Глібенкламід

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ГЛІБЕНКЛАМІД

(Glibenclamide)

Склад

діюча речовина: глібенкламід;

1 таблетка містить глібенкламіду 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, індигокармін (Е 132).

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: одношарові таблетки круглої форми, з плоскими верхньою і нижньою поверхнями, зі скошеними краями та штрихом, від світло-блакитного до блакитного кольору. На поверхні таблеток допускаються вкраплення. На розламі під лупою видно відносно однорідну структуру.

Фармакотерапевтична група. Гіпоглікемізуючі препарати, за винятком інсулінів. Сульфонаміди, похідні сульфонілсечовини. Глібенкламід. Код АТХ А10В В01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Глібенкламід чинить гіпоглікемізуючу дію як у хворих на цукровий діабет ІІ типу, так і у здорових людей, оскільки він підвищує секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози за рахунок їх стимуляції. Цей ефект підсилюється під впливом глюкози.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому настає швидке і практично повне всмоктування Глібенкламіду в травному тракті. Тести на вивільнення in vitro виявили, що у діючої речовини Глібенкламіду відбувається вивільнення приблизно 63 % від кількості активної речовини протягом 15 хвилин, 72 % - протягом 60 хвилин. Одночасний прийом їжі може призводити до пониження його концентрації у плазмі крові порівняно із застосуванням натще. Зв'язування глібенкламіду з альбуміном плазми крові становить понад 98 %. У печінці глібенкламід практично повністю перетворюється на два основних метаболіти: 4-транс-гідрокси-глібенкламід і 3-цис-гідрокси-глібенкламід. Обидва метаболіти однаковою мірою виводяться із організму через нирки та печінку. Середній період напіввиведення глібенкламіду з плазми крові становить 1,5-3,5 годин. Тривалість дії, проте, не відповідає періоду напіввиведення з плазми крові. У пацієнтів із зниженою функцією печінки виведення із плазми крові уповільнюється. За помірної недостатності нирок (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) виведення глібенкламіду і обох основних метаболітів залишається без змін; при тяжкій нирковій недостатності - можлива кумуляція.

Клінічні характеристики.

Показання

Інсулінонезалежний цукровий діабет ІІ типу (діабет дорослих), якщо відповідною дієтою і фізичною активністю обмін речовин не компенсується та якщо немає необхідності в проведенні інсулінотерапії.

Протипоказання

При інсулінозалежному цукровому діабеті І типу; при прекомі або діабетичній комі; декомпенсації діабету при інфекційних захворюваннях і при операціях, а також при резекції підшлункової залози; тяжкі розлади функції печінки та нирок; зниження функції нирок з кліренсом креатиніну нижче за 30 мл/хв.; відома підвищена чутливість до глібенкламіду або до одного з інших інгредієнтів препарату. Підвищена чутливість до інших препаратів сульфонілсечовини, до сульфонамідів, діуретиків, похідних сульфонаміду та до пробенециду. Повна вторинна неефективність терапії глібенкламідом при цукровому діабеті ІІ типу, метаболізм із тенденцією до ацидозу.

Застосування разом з препаратом бозентан.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами його дія може посилюватись або послаблюватись, тому треба проконсультуватись з лікарем щодо застосування інших препаратів.

Посилення дії глібенкламіду (можлива поява гіпоглікемічних реакцій) можливе при одночасному застосуванні з: іншими пероральними протидіабетичними препаратами та інсуліном, інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами, антидепресантними засобами (флуоксетин, інгібітори МАО), бета-адреноблокаторами, похідними хінолону, хлорамфеніколом, клофібратом та його аналогами, похідними кумарину, дизопірамідом, фенфлураміном, міконазолом, парааміносаліциловою кислотою, пентоксифіліном (що введений парентерально у високій дозі), пергексиліном, похідними піразолону, пробенецидом, саліцилатами, сульфонамідами, препаратами тетрациклінового ряду, тритокваліном, цитостатиками типу циклофосфаміду.

