Лісаділ

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ЛІСАДІЛ

(LISADIL)

Склад

діюча речовина: леветирацетам;

1 таблетка містить леветирацетаму 250 мг або 500 мг, або 750 мг, або 1000 мг;

допоміжні речовини:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг: повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, плівкова оболонка Opadry II Blue 85F20694 (склад плівкової оболонки: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь (макрогол), тальк, індигокармін (Е 132));

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг: повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, плівкова оболонка Opadry II Yellow 85F32004 (склад плівкової оболонки: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь (макрогол), тальк, заліза оксид жовтий (Е 172));

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 750 мг: повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, плівкова оболонка Opadry II Orange 85F23452 (склад плівкової оболонки: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь (макрогол), тальк, жовтий захід FCF (E 110), заліза оксид червоний (Е 172));

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 1000 мг: повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, плівкова оболонка Opadry II White 85F18422 (склад плівкової оболонки: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь (макрогол), тальк).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг: двоопуклі, капсулоподібної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, синього кольору, з одного боку способом тиснення нанесено «LVC», з другого - «250» («2» та «50» розділені лінією розлому);

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг: двоопуклі, капсулоподібної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору, з одного боку способом тиснення нанесено «LVC», з другого - «500» («5» та «00» розділені лінією розлому);

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 750 мг: двоопуклі, капсулоподібної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, оранжевого кольору, з одного боку способом тиснення нанесено «LVC», з другого - «750» («7» та «50» розділені лінією розлому);

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 1000 мг: двоопуклі, овальної форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з одного боку способом тиснення нанесено «LVC», з другого - «1000» («10» та «00» розділені лінією розлому).

Фармакотерапевтична група.

Протиепілептичні засоби. Інші протиепілептичні засоби. Леветирацетам.

Код АТХ N03A Х14.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.

Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних лікарських засобів. На підставі проведених досліджень in vitro і in vivo припускають, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження іn vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са2+ шляхом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого струму, зумовлене дією цинку та бета-карболінами. Крім того, у процесі досліджень in vitro леветирацетам зв'язувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв'язування є білок 2А синаптичних везикул, що бере участь у злитті везикул та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість (у ранговому порядку) леветирацетаму та відповідних аналогів з білком 2А синаптичних везикул корелювала з потужністю їх протисудомної дії у моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білком 2А синаптичних везикул може частково пояснювати механізм протиепілептичної дії лікарського засобу.

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.

У людини активність лікарського засобу підтверджена як щодо фокальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчить про широкий спектр фармакологічного профілю леветирацетаму.

Фармакокінетика.

Леветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- та інтрасуб'єктною мінливістю. Після повторного застосування лікарського засобу кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси або циркадного ритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.

Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні лікарського засобу у плазмі крові можна передбачити, виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої у міліграм/кілограм маси тіла. Тому відстежувати плазмові рівні леветирацетаму немає потреби.

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією лікарського засобу у слині та плазмі крові (співвідношення концентрацій у слині/плазмі крові коливалося від 1 до 1,7 після прийому таблеток для перорального застосування та через 4 години - після прийому орального розчину).

Дорослі та підлітки.

Всмоктування.

Леветирацетам швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральна біодоступність близька до 100 %. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) досягається через 1,3 години після прийому лікарського засобу. Рівноважний стан досягається через 2 дні застосування лікарського засобу 2 рази на добу. Cmax зазвичай становить 31 та 43 мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг 2 рази на добу відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється під дією їжі.

Розподіл.

Даних щодо розподілу лікарського засобу у тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його основний метаболіт значним чином не зв'язуються з білками плазми крові (<10 %). Об'єм розподілу леветирацетаму становить від 0,5 до 0,7 л/кг, що приблизно дорівнює загальному об'єму води в організмі.

Метаболізм.

Метаболізм леветирацетаму у людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24 % дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту - ucb L057. Гідроліз ацетамідної групи спостерігався у великій кількості тканин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.

Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6 % від дози), другий - внаслідок розімкнення піролідонового кільця (0,9 % від дози). Інші невизначені компоненти становили лише 0,6 % від дози.

Взаємного перетворення енантіомерів леветирацетаму або його основного метаболіту в умовах in vivo не спостерігалося.

У процесі досліджень іn vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ печінкового цитохрому Р450 людини (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти in vitro.

У культурі гепатоцитів людини леветирацетам виявляв слабкий вплив або ж зовсім не впливав на кон'югацію CYP1A1/2, SULT1E1 або UGT1A1. У високих концентраціях (680 мкг/мл) леветирацетам спричиняв слабку індукцію CYP2B6 та CYP3A4, однак у концентраціях, подібних до Cmax після повторного застосування 1500 мг 2 рази на добу, цей вплив не був біологічно значущим. Дані in vitro та in vivo щодо взаємодії з пероральними контрацептивами, дигоксином і варфарином вказують на те, що в умовах in vivo значущої індукції ферментів не очікується. Тому взаємодія леветирацетаму з іншими речовинами малоймовірна.

Виведення.

Період напіввиведення лікарського засобу з плазми у дорослих становить 7±1 година і не залежить від дози, шляху введення або повторного застосування. Середній загальний кліренс становить 0,96 мл/хв/кг.

Основна кількість лікарського засобу (в середньому - 95 % дози) виводиться нирками (приблизно 93 % дози - протягом 48 годин). З калом виводиться лише 0,3 % дози.

Кумулятивне виведення із сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становить 66 % та 24 % від дози відповідно у перші 48 годин. Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією у канальцях і що основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальцевої секреції на додаток до гломерулярної фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює із кліренсом креатиніну (КК).

Пацієнти літнього віку.

У літніх пацієнтів період напіввиведення зростає приблизно на 40 % (10-11 годин). Це пов'язано з погіршенням функції нирок у даної популяції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції нирок.

Видимий загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює із КК. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримуючу добову дозу леветирацетаму відповідно до КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з анурією у термінальній стадії хвороби нирок період напіввиведення становить приблизно 25 та 3,1 години відповідно у період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводилося 51 % леветирацетаму.

Порушення функції печінки.

Фармакокінетика леветирацетаму не змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс леветирацетаму був знижений більше ніж на 50 % унаслідок супутнього погіршення функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Педіатрична популяція.

Діти віком 4-12 років.

Після застосування разової дози (20 мг/кг) у дітей, хворих на епілепсію (від 6 до 12 років), період напіввиведення леветирацетаму становив 6 годин. Кліренс, відкоригований з урахуванням маси тіла, був приблизно на 30 % вище, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією. Після повторного перорального застосування (20-60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (4-12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Сmax досягалася через 0,5-1 годину після прийому дози. Сmax та площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) зростали лінійно і залежали від дози. Період напіввиведення становив приблизно 5 годин; видимий загальний кліренс - 1,1 мл/хв/кг.

Клінічні характеристики

Показання

Монотерапія при лікуванні парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:

- парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;

- міоклонічних судом у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;

- первинних генералізованих тоніко-клонічних нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

Протипоказання

Підвищена чутливість до леветирацетаму або до інших похідних піролідону, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протиепілептичні лікарські засоби.

Відомо, що леветирацетам не чинить впливу на інші протиепілептичні лікарські засоби (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), а вони зі свого боку не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

Відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, як і у дорослих, які отримували до 60 мг/кг/добу леветирацетаму.

Ретроспективна оцінка фармакокінетичної взаємодії у дітей і підлітків з епілепсією (від 4 до 17 років) підтвердила, що допоміжна терапія з пероральним застосуванням леветирацетаму не впливала на рівноважні сироваткові концентрації одночасно застосовуваних карбамазепіну та вальпроату. Однак дані свідчать, що кліренс леветирацетаму на 20 % вищий у дітей, які приймають ферментовмісні протиепілептичні лікарські засоби. Корекція дози не потрібна.

