Фаспік

Реєстраційний номер: UA/5137/01/01

Імпортер: Замбон С.П.А.
Країна: Італія
Адреса імпортера: Віа Лілло дель Дука, 10-20091 Брессо, Мілан, Італія

Форма

гранули для орального розчину з м'ятним смаком по 200 мг по 3 г гранул у пакеті; по 12 спарених пакетів у картонній пачці

Склад

1 пакет гранул з м'ятним смаком містить ібупрофену (у вигляді солі L­ аргініну) 200 мг

Виробники препарату «Фаспік»

Замбон Світцерланд Лтд.
Країна: Швейцарія
Адреса: Віа Індустріа 13, 6814 Кадемпіно, Швейцарія
Увага:
Це оригінальна інструкція препарату.
Инструкция Фаспік на русском.

Інструкція по застосуванню

ФАСПІК

Склад

діюча речовина: 1 пакет гранул з м'ятним смаком містить ібупрофену (у вигляді солі
L­ аргініну) 200 мг;

допоміжні речовини: L-аргінін, натрію гідрокарбонат, сахарин натрiю, аспартам (Е 951), м'ятний ароматизатор, сахароза.

Лікарська форма. Гранули для орального розчину з мʼятним смаком.

Основні фізико-хімічні властивості: гранули білого кольору з характерним м'ятним запахом.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код АТХ М01А Е01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ібупрофен - похідне фенілпропіонової кислоти, чинить протизапальну, аналгезуючу та помірну жарознижувальну дію. Протизапальний ефект зумовлений пригніченням синтезу простагландинів, антипіретичний - впливом на гіпоталамус. Зменшує або усуває больовий синдром, у тому числі біль у суглобах у спокої і при русі, сприяє зменшенню ранкової скутості і припухлості суглобів, збільшенню об'єму рухів. Пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Фармакокінетика.

Після прийому ібупрофен швидко абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація ібупрофену у плазмі крові - 26 мкг/мл і 56 мкг/мл досягається протягом
15 - 30 хвилин після прийому препарату натще в дозі 200 мг і 400 мг відповідно.

Ібупрофен метаболізується у печінці, виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів. Період напіввиведення з плазми крові становить 1 - 2 години.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматичне лікування головного болю, мігрені, зубного болю, менструального болю, ревматичного болю, болю у м'язах та спині.

Симптоматичне лікування ознак застуди, грипу, гарячки.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів препарату.

• Реакції гіперчутливості (наприклад бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив'янка), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших НПЗЗ.

• Виразкова хвороба шлунка/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два і більше виражених епізоди виразкової хвороби чи кровотечі).

• Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки.

• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана із застосуванням НПЗЗ, в анамнезі.

• Тяжке порушення функції печінки, порушення функції нирок, тяжка серцева недостатність.

• Останній триместр вагітності.

• Цереброваскулярні або інші кровотечі.

• Порушення кровотворення або згортання крові.

• Тяжка дегідратація.

• Фенілкетонурія, лікарський засіб містить аспартам.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовувати у комбінації з:

- ацетилсаліциловою кислотою (аспірином), оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин (доза не вище 75 мг на добу) призначив лікар;

- іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2, оскільки це може підвищити ризик побічних реакцій.

Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість цих даних та непевність щодо екстраполяції даних ex vivo на клінічну ситуацію не дають змоги зробити остаточні висновки щодо регулярного застосування ібупрофену; при несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значнні ефекти вважаються малоймовірними.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:

антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити ефект таких антикоагулянтів як варфарин;

антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів або у пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу НПЗЗ;

кортикостероїди: підвищений ризик появи виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті;

антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори заворотного захоплення серотоніну: може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;

літій: існують докази потенційного підвищення рівнів літію у плазмі крові;

метотрексат: існують докази потенційного підвищення рівня метотрексату у плазмі крові;

циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності;

міфепристон: НПЗЗ не слід застосовувати раніше ніж через 8-12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність;

такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ і такролімусу;

зидовудин: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном;

хінолонові антибіотики: одночасний прийом з ібупрофеном може підвищити ризик виникнення судом.

пробенецид та сульфінпіразон: можуть викликати затримку виведення ібупрофену з організму.

баклофен: може розвинути токсичність баклофену після початку застосування ібупрофену.

ритановір: може збільшувати плазмові концентрації НП33.

аміноглікозиди: НПЗП можуть знижувати виведення аміноглікозидів.

каптаприл: експериментальні дослідження показали, що ібупрофен пригнічує ефект каптоприлу щодо виведення натрію.

вориканазол і флуконазол (інгібітори СУР2С9): слід розглядати доцільність зниження дози ібупрофену при одночасному застосуванні з потyжними інгібіторами СУР2С9, особливо у разі високих доз ібупрофену.