Послаблення дії глібенкламіду (можлива поява гіперглікемічних реакцій) можливе при одночасному застосуванні з: ацетазоламідом, бета-адреноблокаторами, барбітуратами, діазоксидом, діуретиками, глюкагоном, ізоніазидом, кортикостероїдами, нікотинатами, похідними фенотіазіну, фенітоїном, римфапіцином, гормонами щитовидної залози, жіночими статевими гормонами (гестагени, естрогени), симпатоміметиками.

Зловживання алкоголем, блокатори Н2-рецепторів, клонідин та резерпін можуть як послаблювати, так і посилювати цукрознижувальну дію препарату.

В окремих випадках пентамідин може призводити до тяжкої гіпоглікемії або гіперглікемії. Дія похідних кумарину може як посилюватись, так і послаблюватись.

Прийом блокаторів бета-адренергічних рецепторів, клонідину, гуанетидину і резерпіну може знижувати сприйняття ранніх симптомів гіпоглікемії.

Бозентан: У пацієнтів, які отримували глібенкламід одночасно з бозентаном, спостерігалося зростання частоти підвищення рівня печінкових ферментів. І глібенкламід, і бозентан пригнічують функцію насоса, що виводить жовчні солі з клітини. Це призводить до внутрішньоклітинного накопичення жовчних солей, які мають цитотоксичний ефект, тому таку комбінацію використовувати не слід.

Особливості застосування

Терапія Глібенкламідом потребує регулярного медичного контролю. При застосуванні препарату у високих дозах або при повторному застосуванні через короткі проміжки часу необхідно враховувати тривалішу дію препарату, ніж при застосуванні в низьких дозах.

Хворі на діабет із ознаками церебрального склерозу та хворі, з якими утруднений контакт у цілому, більш схильні до загрози розвитку гіпоглікемії. Значні інтервали між прийомами їжі, недостатнє забезпечення вуглеводами, незвичне фізичне навантаження, пронос або блювання можуть сприяти підвищенню ризику розвитку гіпоглікемії. Пацієнтам літнього віку Глібенкламід призначають у нижчих дозах, оскільки в цьому віці ризик виникнення гіпоглікемії набагато вищий. Під час лікування слід обмежити перебування на сонці. Алкоголь, застосований неодноразово в значній кількості та при його постійному застосуванні, може непередбаченим чином посилити або послабити дію препарату. Постійне зловживання проносними засобами може призвести до погіршення стану обміну речовин. При недотриманні схеми лікування, при недостатній цукрознижувальній дії препарату або при наявності стресових ситуацій рівень цукру в крові може підвищуватись. Симптомами гіперглікемії можуть бути відчуття сильної спраги, сухості в роті, часте сечовипускання, свербіж, сухість шкіри, грибкові або інфекційні захворювання шкіри та зниження працездатності. При виникненні стресових ситуацій (травма, тяжка серцево-судинна патологія, операція, інфекційне захворювання, що супроводжується підвищенням температури тіла) може погіршитись обмін речовин, що може призвести до гіперглікемії іноді настільки значної, що потребуватиме тимчасового переведення хворого на інсулін. Хворий має бути проінформований про те, що при появі інших захворювань під час лікування препаратом він має негайно проконсультуватись з лікарем. У хворих із недостатністю в організмі глюкозо-6-фосфатдегідрогенази лікування препаратами сульфонілсечовини, у тому числі глібенкламідом, може спричинити гемолітичну анемію, тому слід вирішити питання про їх переведення на препарати, альтернативні похідним сульфонілсечовини.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат.

Сприйняття тривожних ознак низького рівня глюкози в крові може бути послаблене, якщо пацієнт страждає на автономні невропатії. При застосуванні препарату хворим із порушенням функції нирок або печінки чи зниженою функцією щитовидної залози, гіпофізу або кори надниркових залоз вимагається особлива обережність. У хворих літнього віку існує небезпека розвитку пролонгованої гіпоглікемії, тому їм глібенкламід слід призначати з особливою обережністю та ретельно контролювати їх стан на початку лікування. У цій віковій групі за певних умов спочатку доцільніше застосовувати препарати сульфанілсечовини з коротшим часом дії.

Пацієнтів також слід проінструктувати про те, що у разі зміни лікуючого лікаря (наприклад, при стаціонарному лікуванні, у зв'язку з нещасним випадком, хворобою чи відпусткою), їм слід звернути увагу нового лікаря на наявність цукрового діабету.

