Вокасепт

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ВОКАСЕПТ

Склад

діючі речовини: парацетамол, кофеїн, фенілефрину гідрохлорид, феніраміну малеат;

1 таблетка містить: парацетамолу 500 мг, кофеїну 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, феніраміну малеату 2 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, желатин, лактози моногідрат, повідон, тальк, магнію стеарат, кремнію двоокис колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, (тип А), барвник Ponceau 4R (Е 124).

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: овальної форми двошарова таблетка (білий шар/рожевий шар), з відтиском з обох боків. На білому шарі допускаються вкраплення рожевого кольору, на рожевому шарі допускаються вкраплення білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Анальгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02В Е51.

Фармакологічні властивості.

Комбінований препарат із жарознижувальною, знеболювальною, судинозвужувальною, протизапальною та протиалергічною дією, яка зумовлена компонентами, що входять до складу лікарського засобу.

Фармакодинаміка.

Парацетамол чинить знеболювальну і жарознижувальну дію. Знеболювальна дія зумовлена пригнічувальним впливом на синтез простагландинів. Жарознижувальна дія опосередкована впливом на гіпоталамічний центр терморегуляції.

Феніраміну малеат - блокатор Н2-гістамінових рецепторів. Інгібує біологічні ефекти гістаміну: сприяє зменшенню симптомів застуди та проявів алергічних ринітів і синуситів, поліпшує носове дихання, зменшує нежить, усуває чхання та сльозотечу. Кофеїн є стимулятором центральної нервової системи, він збуджує дихальний та судиноруховий центри, стимулює серцеву діяльність і підвищує силу скорочень міокарда, зменшує втому і сонливість.

Фенілефрину гідрохлорид стимулює альфа-адренергічні рецептори гладких м'язів судин, тим самим чинить судинозвужувальну дію, яка зумовлює зменшення набряку та гіперемії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів та носових пазух.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматичне лікування застудних захворювань, грипу та гострих респіраторних вірусних захворювань, які супроводжуються пропасницею, гіпертермією, головним болем, нежитем, закладеністю носа.

Протипоказання

- Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, гіперчутливість до інших похідних ксантинів (теофілін, теобромін) або до інших парабенів (метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат);

- виражений атеросклероз коронарних судин;

- тяжка форма ішемічної хвороби серця;

- декомпенсована серцева недостатність;

- нестабільна стенокардія, гострий період інфаркту міокарда, тяжкі порушення серцевої провідності;

- тяжка форма артеріальної гіпертензії;

- виражені порушення функції нирок та печінки, у тому числі печінкова та ниркова недостатність;

- пілородуоденальна обструкція, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, гострий панкреатит;

- епілепсія;

- тромбози, тромбофлебіти;

- бронхіальна астма;

- хронічне обструктивне захворювання легень;

- феохромоцитома;

- гіпертиреоз;

- недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;

- захворювання крові;

- виражена лейкопенія;

- анемія;

- вроджена гіпербілірубінемія, синдром Жильбера, Ротора;

- синдром Дубіна-Джонсона;

- цукровий діабет;

- гіперплазія передміхурової залози;

- підвищений внутрішньоочний тиск;

- закритокутова глаукома;

- алкоголізм;

- літній вік;

- не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом

2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО;

- одночасне застосування з трициклічними антидепресантами або бета-блокаторами;

- рідкісні спадкові форми непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності цукрози-ізомальтози;

- порушення кровотворення;

- стани підвищеного збудження, порушення сну;

- тяжкі серцево-судинні захворювання;

- органічні захворювання серцево-судинної системи, схильність до спазму судин;

- обструкція шийки сечового міхура;

- стенозуюча виразка дванадцятипалої кишки, гострий гепатит;

- ризик виникнення дихальної недостатності;

- не застосовувати хворим на фенілкетонурію;

- не рекомендується застосовувати хворим із підвищеним рівнем згортання крові, схильністю до тромбоутворення;

- не застосовувати разом з лікарськими засобами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами.

Особливі заходи безпеки

Слід уникати одночасного застосування з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол або інші діючі речовини, які входять до складу препарату.

Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки та у випадку, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.

Враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Пацієнтам, які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Не перевищувати зазначених доз.

Під час лікування лікарським засобом Вокасепт слід утримуватися від вживання алкоголю.

Приймання Вокасепту може зумовити позитивний аналітичний результат допінг-контролю.

Якщо висока температура зберігається протягом 3 днів і більше або виникає знову, а біль не припиняється більше 5 днів, необхідно звернутися до лікаря.

Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол або інші діючі речовини, які входять до складу препарату. Вокасепт потенціює ефект інгібіторів МАО, бета-блокаторів, седативних препаратів та етанолу. Крім того, інгібітори МАО і фуразолідон при поєднаному застосуванні з препаратом можуть спричинити збуджений стан, гіпертонічний криз та гіперпірексію (за рахунок феніраміну малеату). При одночасному прийомі з антидепресантами, протипаркінсонічними препаратами, нейролептиками може проявляти атропіноподібний ефект (проявляється сухістю у роті, затримкою сечі, запором).