Пробенецид.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) - лікарський засіб, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші лікарські засоби, що виводяться за допомогою активної канальцієвої секреції, також здатні знижувати нирковий кліренс метаболіту. Вплив леветирацетаму на пробенецид не досліджувався, вплив леветирацетаму на інші лікарські засоби, що активно секретуються, наприклад нестероїдні протизапальні лікарські засоби та сульфонаміди, невідомий.

Метотрексат.

Одночасне застосування леветирацетаму і метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до збільшення/подовження концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів. Рівні метотрексату і леветирацетаму в крові слід ретельно контролювати у пацієнтів, які отримують лікування двома лікарськими засобами одночасно.

Пероральні контрацептиви та фармакокінетичні взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівні лютеїнізуючого гормону та прогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину та варфарину; значення протромбінового часу залишалися незміненими. Дигоксин, пероральні контрацептиви та варфарин зі свого боку не впливають на фармакокінетику леветирацетаму при одночасному застосуванні.

Проносні засоби.

В окремих випадках повідомляли про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотичного проносного засобу макроголу з пероральним леветирацетамом. Тому не слід приймати макрогол перорально протягом однієї години до та протягом однієї години після прийому леветирацетаму.

Антациди.

Немає даних про вплив антацидних лікарських засобів на всмоктування леветирацетаму.

Їжа та алкоголь.

Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від їжі, але швидкість всмоктування дещо знижена у разі прийому разом з їжею. Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.

Особливості застосування

Відміна прийому лікарського засобу.

Якщо виникає необхідність скасування прийому леветирацетаму, рекомендується відміняти його поступово (наприклад,у дорослих та підлітків з масою тіла від 50 кг: зменшення по 500 мг 2 рази на добу через кожні 2-4 тижні; у новонароджених віком від 6 місяців, дітей та підлітків з масою тіла до 50 кг: зменшення дози не повинно перевищувати 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні; у немовлят (віком до 6 місяців) зниження дози не повинно перевищувати 7 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю можуть потребувати корекції дози леветирацетаму. Пацієнтам із тяжкими порушеннями печінкової функції рекомендується проводити оцінку функції нирок перед призначенням дози лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гостре ураження нирок.

Застосування леветирацетаму дуже рідко супроводжувалося гострим ураженням нирок, час до виникнення якого коливався від декількох днів до декількох місяців.

Загальний аналіз крові.

Були описані рідкісні випадки зниження кількості клітин крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія і панцитопенія) у зв'язку із застосуванням леветирацетаму зазвичай на початку лікування. Рекомендується проводити повний аналіз крові пацієнтам, у яких спостерігається значна слабкість, гарячка, рецидивні інфекції або порушення згортання крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид.

У пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними лікарськими засобами (у т. ч. леветирацетамом), були описані випадки суїциду, спроб суїциду, суїцидальних думок та поведінки суїцидального типу. Мета-аналіз результатів рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних лікарських засобів показав деяке збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв'язку з наявністю такого ризику стан пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії, суїцидальних думок та поведінки і при необхідності коригувати лікування. Пацієнтів (або доглядаючий персонал) слід попереджати про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії, суїцидальних думок та поведінки суїцидального типу своєму лікарю.

До складу лікарського засобу (таблетки у дозуванні 750 мг) входить барвник жовтий захід FCF (Е 110), що може спричиняти реакції алергійного типу, включаючи астму. Алергія найчастіше виявляється у хворих, які страждають алергією на препарати ацетилсаліцилової кислоти, у тому числі аспірин.

Діти.

Лікарський засіб у формі таблеток не придатний для застосування немовлятам і дітям віком до 6 років.

Наявні дані щодо дітей не свідчать про існування впливу на розвиток і статеве дозрівання. Однак довгостроковий вплив на здатність до навчання, інтелект, розвиток, ендокринні функції, статеве дозрівання і репродуктивну функцію у дітей залишається невідомим.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку.