Деякі пацієнти можуть потребувати контролю за прийомом таблеток з боку людей, які за ними доглядають.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату в період вагітності та годування груддю протипоказане.

Якщо це можливо, терапію пероральними протидіабетичними засобами необхідно відкласти перед плануванням вагітності. Контроль діабету інсуліном є терапією вибору у період вагітності або годуванням груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Гіпоглікемія може знижувати здатність до концентрації уваги та реакцію хворого, що може становити ризик у тих випадках, коли пильна увага і швидка реакція необхідні. Хворим слід застосовувати заходи безпеки для уникнення гіпоглікемії під час керування автомобілем та під час роботи з іншими механізмами. Це особливо важливо для тих хворих, у яких часто бувають випадки гіпоглікемії або відсутнє сприйняття симптомів-передвісників гіпоглікемії. У таких випадках треба вирішити питання про доцільність керування автомобілем.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід призначати лише за вказівкою лікаря та обов'язково з корекцією дієти. Дозування залежить від результатів дослідження стану обміну речовин (рівень цукру в крові та сечі).

Перше та наступні призначення. Терапію розпочинати, при можливості, з якомога менших доз, перш за все це стосується хворих із підвищеною схильністю до гіпоглікемії та масою тіла менше 50 кг. Перше призначення становить від ½ до 1 таблетки препарату (що відповідає 2,5-5 мг глібенкламіду) на добу. При недостатній корекції обміну речовин дозу поступово підвищувати, з інтервалами від кількох діб до 1 тижня, до необхідної добової терапевтичної дози, що становить 3 таблетки препарату (що відповідає 15 мг глібенкламіду) на добу.

Переведення хворого із застосування інших протидіабетичних препаратів. Переведення на препарат Глібенкламід слід виконувати дуже ретельно і розпочинати від ½ до 1 таблетки препарату (що відповідає 2,5-5 мг глібенкламіду) на добу.

Підбір дози. Хворим літнього віку, ослабленим або хворим із недостатнім харчуванням, а також із порушенням функції нирок або печінки початкову та підтримуючу дозу необхідно знизити через можливість розвитку гіпоглікемії. При зниженні маси тіла хворого або зміні способу життя треба вирішити питання про коригування дози.

Комбінація з іншими протидіабетичними засобами. В обґрунтованих випадках хворим із непереносимістю метформіну може бути показане додаткове призначення препаратів групи глітазону (розіглітазон, піоглітазон). Глібенкламід також можна комбінувати з пероральними протидіабетичними препаратами, що не стимулюють викид бета-клітинами ендогенного інсуліну (гуармель або акарбоза). При появі вторинної неефективності терапії глібенкламідом (зниження продукції інсуліну в результаті виснаження бета-клітин) можна спробувати комбіноване лікування з інсуліном. Однак при повному припиненні секреції власного інсуліну організмом показана монотерапія інсуліном.

Спосіб та тривалість лікування. Таблетки слід приймати перед їдою, не розжовуючи, та запивати достатньою кількістю рідини (краще склянкою води). При добовій дозі, що становить більше 2 таблеток препарату, рекомендується усю кількість розподіляти на один ранковий та один вечірній прийоми у співвідношенні 2:1. Дуже важливо застосовувати препарат кожного разу в один і той же час. Якщо хворий пропустив один прийом, ніколи не можна це доповнювати прийомом вижчої дози. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Протягом лікування потрібно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові та сечі, а також стану обміну речовин.

Діти.

Препарат не застосовувати в педіатричній практиці.

Передозування.

Одноразове передозування або застосування незначно підвищених доз протягом тривалого часу можуть призвести до тяжкої пролонгованої гіпоглікемії, що становить загрозу для життя. У разі передозування чи умисного зловживання препаратом очікується розвиток тривалої гіпоглікемії, яка має тенденцію до нормалізації після успішно проведеної початкової терапії даного стану.

