Фтазид 1000 Мг

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ФТАЗИД 1000 мг

(FTAZID 1000 mg)

Склад

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидиму еквівалентно цефтазидиму безводному (суміш стерильних цефтазидиму пентагідрату і натрію карбонату) 1000 мг.

Лікарька форма. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий кристалічний порошок.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Цефтазидим. Код АТХ J01DD02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефтазидим ― це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов'язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості бета-лактамаз, що продукуються як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим має високу активність in vitro та діє в межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. Дослідження in vitro показали, що при застосуванні лікарського засобу в поєднанні з аміноглікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може бути різною залежно від місцевості і часу, тому місцева інформація про резистентність необхідна, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність лікарського засобу при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.

Під час дослідження in vitro було доведено, що цефтазидим виявляє активність проти нижчезазначених мікроорганізмів.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

У пацієнтів після внутрішньом'язової ін'єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Кінетика цефтазидиму лінійна в межах одноразової дози 0,5―2 г після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення.

Розподіл.

Зв'язування з білками плазми становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості поширених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується в грудне молоко. Лікарський засіб погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр, за відсутності запалення концентрація засобу в центральній нервовій системі мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4―20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Біотрансформація.

Цефтазидим не метаболізується в організмі.

Виведення.

Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Засіб виводиться в незміненому стані в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80―90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. Менше 1 % засобу виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість лікарського засобу, що потрапляє у кишечник.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Печінкова недостатність.

Наявність слабкої та помірної дисфункції печінки, якщо функція нирок не порушена, не впливала на фармакокінетику цефтазидиму у пацієнтів, яким уводили лікарський засіб у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 5 днів. (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку.

Зниження кліренсу цефтазидиму, що спостерігається у пацієнтів літнього віку, перш за все, пов'язане з віковими зниженнями функції нирок. Середнє значення періоду напіввиведення засобу у літніх пацієнтів (віком від 80 років) становить 3,5―4 години, як після одноразового застосування, так і після тривалого застосування (протягом 7 днів) у дозі 2 г двічі на добу внутрішньовенно (болюсно).

Діти.

Період напіввиведення цефтазидиму подовжується у доношених та недоношених новонароджених від 4,5 до 7,5 години після застосування дози 25―30 мг/кг. Проте у пацієнтів віком від 2 місяців період напіврозпаду такий, як і у дорослих.

Клінічні характеристики

Показання

Лікарський засіб призначений для лікування інфекцій у дорослих та дітей, у тому числі новонароджених:

- нозокоміальна (госпітальна) пневмонія;

- інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;

- бактеріальний менінгіт;

- хронічний середній отит;

- злоякісний зовнішній отит;

- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

- ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;

- ускладнені інфекції черевної порожнини;

- інфекції кісток і суглобів;

- перитоніт, пов'язаний з проведенням діалізу, у пацієнтів, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі;

- бактеріємія, пов'язана або потенційно пов'язана з будь-якою із зазначених інфекцій;

- інфекції у пацієнтів із нейтропенією при наявності лихоманки, що пов'язується з бактеріальною інфекцією.

Лікарський засіб можна застосовувати для профілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Призначаючи цефтазидим, слід враховувати його антибактеріальний спектр, що включає, головним чином, грамнегативні аероби (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Лікарський засіб слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

Призначати лікарський засіб слід згідно з офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Гіперчутливість до цефтазидиму або до інших компонентів лікарського засобу.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії проводились лише з пробенецидом та фуросемідом.

Одночасне застосування високих доз лікарського засобу з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування лікарського засобу з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Особливості застосування

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі, часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом необхідно негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.

Перед початком лікування потрібно встановити, чи були у пацієнта раніше тяжкі реакції гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків.

З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі є нетяжка алергічна реакція на інші бета-лактамні антибіотики.

Спектр активності.

Цефтазидим має обмежений спектр антибактерільної активності. Він не є прийнятним лікарським засобом для монотерпії деяких типів інфекцій, крім випадків, коли збудник хвороби відомий і відомо, що він є чутливим до цього лікарського засобу або існує велика ймовірність того, що збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м'яких тканин, інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії (ESBLs). Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати дані про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.

Псевдомембранозний коліт.

При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту, різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливо зважити на можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. Якщо діарея тривала та значна або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та, при необхідності, призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.

Функція нирок.

Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними лікарськими засобами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно ретельно контролювати безпеку та ефективність застосування лікарського засобу. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли у пацієнтів з порушеннями функції нирок доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування лікарським засобом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Enterococci fungi); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або застосування інших заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.

Вплив на лабораторні показники.

Цефтазидим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії, але незначною мірою може впливати на результати використання методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, ''Клінітест"): можуть бути отримані хибнопозитивні результати.

Цефтазидим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну із застосуванням лужного пікрату.

Приблизно у 5 % пацієнтів, які отримували цефтазидим, мав місце позитивний тест Кумбса. Це явище може перешкоджати пробі на перехресну сумісність крові.

Вміст натрію.

Лікарський засіб у своєму складі містить натрій. 1 флакон з 1000 мг цефтазидиму містить 52 мг (2,3 ммоль) натрію, що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на натрій-контрольованій дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дані щодо застосування цефтазидиму вагітним обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, пологи, ембріональний або постнатальний розвиток. Застосування лікарського засобу вагітним можливе тільки у випадку, якщо користь від його застосування переважає можливий ризик для матері і плода.

Годування груддю.

