен, тизанидин), набилона, лофексидина, фенотиазина или производных барбитуровой кислоты, наркотических средств, антидепрессантов (ингибиторов МАО и др.), а также циметидина, дисульфирама и алкогольных напитков может усилить седативное действие на ЦНС. Увеличивается риск апноэ, возможна гипотензия и слабость мышц.

При одновременном применении диазепама с опиатами может усилиться угнетающее влияние на дыхание. При применении с другими миорелаксантами действие непредсказуемо, существует риск остановки дыхания.

При одновременном примени с антигипертензивными средствами их гипотензивное действие усиливается; α-адреноблокаторы могут усилить седативный эффект диазепама. Пожилым пациентам требуется особое наблюдение.

Изониазид, ритонавир, ампренавир повышают концентрацию бензодиазепинов в плазме крови.

Если диазепам внутривенно вводят одновременно с каким-либо наркотическим обезболивающим средством (например, в стоматологии), препарат рекомендуется вводить после введения обезболивающего средства, дозу следует тщательно откорректировать согласно нуждам пациента.

В фармакокинетических исследованиях получены противоречивые данные о взаимодействии диазепама с противоэпилептическими средствами.

Ингибиторы ферментов печени (например, циметидин, флувоксамин, флуоксетин, омепразол) обладают способностью понижать клиренс бензодиазепинов, таким образом, усиливая их действие. В свою очередь, индукторы ферментов печени (например, рифампицин) могут повысить клиренс бензодиазепинов.

Есть сообщения о том, что бензодиазепины влияют на элиминацию фенитоина.

При одновременном применении с леводопой действие леводопы уменьшается.

При одновременном применении с дигоксином диазепам может уменьшить его почечную экскрецию, таким образов повышая токсичность дигоксина.

Изониазид, дисульфирам, антигистаминовые средства и средства контрацепции, содержащие эстрогены, усиливают, в то время как рифампицин ослабляет связь диазепама и десметилдиазепама с протеинами плазмы крови, таким образом увеличивая концентрацию фракции несвязанного диазепама в плазме крови.

При одновременном применении с алкоголем возможны патологические реакции. Патологический эффект взаимодействия диазепама и алкоголя не зависит от количества и вида выпитого алкоголя.

Алкоголь можно принимать не раньше чем через 36 часов после применения диазепама.

Противогрибковые препараты (кетоконазол) также повышают концентрацию бензодиазепинов в плазме крови.

Особенности применения

Парентерально диазепам не следует применять пациентам с органическими изменениями мозга (особенно атеросклерозом) или с хронической легочной недостаточностью. Однако в исключительных случаях или при лечении пациента в стационаре, диазепам можно вводить парентерально в уменьшенных дозах. Внутривенно препарат вводят медленно, не превышая скорости 1 мл (5 мг)/мин. Необходимо избегать попадания раствора препарата в артерии или околососудистое пространство. При внутримышечном введении препарат следует вводить глубоко в мышцу. В препарат, находящийся в шприце или в инфузионной системе, нельзя добавлять другие растворы или медикаменты! После внутривенного введения препарат действует быстро, но кратковременно, его не рекомендуется применять для поддерживающей терапии.

Следует тщательно взвесить целесообразность применения диазепама пациентам с нарушениями дыхания и пониженным вниманием из-за опасности угнетения дыхания.

Для пациентов с хронической легочной недостаточностью или хроническими заболеваниями печени может быть необходимо уменьшение дозы; следует применять с осторожностью также при почечной недостаточности, хотя полупериод элиминации диазепама не изменяется.

При применении диазепама возможна амнезия. Обычно это состояние появляется спустя несколько часов после применения препарата, поэтому, чтобы уменьшить риск, пациентам следует обеспечить 7-8 часовой непрерывный сон.

При применении бензодиазепинов могут возникнуть парадоксальные реакции, такие как беспокойство, возбудимость, нервозность, агрессивность, паранойя, гнев, ночные кошмары, галлюцинации, психозы, неадекватное поведение и другие негативные поведенческие проявления. При появлении этих симптомов применение препарата следует прекратить. Эти симптомы наиболее часто проявляются у детей и пожилых пациентов.