Симптоми передозування (гіпоглікемії): раптове потовиділення, посилене серцебиття, тремтіння, головний біль, розлади сну (сонливість, порушення сну), лякливість, непевність рухів, оборотні неврологічні випадання (порушення мовлення та зору, поява паралічу або порушення чутливості). При прогресуючій гіпоглікемії хворий може втратити контроль над своїм станом та втратити свідомість (гіпоглікемічна кома). У таких випадках шкіра на дотик волога та холодна, має місце тахікардія, гіпертермія, рухове збудження, гіперрефлексія, парези та позитивний рефлекс Бабінського, можуть з'явитися судоми.

Лікування. Гіпоглікемію легкого або середнього ступеня тяжкості хворий може усунути самостійно, застосовуючи цукор або їжу чи напої з високим його вмістом. Тому він повинен завжди носити з собою 20 г глюкози. Пацієнт повинен повідомити лікаря, коли гіпоглікемія сталася при корекції дози , якщо це необхідно. Якщо гіпоглікемія носить тяжкий характер, то негайно треба звернутися за допомогою до лікаря. При випадковому отруєнні та за умови, що з хворим можна встановити контакт, слід викликати блювання та провести промивання шлунка (при відсутності схильності до судом) та виконати внутрішньовенне введення глюкози. Якщо хворий втратив свідомість, слід негайно розпочати внутрішньовенне введення глюкози (40-80 мл 40 % розчину у вигляді ін'єкції, а надалі проводити інфузію 5-10 % розчину глюкози). При необхідності можна додатково ввести 1 мг глюкагону внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Якщо хворий не приходить до свідомості, цей захід слід повторити, а надалі може знадобитися проведення інтенсивної терапії. При затяжній гіпоглікемії вимагається спостереження за хворим протягом кількох діб з регулярним контролем рівня цукру в крові, та, при необхідності, проведення інфузійної терапії.

Побічні реакції

Порушення обміну речовин та харчування: тяжка гіпоглікемія, що супроводжується гіпоглікемічною комою із загрозою для життя; збільшення маси тіла.

З боку органів зору: розлади зору та акомодації, особливо на початку лікування.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, печія, відчуття переповнення шлунку, блювання, біль у животі, діарея, відрижка, металевий присмак у роті. Ці скарги мають минущий характер і не вимагають відміни препарату.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: минуще підвищення АсАТ та АлАТ, лужної фосфатази, медикаментозний гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, що можливо, спричинені алергічною реакцією гіперергічного типу клітин печінки. Ці порушення, після відміни препарату, мають оборотний характер, але можуть призвести до печінкової недостатності, що загрожує життю.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, ексфоліативний дерматит, еритродермія, уртикарне висипання, еrythema nodosum, кореподібна або макулопапульозна екзантема, пурпура, фотосенсибілізація. Ці явища реакцій підвищеної чутливості мають оборотний характер, але можуть призвести до розвитку загрозливих для життя станів, що супроводжуються задухою та зниженням артеріального тиску, аж до розвитку шоку. Також можуть виникати генералізовані реакції підвищеної чутливості, що супроводжуються шкірним висипанням, артралгією, пропасницею, протеїнурією та жовтяницею; алергічний васкуліт, що становить загрозу для життя, тяжкі реакції гіперчутливості - синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла. При появі шкірних реакцій потрібно звернутися до лікаря.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, еритропенія, гранулоцитопенія аж до розвитку агранулоцитозу; панцитопенія, анемія, гемолітична анемія, апластична анемія, еозинофілія, васкуліти. Перераховані зміни картини крові мають оборотний характер після відміни препарату, але можуть становити загрозу для життя.

Інші побічні дії: слабка діуретична дія, оборотна протеїнурія, гіпонатріємія, дисульфірамоподібна реакція, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Після тривалого застосування можливий розвиток гіпофункції щитовидної залози. Необхідно враховувати можливість появи перехресної алергії, з іншими похідними сульфонілсечовини, з похідними сульфонамідів і пробенецидом.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25° С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 30 таблеток у контейнері. По 1 контейнеру в пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПрАТ «Технолог».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. 20300, Україна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ГЛиБЕНКЛАМиД

(Glibenclamide)

Состав

действующее вещество: глибенкламид;

1 таблетка содержит глибенкламида 5 мг;

вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал картофельный, натрия кроскармелоза, повидон, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, индигокармин (Е 132).