Ризик розвитку глаукоми збільшується при сумісному прийомі препарату з глюкокортикостероїдами. Парацетамол, що входить до складу препарату, зменшує ефективність діуретиків, а також збільшує ризик гепатотоксичних реакцій при сумісному прийомі з барбітуратами, дифеніном, карбамазепіном, рифампіцином та іншими індукторами мікросомальних печінкових ферментів, а також протисудомними засобами. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при сумісному застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися при сумісному застосуванні з холестераміном. Ефект дії парацетамолу посилюється при його комбінації з кодеїном, аскорбіновою кислотою, скополаміном, хлорфенаміном, пропіфеназоном та кофеїном. Одночасне застосування парацетамолу з азидотимідином може призвести до розвитку нейропенії. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів посилюється при тривалому регулярному застосуванні парацетамолу. Підвищується ризик кровотечі. Періодичний прийом не має значення. Паралельне застосування парацетамолу з нестероїдними протизапальними засобами збільшує ризик виникнення ускладнень з боку нирок. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатоксичними засобами збільшує токсичний вплив препаратів на печінку. Одна зі складових частин препарату - фенілефрину гідрохлорид - виявляє адреноміметичний ефект при застосуванні з трициклічними антидепресантами; одночасне застосування з галоманом збільшує ризик вентрикулярної аритмії. Вокасепт зменшує гіпотензивний ефект гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулювальну активність фенілефрину гідрохлориду.

Фенілефрин, який міститься у препараті, може спричиняти небажані реакції при поєднанні з індометацином та бромокрептином (тяжка артеріальна гіпертензія). Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину.

Взаємодія фенілефрину гідрохлориду з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект; з симпатоміметичними амінами, дигоксином і серцевими глікозидами - підвищує ризик аритмій та інфаркту міокарда. Фенілефрин з іншими симпатоміметиками збільшує ризик побічних серцево-судинних реакцій, посилює аритмогенність, може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій;

α-адреноблокатори (фентоламін), фенотіазини, фуросемід та інші діуретики перешкоджають вазоконстрикції. При одночасному застосуванні фенілефрину гідрохлориду з атропіном може спостерігатися тахікардія. Препарат знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, підвищує альфа-адреностимулювальну активність фенілефрину.

Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, мапротиліну (чотирициклічний антидепресант), інгібіторів МАО, протипаркінсонічних препаратів, антигістамінних засобів та інших препаратів антихолінергічної дії. Одночасне застосування з алкоголем потенціює дію один одного.

Одночасне застосування зі снодійними засобами, барбітуратами, заспокійливими засобами, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками посилює дію феніраміну малеату.

Кофеїн підвищує ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулювальних засобів. Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну. Кофеїн знижує ефект опіоїдних аналгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну зі ШКТ, з тиреотропними засобами - підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові. Кофеїн збільшує імовірність ураження печінки гепатотоксичними препаратами.

Ототоксичні та фотосенсибілізуючі препарати при одночасному застосуванні можуть посилювати побічні ефекти.

Кофеїн знижує гіпотензивну дію гуанетидину. Кофеїн посилює дію непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину). Метоклопрамід підвищує, а холестирамін знижує швидкість всмоктування кофеїну. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні препарати, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості в роті, запорів. Глюкокортикостероїди збільшують ризик розвитку глаукоми.

Особливості застосування

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не рекомендується застосовувати даний лікарський засіб у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час застосування препарату не слід керувати транспортними засобами і працювати з потенційно небезпечними механізмами.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, що супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

При застосуванні препарату слід уникати надмірного вживання кави, міцного чаю, інших тонізуючих напоїв та лікарських засобів, що містять кофеїн. Це може спричинити проблеми зі сном, тремор, напруження, дратівливість, відчуття серцебиття. Не вживати алкоголь.

3 обережністю застосовувати при компенсованій серцевій недостатності, пацієнтам із вродженим подовженим інтервалом QT або у випадках тривалого прийому препаратів, що можуть продовжувати QT інтервал, пацієнтам, у яких існує ризик виникнення судомних нападів, пацієнтам з хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, персистуючим або хронічним кашлем, який виникає внаслідок куріння або емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишковою секрецією харкотиння. Застосовувати з обережністю особам, схильним до підвищення артеріального тиску.

При тривалому застосуванні необхідно проводити контроль периферичної крові та функціонального стану печінки.

Фенілефрин може спричинити прискорення пульсу, запаморочення, сильне серцебиття напади стенокардії; пацієнтів, відповідно, слід про це попередити.

У разі випадкового передозування хворому необхідно негайно звернутися до лікаря, навіть якщо самопочуття не погіршилось.

Зберігати препарат поза полем зору дітей та у недоступному для дітей місці.

Спосіб застосування та дози

Дорослим та дітям віком від 15 років. Препарат застосовувати по 1 таблетці 3 рази на добу через 1-2 години після прийому їжі. Запивати достатньою кількістю рідини. Інтервали між прийомами препарату становлять 4-6 годин. Тривалість прийому препарату - не більше 5 днів.