При применении бензодиазепинов возможно развитие зависимости. Риск повышен у пациентов, которые длительно применяют препарат или же применяют его в больших дозах, у пациентов с предрасположенностью к чрезмерному употреблению алкоголя и лекарств в анамнезе. Если возникла физическая зависимость от бензодиазепинов, при прекращении терапии возникнут симптомы отмены. Они включают головные боли, мышечные боли, повышенное беспокойство, напряжение, спутанность сознания, нервозность. В тяжелых случаях могут появиться следующие симптомы: потеря чувства реальности, деперсонализация, онемение конечностей, повышенная чувствительность к свету, шуму и физическим контактам, галлюцинации или приступы эпилепсии. При прекращении длительной внутривенной терапии необходимо постепенное снижение дозы.

Следует соблюдать особую осторожность, применяя инъекционную форму диазепама пожилым пациентам, сильно ослабленным пациентам и пациентам с кардиореспираторной недостаточностью, так как присутствует риск апноэ и/или остановки сердца. Одновременное применение барбитуратов, алкоголя и других депрессантов ЦНС увеличивает угнетающее действие на кардиореспираторные функции, увеличивает риск апноэ.

Бензиловый спирт, содержащийся в растворе, может причинить необратимый вред новорожденным, особенно недоношенным. В таких случаях раствор для инъекций применяют только тогда, когда отсутствует любая другая терапевтическая альтернатива.

При длительной терапии желательно регулярно проверять анализ крови и функции печени.

Бензодиазепины назначают детям только после тщательной оценки необходимости их применения; продолжительность лечения должна быть минимальной.

В педиатрической практике применяют минимальные дозы, чтобы избежать опасных побочных эффектов (апноэ или длительная сонливость).

Следует с осторожностью применять при порфирии.

Не применять диазепам в акушерстве.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Нет данных о безопасности применения препарата во время беременности. Некоторые исследования свидетельствуют об увеличенном врожденном риске аномалий, связанном с применением бензодиазепинов в первом триместре беременности, поэтому их применение противопоказано. Препарат нельзя применять в последнем триместре беременности.

Если диазепам назначают женщине, она должна знать о необходимости консультации с врачом о прекращении применения препарата в случае планирования беременности или при подозрении на беременность.

Диазепам выделяется в грудное молоко, поэтому в период лактации запрещено его применение.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Пациентов следует проинформировать, что диазепам, так же как и другие препараты этой группы, может ухудшить способность пациента выполнять задачи, которые требуют особой сноровки. Седативное действие препарата, амнезия, нарушенная способность концентрироваться и нарушенные мышечные функции неблагоприятно влияют на способность управлять транспортными средствами и обслуживать механизмы. Во время применения диазепама следует избегать работы, связанной с риском (работа с техническими устройствами, управление транспортными средствами). В случае недостаточного сна внимание еще более ослабевает. Пациентов следует проинформировать, что алкоголь может усилить нежелательные эффекты, поэтому во время терапии от него следует отказаться.

Способ применения и дозы

Дозу устанавливают индивидуально в зависимости от показания к применению и степени тяжести заболевания.

При внутримышечном введении препарат всасывается медленно. Рекомендуемая скорость внутривенного введения составляет 0,5-1 мл/мин или 2,5-5 мг/мин.

В случае сильного страха диазепам вводят внутримышечно или внутривенно в дозе до 10 мг, при необходимости повторяя введение каждые 4 часа.

Для обеспечения седативного эффекта перед небольшими хирургическими или медицинскими процедурами препарат вводят в крупные вены по 10-20 мг в течение 2-4 мин; для премедикации - внутривенно 100-200 мкг/кг массы тела.

Для предотвращения судорог у взрослых диазепам вводят внутривенно по 10-20 мг со скоростью 5 мг/мин. При необходимости инъекцию можно повторить спустя 30-60 мин. Другая схема применения предусматривает более частое введение меньших доз или внутримышечное введение.

Дозы для детей при внутривенном или внутримышечном введении препарата составляют 200-300 мкг/кг массы тела или 1 мг на каждый год жизни. Максимальная суточная доза для детей не должна превышать 3 мг/кг.

При мышечных спазмах диазепам вводят внутримышечно или медленно внутривенно по 10 мг каждые 4 часа.

Бóльшие дозы необходимы для устранения тетании. В этом случае взрослым и детям препарат назначают внутривенно по 100-300 мкг/кг массы тела каждые 1-4 часа.

При тяжелом синдроме алкогольной абстиненции вводят внутримышечно или внутривенно 10 мг диазепама, в отдельных случаях дозу можно увеличить.