Спеціальні рекомендації слід надати жінкам репродуктивного віку. Лікування леветирацетамом слід переглянути, якщо жінка планує вагітність. Як і при застосуванні всіх протиепілептичних засобів слід уникати раптової відміни леветирацетаму, оскільки це може призвести до нападу судом, що може мати серйозні наслідки для жінки та ненародженої дитини. За можливості слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки лікування декількома протиепілептичними засобами може бути пов'язане з вищим ризиком вроджених вад, ніж при застосуванні монотерапії, залежно від комбінації препаратів.

Вагітність.

Велика кількість постмаркетингових даних, одержаних від вагітних жінок, які застосовували леветирацетам (більше 1800 жінок, серед яких 1500 жінок застосовували препарат протягом 1-го триместру), не свідчать про підвищений ризик значних вроджених вад. Існує тільки обмежена кількість даних про розвиток нервової системи дітей, які зазнали впливу монотерапії леветирацетамом in utero. Однак існуючі епідеміологічні дослідження (близько 100 дітей) не свідчать про підвищений ризик розладів або затримки розвитку нервової системи. Леветирацетам можна застосовувати протягом вагітності, якщо після ретельної оцінки це вважається клінічно необхідним. У такому разі рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу.

Фізіологічні зміни під час вагітності можуть впливати на концентрацію леветирацетаму. Під час вагітності спостерігалося зниження плазмової концентрації леветирацетаму в плазмі крові. Таке зниження найбільш виражене протягом ІІІ триместру (до 60 % від початкової концентрації до вагітності). Слід забезпечувати належний клінічний нагляд за вагітними жінками, які отримують лікування леветирацетамом. Припинення застосування протиепілептичних лікарських засобів може призвести до загострення хвороби, що може зашкодити матері та плоду.

Період годування груддю.

Леветирацетам проникає в грудне молоко. Тому грудне вигодовування не рекомендується.

Проте, якщо під час годування груддю виникає необхідність застосування леветирацетаму, слід враховувати користь/ризик такого лікування, враховуючи важливість грудного вигодовування.

Вплив на репродуктивну функцію.

При дослідженні тварин не виявлено жодного впливу на фертильність. Клінічні дані відсутні, потенційний ризик для людини невідомий.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Леветирацетам має незначний або помірний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відчувати сонливість, запаморочення або інші симптоми, пов'язані із впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або після збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними, займаючись діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам рекомендується утримуватися від керування автотранспортними засобами та роботи з іншими механізмами до тих пір, доки не буде встановлено, що їхня здатність займатися такою діяльністю не порушена.

Спосіб застосування та дози

Таблетки приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від вживання їжі. Добову дозу слід розподілити на 2 однакових прийоми.

Монотерапія.

Дорослі та підлітки віком від 16 років.

Рекомендована початкова доза становить 250 мг 2 рази на добу (500 мг/добу), яка повинна бути збільшена до початкової терапевтичної дози - 500 мг 2 рази на добу (1000 мг/добу), після 2 тижнів. Доза може бути додатково збільшена на 250 мг 2 рази на добу (500 мг/добу) кожні 2 тижні, залежно від клінічного ефекту. Максимальна добова доза становить 1500 мг 2 рази на добу (3000 мг/добу).

Діти та підлітки віком до 16 років.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям та підліткам віком до 16 років при монотерапії не встановлені. Дані відсутні.

Додаткова терапія.

Дорослі (≥ 18 років) та підлітки (віком від 12 до 17 років) з масою тіла від 50 кг.

Початкова терапевтична доза становить 500 мг 2 рази на добу (1000 мг/добу). Це початкова доза, що призначається у перший день лікування. Залежно від клінічного ефекту та переносимості, добову дозу можна збільшити до 1500 мг 2 рази на добу (3000 мг/добу). Змінювати дозу по 500 мг 2 рази на добу (1000 мг/добу) можна кожні 2-4 тижні.