холестирамін: ібупрофен і холестирамін слід приймати з інтервалом в декілька годин через сповільнення і зниження (25%) всмоктування ібупрофену при їх одночасному застосуванні.

препарати групи сульфонілсечовини та фенітоїн: можливе посилення ефекту. Спостерігалася взаємодія НПЗЗ з гіпоглікемічними засобами (препаратами сульфонілсечовини). Рекомендується контролювати рівень глюкози в крові при одночасному застосуванні препаратів сульфонілсечовини з ібупрофеном.

Особливості застосування

Побічні ефекти застосування ібупрофену та всієї групи НПЗЗ в цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

У пацієнтів літнього віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними.

Вплив на органи дихання

У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання, або мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.

Інші НПЗЗ

Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.

Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену (особливо у високих дозах по 2400 мг на добу) та довготривале лікування можуть бути пов`язані з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику інфаркту міокарда.

Вплив на нирки

Слід з обережністю застосовувати ібупрофен пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися.

Вплив на печінку

Можливе порушення функції печінки.

Вплив на фертильність у жінок

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, при довготривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування.

Вплив на шлунково-кишкову систему

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись. Існують повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, можливо летальні, що виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам повинні розпочинати лікування з мінімальних доз.

Пацієнтам з наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.

Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори заворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад аспірин).

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припинити.

Вплив на шкіру

Дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, що можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії; у більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипу, патологічних змін слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

Цей лікарський засіб містить сахарозу. У разі встановленої непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. Може бути шкідливим для зубів.

Цей лікарський засіб містить аспартам (Е951), який є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

НПЗЗ не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікаря, потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.

Протягом ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть становити такі ризики:

для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;

для матері та новонародженого, наприкінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутися навіть при дуже низьких дозах; пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або збільшення тривалості пологів. Тому ібупрофен протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності.

В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат може впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами через можливість появи сонливості, запаморочення і депресії.

Пацієнти повинні утримуватися від керування автотранспортом та інших видів діяльності, які потребують підвищеної уваги, швидкої психічної і рухової реакції, якщо вони відчувають сонливість, запаморочення або депресію при терапії ібупрофеном.

Спосіб застосування та дози

Вміст пакетика розчинити у 100 мл воді і приймати внутрішньо одразу після приготування розчину переважно під час або після прийому їжі.

Застосовувати дітям вiд 6 років з масою тіла не менше 20 кг. Максимальна добова доза ібупрофену становить 20-30 мг на кілограм маси тіла, розділена на 3-4 прийоми з інтервалом прийому 6-8 годин. Не перевищувати максимально допустиму добову дозу.

Дітям 6-9 років з масою тіла 20-29 кг: рекомендована початкова доза - 1 пакет (еквівалентно 200 мг ібупрофену). Максимальна добова доза становить 3 пакету (еквівалентно 600 мг ібупрофену).

Дітям 9-12 років з масою тіла від 30 до 39 кг: рекомендована початкова доза - 1 пакет (еквівалентно 200 мг ібупрофену). Максимальна добова доза становить 4 пакету (еквівалентно 800 мг ібупрофену).

Дорослi: разова доза для дорослих становить 2 пакети (400 мг ібупрофену). При необхідності можна застосовувати по 2 пакети кожні 6 годин. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 пакету на добу).

Тільки для короткотривалого застосування.

Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Пацієнти літнього віку не потребують спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності.

Якщо симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.

Діти.

Застосування препарату можливе дітям вiд 6 рокiв з масою тіла не менше 20 кг.

Передозування

Застосування препарату дітям у дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 години.

Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущі кількості НПЗЗ, розвивалася лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко - діарея. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються як вертиго, сонливість, інколи - збуджений стан та дезорієнтація або кома. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може розвинутися гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, може спостерігатися збільшення протромбінового часу/підвищення протромбінового індексу, можливо, внаслідок впливу на фактори згортання циркулюючої крові. Може розвинутися гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу захворювання.

Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками роботи серця та життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен уже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах слід застосовувати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування загострення бронхіальної астми слід застосовувати бронхолітичні засоби.

Побічні реакції

Нижчезазначені побічні реакції можливі при короткотривалому застосуванні ібупрофену у дозах, що не перевищували 1200 мг/день. При лікуванні хронічних захворювань та при тривалому застосуванні можуть виникнути інші побічні реакції.

Побічні реакції, що пов'язані із застосуванням ібупрофену, класифіковані за системами органів та частотою. Частота визначається таким чином: дуже часто: ≥1/10; часто: ≥1/100 та <1/10; нечасто: ≥1/1000 та <1/100; рідко: ≥1/10000 та <1/1000; дуже рідко: <1/10000, частота невідома (неможливо оцінити частоту за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Дуже рідко: порушення кровотворення1.