Дети.

Применяют детям с 30 дня жизни.

Передозировка

Передозировка бензодиазепинов обычно выражается в угнетении ЦНС, от сонливости вплоть до комы. В легких случаях симптомы включают сонливость, спутанность сознания, угнетение рефлексов и апатию. В более тяжелых случаях симптомы могут включать гипотонию, артериальную гипотензию, угнетение респираторной функции, кому (редко) и смерть (очень редко).

Если передозировка произошла пероральным путем, незамедлительно проводят промывание желудка, стимулирование дыхания, введение инфузионных растворов.

Возможности применения диализа ограничены. Лечение симптоматическое, следует контролировать дыхание, изменения пульса и артериального давления. Артериальную гипотензию устраняют метараминолом или норэпинефрином. Для уменьшения угнетения ЦНС можно применять специфический антагонист бензодиазепиновых рецепторов - флумазенил. За пациентами, для которых необходимо такое вмешательство, следует тщательно наблюдать в условиях больницы. Следует соблюдать осторожность при применении флумазенила пациентам с эпилепсией, которых лечат бензодиазепинами.

Побочные реакции

Наиболее распространенными побочными эффектами являются сонливость, усталость, синдром зависимости, а также тромбоз и тромбофлебит в месте инъекции. Эти эффекты часто наблюдаются в начале лечения и при продолжении лечения обычно исчезают.

Ниже упомянутые побочные реакции приводятся в соответствии с классификацией систем органов, а также по частоте возникновения (MedDRA): очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), редко (≥ 1/10 000 до < 1/1000), очень редко (< 1/10 000), с неизвестной частотой (нельзя определить по имеющимся данным).

Со стороны нервной системы: часто - сонливость; редко - нарушения координации, головные боли, головокружение, тремор, обморок, вертиго, амнезия, дизартрия, обездвиженность.

Со стороны психики: редко - спутанность сознания, депрессия, нервозность, паранойя, угнетенное или повышенное половое влечение, синдром зависимости; парадоксальные реакции (например, острое состояние беспокойства, страх, галлюцинации, повышенный мышечный тонус, бессонница или нарушения сна, ночные кошмары, агрессивность, неадекватное поведение).

Со стороны пищеварительного тракта: редко - запор, тошнота, изменения деятельности слюнных желез, усиленное слюноотделение

Со стороны органов зрения: редко - неясное зрение, диплопия, нистагм.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко - артериальная гипотензия, брадикардия, кардиоваскулярный коллапс; очень редко - остановка сердца.

Со стороны мочевыделительной системы: редко - недержание, задержка мочи.

Со стороны кожи: редко - крапивница, высыпания.

Со стороны дыхательной системы: редко - затрудненное дыхание, апноэ.

Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко - желтуха.

Со стороны системы крови: очень редко - нейтропения.

Лабораторные показатели: очень редко - повышение активности трансаминаз и щелочной фосфатазы.

Общие нарушения и реакции в месте введения: часто - повышенная усталость; частота неизвестна - тромбоз и тромбофлебит в месте инъекции; местные боли, эритема, чувствительность в месте введения (в случае внутримышечного введения), икота.

Для уменьшения риска возникновения тромбофлебита и тромбоза вен инъекцию не следует делать в малые вены. Особенно следует избегать инъекции в артерии или околососудистое пространство.

Пожилые пациенты и пациенты с повреждениями функции печени более чувствительны к вышеупомянутым неблагоприятным эффектам. Рекомендуется регулярно пересматривать терапию и при необходимости прерывать применение как можно быстрее.

Срок годности

4 года.

Условия хранения

Хранить в холодильнике при температуре от 2 °С до 8 °С.

Хранить в оригинальной упаковке для защиты от действия света. Не замораживать.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 2 мл в ампуле из бесцветного стекла I гидролитического класса с линией или точкой разлома и маркировочными кольцами.

По 5 ампул в контурной ячейковой упаковке (поддоне) из поливинилхлоридной пленки без покрытия.

По 2 или 66 контурных ячейковых упаковок (поддонов) в пачке из картона.

Категория отпуска

По рецепту.

Производитель

Производитель, ответственный за выпуск серии, включая контроль серии/испытания:

АО «Гриндекс».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.

Заявитель

АО «Калцекс».

Местонахождение заявителя

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.