Лекарственная форма. Таблетки.

Основные физико-химические свойства: однослойные таблетки круглой формы, с плоскими верхней и нижней поверхностями, со скошенными краями и штрихом, от светло-голубого до голубого цвета. На поверхности таблеток допускаются вкрапления. На разломе под лупой видно относительно однородную структуру.

Фармакотерапевтическая группа. Гипогликемизирующие препараты, за исключением инсулинов. Сульфонамиды, производные сульфонилмочевины. Глибенкламид.

Код АТХ А10В В01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Глибенкламид оказывает гипогликемизирующее действие как у больных на сахарный диабет ІІ типа, так и у здоровых людей, поскольку он повышает секрецию инсулина β-клетоками поджелудочной железы за счет их стимуляции. Этот эффект усиливается под воздействием глюкозы.

Фармакокинетика.

После перорального приема наступает быстрое и практически полное всасывание Глибенкламида в пищеварительном тракте. Тесты на высвобождение in vitro показали, что у действующего вещества Глибенкламида происходит высвобождение приблизительно 63 % от количества активного вещества на протяжении 15 минут, 72 % − на протяжении 60 минут. Одновременный прием пищи может привести к снижению его концентрации в плазме крови сравнительно с применением на голодный желудок. Связывание глибенкламида с альбумином плазмы крови составляет больше 98 %. В печени глибенкламид практически полностью превращается на два основных метаболита: 4-транс-гидрокси-глибенкламид и 3-цис-гидрокси-глибенкламид. Оба метаболита в одинаковой мере выводятся из организма через почки и печень. Средний период полувыведения глибенкламида из плазмы крови составляет 1,5-3,5 часов. Продолжительность действия, однако, не соответствует периоду полувыведения из плазмы крови. У пациентов с сниженой функцией печени выведение из плазмы крови снижается. При умеренной недостаточности почек (клиренс креатинина ≥ 30 мл/мин) выведение глибенкламида и двух основных метаболитов остается без изменений; при тяжелой почечной недостаточности - возможна кумуляция.

Клинические характеристики

Показания

Инсулинонезависимый сахарный диабет ІІ типа (диабет взрослых), если соответствующей диетой и физической активностью обмен веществ не компенсируется и если нет необходимости в проведении инсулинтерапии.

Противопоказания

При инсулинонезависимом сахарном диабете І типа; при прекоме или диабетической коме; декомпенсации диабета при инфекционных заболеваниях и при операциях, а также при резекции поджелудочной железы; тяжелые расстройства функции печени и почек; снижение функции почек с клиренсом креатинина ниже 30 мл/мин; известная повышенная чувствительность к глибенкламиду или к одному из других ингредиентов препарата. Повышенная чувствительность к другим препаратам сульфонилмочевины, к сульфонамидам, диуретикам, производным сульфонамида и к пробенециду. Полная вторичная неэффективность терапии глибенкламидом при сахарном диабете ІІ типа, метаболизм с тенденцией к ацидозу.

Применение вместе с препаратом бозентан.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействия

При одновременном применении препарата с другими лекарственными средствами его действие может повышаться или снижаться, поэтому нужно проконсультироваться с врачом о применении других препаратов.

Усиление действия глибенкламида (возможно развитие гипогликемических реакций) возможно при одновременном применении с: другими пероральными противодиабетическими препаратами и инсулином, ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента, анаболическими стероидами и мужскими половыми гормонами, антидепрессантными средствами (флуоксетин, ингибиторы МАО), бета-адреноблокаторами, производными хинолона, хлорамфениколом, клофибратом и его аналогами, производными кумарина, дизопирамидом, фенфлурамином, миконазолом, парааминосалициловой кислотой, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высокой дозе), пергексилином, производными пиразолона, пробенецидом, салицилатами, сульфонамидами, препаратами тетрациклинового ряда, тритоквалином, цитостатиками по типу циклофосфамида.