Діти віком від 6 років та підлітки (віком від 12 до 17 років) з масою тіла до 50 кг.

Лікар повинен призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування та кількість прийомів лікарського засобу залежно від маси тіла та дози.

Як додаткову терапію дітям віком від 6 років слід розпочинати з дози 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу. Залежно від клінічної відповіді та переносимості дозу можна збільшувати до 30 мг/кг 2 рази на добу. Дозу не можна збільшувати або зменшувати більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу.

Лікування дітей з масою тіла до 25 кг бажано розпочинати з розчину леветирацетаму для перорального застосування 100 мг/мл.

Дітям віком від 6 років оральний розчин леветирацетаму слід застосовувати для дозування препарату до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки.

Початкова доза для дитини або підлітка від 25 кг повинна бути 250 мг 2 рази на добу, максимальна доза - 750 мг 2 рази на добу. Дітям з масою тіла більше 50 кг дозування призначають за схемою, наведеною для дорослих.

Немовлята віком від 1 до 6 місяців.

Немовлятам застосовують лікарський засіб у формі орального розчину.

Припинення лікування.

У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла 50 кг та більше - зменшувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2−4 тижні; для дітей та підлітків з масою тіла менше 50 кг -зменшувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

Пацієнтам літнього віку із порушеннями функції нирок рекомендується корекція дози (див. розділ «Ниркова недостатність»).

Ниркова недостатність.

Добову дозу слід індивідуально коригувати відповідно до стану функціонування нирок.

Для корекції дози дорослим використовують наведену нижче таблицю. Для коригування дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) в мілілітрах/хвилина. У дорослих пацієнтів та підлітків з масою тіла більше 50 кг КК можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну (мг/дл) за такою формулою:

Потім КК корегують залежно від площі поверхні тіла (ППТ) наступним чином:

Режим дозування при нирковій недостатності у дорослих та підлітків із масою тіла більше 50 кг з нирковою недостатністю:

(1) У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 750 мг.

(2) Після проведення діалізу рекомендується прийом додаткової дози леветирацетаму від 250 до 500 мг.

Для дітей з нирковою недостатністю дозу леветирацетаму слід корегувати відповідно до функції нирок, оскільки кліренс леветирацетаму залежить від ниркової функції. Ця рекомендація ґрунтується на дослідженні з участю дорослих пацієнтів із порушеннями ниркової функції.

У підлітків, дітей та немовлят КК в мл/хв/1,73 м2 можна розрахувати виходячи з концентрації креатиніну у сироватці крові (мг/дл), використовуючи наступну формулу (формула Шварца):

Для дітей віком до 13 років та підлітків-дівчаток кс =3D 0,55; для підлітків-хлопчиків кс =3D 0,7.

Рекомендації щодо корекції дози для дітей (віком до 6 років) та підлітків із порушеннями функції нирок з масою тіла до 50 кг:

(1) Для дозування до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, слід застосовувати оральний розчин леветирацетаму.

(2) У перший день лікування рекомендується застосовувати навантажувальну дозу леветирацетаму 15 мг/кг (0,15 мл/кг).

(3) Після діалізу рекомендується додаткова доза від 5 до 10 мг/кг (від 0,05 до 0,10 мл/кг).

Печінкова недостатність.

У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями печінкової функції корекція дози не потрібна. У пацієнтів із тяжкими порушеннями печінкової функції КК може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів із КК < 60 мл/хв/1,73 м2 рекомендовано зниження щоденної підтримувальної дози на 50 %.

Діти.

Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування та форму випуску, відповідно до віку, маси тіла та дози.

Лікарський засіб у формі таблеток не застосовують дітям віком до 6 років. Цій групі пацієнтів бажано застосовувати лікарський засіб у формі орального розчину. Крім того, наявні дозування таблеток не підходять для початкового лікування дітей з масою тіла до 25 кг, для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки або для застосування доз нижче 250 мг. У всіх вищезазначених випадках слід застосовувати оральний розчин леветирацетаму.