Цефтазидим у невеликих кількостях проникає у грудне молоко, але при застосуванні у терапевтичних дозах впливу на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, не очікується. Лікарський засіб можна застосовувати у період годування груддю.

Фертильність.

Немає даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відповідних досліджень не проводилося. Але виникнення такої побічної реакції, як запаморочення, може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Дорослі та діти вагою ≥ 40 кг

Діти вагою < 40 кг

Діти.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей віком ≤ 2 місяці не встановлені.

Пацієнти літнього віку.

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму з віком, для пацієнтів літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність.

Немає необхідності у корегуванні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатністю. Клінічних досліджень за участю пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування лікарського засобу.

Ниркова недостатність.

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітентне (періодичне) введення.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг.

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

Для дітей кліренс креатиніну слід розраховувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти з масою тіла< 40 кг

*Цей рівень креатиніну у сироватці крові розрахований відповідно до рекомендацій і може не точно відповідати рівню зниження функції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну, розрахований на основі площі поверхні тіла, або визначений.

Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності - постійна (безперервна) інфузія.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг.

Вибір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування лікарського засобу.

Діти з масою тіла < 40 кг.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою його застосування.

Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідне застосування засобу шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, то слід кліренс креатиніну розраховувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.

Гемодіаліз.

Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.

Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче.

Перитонеальний діаліз.

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопроточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок. Дозування для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, наведені у таблицях нижче.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Спосіб введення.

Лікарський засіб вводять внутрішньовенно ін'єкційно чи інфузійно або шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом'язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Стандартними рекомендованими способами є внутрішньовенне інтермітентне (періодичне) введення або внутрішньовенне безперервне вливання.

Внутрішньом'язове введення слід застосовувати лише тоді, коли внутрішньовенний шлях неможливий або менш підходящий для пацієнта.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а щодо окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві (локальні) дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Приготування розчину для ін'єкцій.

Лікарський засіб сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін'єкцій (див. «Несумісність»).

Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія лікарського засобу не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами:

0,9 % розчин натрію хлориду;

М/6 розчин натрію лактату;

розчин Хартмана;

5 % розчин глюкози;

0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози;

0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози;

0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози;

0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози;

10 % розчин глюкози;

10 % розчин декстрану 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду;

10 % розчин декстрану 40 та 5 % розчин глюкози;

6 % розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлориду;

6 % розчин декстрану 70 та 5 % розчин глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим у концентраціях, наведених у таблиці вище, може бути призначений для внутрішньом'язового введення з 0,5 % або 1 % розчином лідокаїну гідрохлориду.

Приготування розчинів для внутрішньомязової або внутрішньовенної болюсної ін'єкції:

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об'єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. Розчин можна вводити безпосередньо у вену або, за необхідності, в систему, якщо пацієнт отримує рідину парентерально.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії:

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об'єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. Витягнутий розчин доводять розчинником до загального об'єму 50 мл і вводять через систему для інфузій як зазвичай.

Лікарський засіб призначенний для одноразового використання, тому залишок розчину слід знищити.

Діти. Застосовується дітям, у тому числі новонародженим.

Передозування

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити у них відповідно дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Побічні реакції

Найбільш поширеними побічними ефектами є еозинофілія, тромбоцитоз, флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, діарея, транзиторне підвищення печінкових ферментів, макулопапульозний висип або кропив'янка, біль та/або запалення після внутрішньом'язової ін'єкції, позитивний тест Кумбса.

Інфекції та інвазії: кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

Кровоносна та лімфатична систем: еозинофілія, тромбоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

Імунна система: анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію).

Нервова система: запаморочення, головний біль; неврологічні ускладнення*, парестезії.

*Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

Судинні порушення: флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні у місці введення лікарського засобу.

Шлунково-кишкові порушення: діарея, діарея асоційована з антибіотиком та коліт**, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку.

**Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов'язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

Нирки та сечовидільна система: нечасто ― тривале підвищення рівня сечовини в крові, азоту сечовини в крові та/або креатиніну в сироватці крові; дуже рідко ― інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Гепатобіліарні реакції: транзиторне підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів (аланинаминотрансфераза, аспартатаминотрансфераза, лактатдегидрогеназа, гамма-глутамилтрансфераза, лужна фосфатаза), жовтяниця.

Шкіра та підшкірні тканини: макулопапульозний висип або кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса―Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ризик розвитку побічної реакції на лікарський засіб у вигляді еозинофілії та системних проявів (DRESS).

Загальні розлади та розлади в місці введення: біль та/або запалення в місці внутрішньом'язової ін'єкції, гарячка.

Лабораторні показники: позитивний тест Кумбса.***

***Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити до регуляторного органу.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці, у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Лікарський засіб менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін'єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення. Тому розчин натрію бікарбонату не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох лікарських засобів.

Упаковка

По 1000 мг порошку у скляному флаконі, по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Нітін Лайфсаєнсез Лтд./ Nitin Lifesciencеs Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Селище-Рампур Роад, Паонта Сахіб , Район Сірмур,Хімачал Прадеш, Індія/

Village-Rampur Road, Paonta Sahib, District Sirmour, Himachal Pradesh, India.

Заявник.

Охoa Імпекс/ Ochoa Impex.

Місцезнаходження заявника

Е-360, Греатер Каілаш частина-II, Нью-Делі-110048, Індія.

E-360, Greater Kailash part-II, New Delhi-110048, India.