Ослабление действия глибенкламида (возможно появление гипергликемических реакций) возможно при одновременном применении с: ацетазоламидом, бета-адреноблокаторами, барбитуратами, диазоксидом, диуретиками, глюкагоном, изониазидом, кортикостероидами, никотинатами, производными фенотиазина, фенитоином, рифампицином, гормонами щитовидной железы, женскими половыми гормонами (гестагены, эстрогены), симпатомиметиками.

Злоупотребление алкоголем, блокаторы Н2-рецепторов, клонидин и резерпин могут как ослаблять, так и усиливать сахароснижающее действие препарата.

Прием блокаторов бета-адренорецепторов, клонидина, гуанетидина и резерпина может снижать восприятие ранних симптомов гипогликемии.

В отдельных случаях пентамидин может приводить к тяжелой гипогликемии или гипергликемии. Действие производных кумарина может как усиливаться, так и ослабляться.

Бозентан: У пациентов, получавших глибенкламид одновременно с бозентаном, наблюдался рост частоты повышения уровня печеночных ферментов. И глибенкламид, и бозентан подавляют функцию насоса, который выводит желчные соли из клетки. Это приводит к внутриклеточному накоплению желчных солей, которые имеют цитотоксический эффект, поэтому такую комбинацию использовать не следует.

Особенности применения

Терапия Глибенкламидом требует регулярного медицинского контроля. При применении препарата в высоких дозах или при повторном применении через короткие промежутки времени необходимо учитывать более продолжительное действие препарата, чем при использовании в низких дозах.

Больные на диабет с признаками церебрального склероза и больные, с которыми затруднен контакт в целом, более склонны к угрозе развития гипогликемии. Значительные интервалы между приемами пищи, недостаточное количество потребляемых углеводов, непривычная физическая нагрузка, диарея или рвота могут повышать риск развития гипогликемии. Пациентам пожилого возраста Глибенкламид назначают в более низких дозах, поскольку в этом возрасте риск возникновения гипогликемии намного выше. Во время лечения необходимо ограничить пребывание на солнце. Алкоголь при неоднократном приеме в значительном количестве и при его постоянном приеме может непредвиденным образом усилить или ослабить действие препарата. Постоянное злоупотребление слабительными средствами может привести к ухудшению состояния обмена веществ. При несоблюдении схемы лечения, при недостаточном сахароснижающем действии препарата или во время стрессовых ситуаций уровень сахара в крови может повышаться. Симптомами гипергликемии могут быть чувство сильной жажды, сухость во рту, частое мочеиспускание, зуд, сухость кожи, грибковые или инфекционные заболевания кожи и снижение работоспособности. При возникновении стрессовых ситуаций (травма, тяжелая сердечно-сосудистая патология, операция, инфекционное заболевание, которое сопровождается повышением температуры тела) может ухудшиться обмен веществ, что может привести к гипергликемии, иногда настолько значительной, что может потребоваться временное переведение пациента на инсулин. Больной должен быть проинформирован о том, что при появлении других заболеваний во время лечения препаратом он должен немедленно проконсультироваться с врачом. У больных при недостаточности в организме глюкоза-6-фосфатдегидрогеназы лечение препаратами сульфонилмочевины, в том числе глибенкламидом, может вызвать гемолитическую анемию, поэтому необходимо решить вопрос об их переведении на препараты, альтернативные производным сульфонилмочевины.

Препарат содержит лактозу, поэтому пациенты с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточности лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции не должны применять препарат.

Восприятие тревожных признаков низкого уровня глюкозы в крови может быть ослаблено, если пациент страдает автономной невропатией. При применении препарата больным с нарушением функции почек, печени или снижением функции щитовидной железы, гипофиза или коры надпочечников требуется особая осторожность. У больных пожилого возраста существует опасность развития пролонгированной гипогликемии, поэтому им глибенкламид следует назначать с особой осторожностью и тщательно контролировать их состояние в начале лечения. В этой возрастной группе при определенных условиях сначала целесообразнее применять препараты сульфонилмочевины с более коротким временем действия.

Пациентов также следует проинструктировать о том, что в случае замены лечащего врача (например, при стационарном лечении, в связи с несчастным случаем, болезнью или отпуском), им следует обратить внимание нового врача на наличие сахарного диабета.