Діти.

Лісаділ у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років. Застосування препарату дітям віком до 6 років рекомендоване у формі орального розчину. Лікарський засіб у формі орального розчину, слід застосовувати немовлятам віком від 1 місяця і дітям віком до 6 років.

Передозування

Симптоми.

При передозуванні лікарського засобу спостерігалися сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, пригнічення свідомості, кома.

Лікування.

У випадку гострого передозування необхідно промити шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводити симптоматичне лікування, у т.ч. з використанням гемодіалізу (виводиться до 60 % леветирацетаму та 74 % первинного метаболіту).

Побічні реакції

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції, як назофарингіт, сонливість, головний біль, підвищену втомлюваність і запаморочення.

Побічні реакції, про які повідомлялося у клінічних дослідженнях (щодо дорослих, підлітків, дітей і немовлят віком від 1 місяця) і протягом постмаркетингового періоду, зазначені в наступній таблиці по системі класифікації органів і систем з визначенням їх частоти. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000) і дуже рідко (< 1/10000).

* Медичний словник з питань регуляторної діяльності.

** Поширеність значно вища у японців порівняно з іншими пацієнтами.

Випадки енцефалопатії спостерігалися рідко після застосування леветирацетаму. Ці небажані ефекти зазвичай траплялися на початку лікування (від декількох днів до декількох місяців) і були зворотними після припинення лікування.

Опис окремих побічних реакцій.

Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топіраматом.

При проявах алопеції у деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосування леветирацетаму. Пригнічення кісткового мозку було виявлено в деяких випадках панцитопенії.

Діти.

Профіль побічних реакцій леветирацетаму загалом схожий у різних вікових групах та при всіх затверджених показаннях епілепсії. Результати щодо безпеки застосування препарату дітям, отримані у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень, відповідали профілю безпеки леветирацетаму у дорослих, окрім побічних реакцій з боку поведінки та психіки, які у дітей були більш частими, ніж у дорослих. У дітей та підлітків віком від 4 до 16 років блювання (дуже часто, 11,2 %), збудженість (часто, 3,4 %), зміна настрою (часто, 2,1 %), афективна лабільність (часто, 1,7 %), агресія (часто, 8,2 %), аномальна поведінка (часто, 5,6 %) і летаргія (часто, 3,9 %) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальному профілі з безпеки. У немовлят і дітей віком від 1 місяця до 4 років дратівливість (дуже часто, 11,7 %) та порушення координації (часто, 3,3 %) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальному профілі з безпеки.

У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з безпеки для дітей, яке проводилося з метою довести не нижчу ефективність препарату порівняно з активним контролем, оцінювали вплив леветирацетаму на когнітивні та нейропсихологічні показники у дітей віком від 4 до 16 років з парціальними нападами. Препарат не відрізнявся (не був менш ефективним) від плацебо щодо зміни від вихідного рівня уваги і пам'яті за шкалою Leiter-R, сумарного показника перевірки пам'яті у популяції відповідно до протоколу. Результати, пов'язані з поведінковими та емоційними функціями, вказували на посилення у пацієнтів, яких лікували леветирацетамом, агресивної поведінки, що визначалась стандартизовано і систематично, з використанням валідизованих засобів (СВСL - Achenbach Child Behavior Checklist - Контрольний список дитячої поведінки Ахенбаха). Однак у пацієнтів, які отримували леветирацетам у ході довгострокового відкритого дослідження подальшого спостереження, у середньому не спостерігалося погіршення поведінкових та емоційних функцій; зокрема показники агресивної поведінки не були гіршими за вихідний рівень.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Дільниця № 41, с. Бачупалі, Бачупалі Мандал, округ Медчал Малкайгірі, Телангана 500090, Індія.

Повідомити про побічну реакцію або відсутність ефективності при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефонами (цілодобово):

+380 44 207 51 97 або +380 50 414 39 39; а також за електронною адресою: [email protected]