Діти. Не рекомендується призначати дітям віком до 15 років.

Передозування.

Симптоми передозування визначаються особливостями дії його компонентів. Симптоми, зумовлені парацетамолом.

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярне вживання надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС − запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; порушення сну, серцевого ритму і панкреатит, з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

Симптоми передозування, пов'язані з потенціюванням парасимпатолітичної дії антигістамінного компонента та симпатоміметичної дії фенілефрину. Сонливість, після якої можливе збудження (особливо у дітей); порушення зору; нудота, блювання, головний біль; порушення кровообігу; коматозний стан; судоми; зміна поведінки; артеріальна гіпертензія; брадикардія; атропіноподібний «психоз».

Симптоми передозування фенілефрину гідрохлоридом: запаморочення, порушення свідомості, аритмії, тремор, гіперрефлексія, дратівливість, неспокій.

Симптоми передозування феніраміну малеату - можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових, підвищення температури тіла, атонія кишечнику. Пригнічення ЦНС супроводжується розладами дихання та порушенням роботи серцево-судинної системи (зменшення частоти пульсу, зменшення артеріального тиску аж до судинної недостатності).

Симптоми передозування кофеїну: головний біль, тремор, підвищена збудливість та дратівливість, серцеві екстрасистолії.

Великі дози кофеїну можуть спричинити біль в епігастральній ділянці, блювання, діурез, прискорене дихання, тахікардію або серцеву аритмію, вплив на ЦНС (запаморочення, безсоння, стан афекту, тривожність, тремор, судоми).

Лікування. При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування

N-ацетилцистеїном як антидотом до парацетамолу може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити

N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосовувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.

Загальне лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія, моніторинг стану дихальної та кровоносної системи (не можна застосовувати адреналін). У разі появи судом призначати діазепам.

Побічні реакції

З боку травної системи: зменшення апетиту, нудота, блювання, запор, діарея, метеоризм, гіперсалівація, печія. При довготривалому прийомі значних доз препарату - загострення виразкової хвороби, біль в епігастральній ділянці.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у серці, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією), дистрофія міокарда (дозозалежний ефект при тривалому застосуванні), прискорене серцебиття, аритмія.

З боку центральної нервової системи: зміни поведінки, тривожність, порушення сну, сонливість, галюцинації, головний біль, відчуття страху, загальна слабкість, запаморочення; психомоторне збудження і порушення орієнтації, безсоння, занепокоєння, дратівливість або знервованість, дискінезія, тремор, сплутаність свідомості, депресивні стани, відчуття поколювання і важкості в кінцівках, шум у вухах, епілептичні напади, кома.

З боку сечовидільної системи: порушення сечовипускання, затримка сечі та странгурія (затруднене сечовиділення); дизурія, інтерстиціальний нефрит, підвищення кліренсу креатиніну, збільшення екскреції натрію та кальцію, асептична піурія, ниркова коліка, нефротоксична дія, папілярний некроз, можливе незначне підвищення

5-гідроксиіндолоцтової кислоти, ванілілмигдалевої кислоти та катехоламінів у сечі.

З боку системи крові: порушення обміну цинку, міді, анемія, в т.ч. гемолітична анемія, синці або кровотечі, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), тромбоцитопенія; у поодиноких випадках - апластична анемія, панцитопенія, сульфгемоглобінемія, нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитоз, гіперпротеїнемія, еритропенія, нейтрофільний лейкоцитоз, можливе хибне підвищення сечової кислоти в крові, що визначається методом Bittner.

З боку системи органів зору: мідріаз, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний висип, кропив'янка), ангіоневротичний набряк, гіперемія; бронхіальна обструкція, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла);

у поодиноких випадках - анафілактичний шок.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших НПЗЗ.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці; гепатотоксичність, гепатонекроз.

Інші: закладеність носа, сухість у носі, сухість у роті або у горлі, першіння у горлі, осиплість голосу, порушення зору, сухість очей, у поодиноких випадках - посилене потовиділення.

При тривалому застосуванні у високих дозах - ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, утворення уратних, цистинових та/або оксалатних конкрементів у нирках і сечовивідних шляхах; ушкодження інсулярного апарату підшлункової залози із гіперглікемією аж до гіпоглікемічної коми, глюкозурією та порушення синтезу глікогену аж до розвитку цукрового діабету.

У разі появи будь-яких небажаних реакцій пацієнту слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

Термін придатності. З роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 12 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці; по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру у картонному конверті.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник/заявник.

Виробник. Прісайз Хеміфарма Пвт. Лтд., Індія

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Гат № 215/1, 215/2, Кхатвад Пхата, Ат Пост: Талегаон, Талука-Діндорі, Насік-422 202, Махараштра, Індія

Заявник. Макпар Експортс Пвт.Лтд., Індія

Місцезнаходження заявника.

6А, Сектор-Д, Індастріел Еріа, Мандідіп, Район Райсен - 462046, Мадх'я Прадеш, Індія