Некоторые пациенты могут потребовать контроля за приемом таблеток со стороны людей, которые за ними ухаживают.

Применение в период беременности или кормления грудью. Применение препарата во время беременности и кормления грудью противопоказано.

Если это возможно, терапию пероральными гипогликемическими средствами необходимо отложить перед планированием беременности. Контроль диабета инсулином является терапией выбора в период беременности или кормлением грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Гипогликемия может снижать способность к концентрации внимания и реакции больного, что может представлять риск в тех случаях, когда усиленное внимание и быстрая реакция необходимы. Больным следует принимать меры безопасности для предотвращения гипогликемии во время управления автотранспортом и во время работы с другими механизмами. Это особенно важно для тех больных, у которых бывают случаи гипогликемии или отсутствует восприятие симптомов-предвестников гипогликемии. В таких случаях необходимо решить вопрос о целесообразности управления автотранспортом.

Способ применения и дозы

Препарат должен назначаться лишь за указанием врача и обязательно с коррекцией диеты. Доза зависит от результатов исследования состояния обмена веществ (уровень сахара в крови и моче).

Первое и последующие назначения. Терапию начинать, по возможности, с минимальных доз, прежде всего это касается пациентов с повышенной склонностью к гипогликемии и массой тела меньше 50 кг. Первое назначение составляет от 1/2 до 1 таблетки препарата (что соответствует 2,5-5 мг глибенкламида) в сутки. При недостаточной коррекции обмена веществ дозу можно постепенно повышать с интервалом от нескольких дней до 1 недели, пока не будет достигнута терапевтическая доза, что составляет 3 таблетки препарата (что соответствует 15 мг глибенкламида) в сутки.

Перевод пациента с применения других противодиабетических препаратов. Перевод на препарат Глибенкламид следует осуществлять очень осторожно и начинать с 1/2 до 1 таблетки препарата (что соответствует 2,5-5 мг глибенкламида) в сутки.

Подбор дозы. Пациентам пожилого возраста, ослабленным или больным с недостаточным питанием, а также с нарушением функции почек или печени начальную или поддерживающую дозу необходимо снизить из-за возможности развития гипогликемии. При уменьшении массы тела больного или при изменении образа жизни необходимо решить вопрос о коррекции дозы.

Комбинация с другими противодиабетическими средствами. В отдельных случаях больным при непереносимости метформина может быть показано дополнительное применение препаратов группы глитазона (розиглитазон, пиоглитазон). Глибенкламид также можно комбинировать с пероральными противодиабетическими препаратами, которые не стимулируют выброс β-клетками эндогенного инсулина (гуармель или акарбоза). При появлении вторичной неэффективности терапии глибенкламидом (снижение продукции инсулина в результате истощения β-клеток) можно попробовать комбинированное лечение с инсулином. Однако при полном прекращении секреции собственного инсулина организмом показанная монотерапия инсулином.

Способ применения и длительность лечения. Таблетки необходимо принимать перед едой, не разжевывая и запивать достаточным количеством жидкости (лучше стаканом воды). При суточной дозе, что составляет более 2 таблеток препарата, рекомендуется все количество разделить на один утренний и один вечерний прием в соотношении 2:1. Очень важно принимать препарат каждый раз в одно и то же время. Если больной пропустил один прием, никогда нельзя его дополнять приемом более высокой дозы. Длительность лечения зависит от течения болезни. На протяжении лечения необходимо проводить регулярный контроль уровня глюкозы в крови и моче, а также состояние обмена веществ.

Дети. Препарат не использовать в педиатрической практике.

Передозировка.

Однократная передозировка или применение незначительно повышенных доз в течении длительного времени могут привести к тяжелой пролонгированной гипогликемии, что представляет угрозу для жизни. В случае передозировки или умышленного злоупотребления препаратом ожидается развитие длительной гипогликемии, которая имеет тенденцию к нормализации после успешно проведенной начальной терапии данного состояния.