З боку імунної системи.

Нечасто: реакції гіперчутливості, що супроводжуються кропив'янкою та свербежем2. Дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок)2.

З боку нервової системи.

Часто: головокружіння. Нечасто: головний біль, загальмованість, сонливість. Дуже рідко: асептичний менінгіт3, сплутаність свідомості, менінгізм. Частота невідома: депресія, психотичні реакції.

З боку серцевої системи.

Частота невідома: серцева недостатність, набряк4.

З боку судинної системи.

Частота невідома: артеріальна гіпертензія4, артеріальний тромбоз.

З боку дихальних шляхів та органів середостіння.

Частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишку2.

З боку травного тракту.

Дуже часто: неприємні відчуття в животі. Часто: печія. Нечасто: біль у животі, нудота, диспепсія5. Рідко: діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідко: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; шлунково-кишкові перфорація або кровотеча, мелена, криваве блювання (іноді летальні); виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома: загострення коліту і хвороби Крона6.

З боку печінки.

Дуже рідко: порушення функції печінки, жовтуха.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Нечасто: різні види висипання на шкірі2. Дуже рідко: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформну еритему і токсичний епідермальний некроліз2.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Дуже рідко: гостре порушення функції нирок7.

З боку психіки.

Невідомо: тільки при тривалому застосуванні: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку органів зору.

Рідко: амбліопія. Невідомо: при тривалому лікуванні можуть виникати порушення зору, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху.

Невідомо: при тривалому лікуванні може виникати дзвін у вухах та запаморочення.

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини.

Невідомо: скелетно-м'язова скутість.

З боку полових органів та молочної залози.

Невідомо: порушення менструального циклую.

Інфекційні та паразитарні захворювання.

Частота невідома: загострення шкірних реакцій.

Порушення харчування та обміну речовин.

Підвищена урикемия, затримання натрію і води або набряк.

Лабораторні дослідження.

Рідко: підвищення рівня трансаміназ, зміна колірного сприйняття. Дуже рідко: зниження рівня гемоглобіну.

1 Включають анемію, лейкопенію, тромбоцитопенію, панцитопенію, агранулоцитоз, гранулоцитопенію та гемолітичну анемію. Першими ознаками таких порушень є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровотечі та гематоми невідомої етіології.

2 До реакцій гіперчутливості відносяться: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм та задишку, або різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кропив'янку, пурпуру, екзантему, шкірний висип, ангіоневротичний набряк та рідше - ексфоліативні та бульозні дерматози, у тому числі токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит та алергічний васкуліт.

3 Патогенний механізм асептичного менінгіту, спричиненого лікарськими засобами, не з'ясований. Наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов'язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часовий зв'язок з прийомом препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). У пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація).

4 Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену (особливо у високих дозах ≥ 2400 мг на добу та при довготривалому лікуванні) може бути пов'язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

5 Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту.

6 Див. розділ «Особливості застосування».

7Особливо при довготривалому застосуванні НПЗЗ, в поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та появою набряків. Також включає папілонекроз, гематурію, дизурії, інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Не вимагає особливих умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 3 г гранул у пакетi. По 12 спарених пакетів у картонній пачці.

Категорія відпуску

Без рецепта.

Виробник

Замбон Світцерланд Лтд. / Zambon Switzerland Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Віа Індустріа 13, 6814 Кадемпіно, Швейцарія / Via Industria 13, 6814 Cadempino, Switzerland.

Заявник

Замбон С.П.А. / Zambon S.P.A.

Місцезнаходження заявника

Віа Лiлло дель Дука, 10 - 20091 Брессо, Мiлан, Італія / Via Lillo del Duca, 10 - 20091 Bresso, Milan, Italy.

Інші медикаменти цього ж виробника

ФАСПІК — UA/5137/02/01

Форма: таблетки, вкриті оболонкою, по 400 мг по 6 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній пачці

ФАСПІК — UA/5137/01/01

Форма: гранули для орального розчину з м'ятним смаком по 200 мг по 3 г гранул у пакеті; по 12 спарених пакетів у картонній пачці

ФЛУІМУЦИЛ — UA/8504/01/01

Форма: розчин для ін'єкцій, 100 мг/мл по 3 мл в ампулі; по 5 ампул у пластиковому піддоні в картонній пачці

РИНОФЛУІМУЦИЛ — UA/8559/01/01

Форма: спрей назальний, розчин по 10 мл у флаконі, по 1 флакону з розпилювачем в картонній пачці

ФЛУІМУЦИЛ АНТИБІОТИК ІТ — UA/8503/01/01

Форма: ліофілізат для розчину для ін`єкцій по 500 мг; 3 флакона з ліофілізатом та 3 ампули з розчинником по 4 мл (вода для ін`єкцій) у картонній коробці