Симптомы передозировки (гипогликемии): внезапное потоотделение, усиленное сердцебиение, дрожь, головная боль, расстройства сна (сонливость, нарушение сна), пугливость, неуверенность движений, обратимые неврологические выпадения (нарушение речи и зрения, появление паралича или нарушение чувствительности). При прогрессирующей гипогликемии больной может потерять контроль над своим состоянием и потерять сознание (гипогликемическая кома). В таких случаях кожа на ощупь влажная и холодная, имеет место тахикардия, гипертермия, двигательное возбуждение, гиперрефлексия, парезы и положительный рефлекс Бабинского, могут появиться судороги.

Лечение. Гипогликемию легкой или средней степени тяжести больной может устранить самостоятельно, применяя сахар либо пищу или напитки с высоким его содержанием. Поэтому он должен всегда носить с собой 20 г глюкозы. Пациент должен сообщить врачу, когда гипогликемия произошла при коррекции дозы, если это необходимо. Если гипогликемия носит тяжелый характер, то немедленно нужно обратиться за помощью к врачу. При случайном отравлении при условии, что с больным можно установить контакт, следует вызвать рвоту и провести промывание желудка (при отсутствии склонности к судорогам) и выполнить внутривенное введение глюкозы. Если больной потерял сознание, следует немедленно начать введение глюкозы (40-80 мл 40% раствора в виде инъекции, а в дальнейшем проводить инфузию 5-10% раствора глюкозы). При необходимости можно дополнительно ввести 1 мг глюкагона внутримышечно или внутривенно. Если больной не приходит в сознание, это мероприятие следует повторить, а в дальнейшем может потребоваться проведение интенсивной терапии. При затяжной гипогликемии требуется наблюдение за больным в течение нескольких суток с регулярным контролем уровня сахара в крови, и, при необходимости, проведения инфузионной терапии.

Побочные реакции

Нарушение обмена веществ и питания: тяжелая гипогликемия, сопровождающаяся гипогликемической комой с угрозой для жизни; увеличение масы тела.

Со стороны органов зрения: нарушения зрения и аккомодации, особенно в начале лечения.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, изжога, ощущение переполнения желудка, рвота, боль в животе, диарея, отрыжка, металлический привкус во рту. Эти жалобы имеют преходящий характер и не требуют отмены препарата.

Со стороны печени и желчевыводящих путей: преходящее повышение АсАТ и АлАТ, щелочной фосфатазы, медикаментозный гепатит, внутрипеченочный холестаз, что возможно, вызванно аллергической реакцией гиперергического типа клеток печени. Эти нарушения, после отмены препарата, имеют обратимый характер, но могут привести к печеночной недостаточности, что угрожает жизни.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд, эксфолиативный дерматит, эритродермия, уртикарная сыпь, erythema nоdоsum, коревидная или макулопапулезная экзантема, пурпура, фотосенсибилизация. Эти явления реакций повышенной чувствительности имеют обратимый характер, но могут привести к развитию угрожающих жизни состояний, которые сопровождаются одышкой и снижением артериального давления, вплоть до развития шока. Такжек могут возникать генерализированные реакции повышенной чувствительности, которые сопровождаются кожной сыпью, артралгией, ознобом, протеинурией и желтухой; аллергический васкулит, что составляет угрозу для жизни, тяжелые реакции гиперчувствительности - синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла. При появлении кожных реакций необходимо обратиться к врачу.

Со стороны системы крови и лимфатической системы: тромбоцитопения, лейкопения, эритропения, гранулоцитопения вплоть до развития агранулоцитоза, панцитопения, анемия, гемолитическая анемия, апластическая анемия, эозинофилия, васкулиты. Перечисленные изменения картины крови имеют обратимый характер после отмены препарата, но могут представлять угрозу для жизни.

Другие побочные действия: слабое диуретическое действие, обратимая протеинурия, гипонатриемия, дисульфирамоподобная реакция, синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона. После длительного применения возможно развитие гипофункции щитовидной железы. Необходимо учитывать возможность появления перекрестной аллергии с другими производными сульфонилмочевины, с производными сульфонамидов и пробенецидом.

Срок годности. 3 года.

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 0С. Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 30 таблеток в контейнере. По 1 контейнеру в пачке с картона.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. ЧАО «Технолог».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 20300, Черкасская обл., город Умань, улица Старая прорезная, дом 8