Дефаксто 30

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ДЕФАКСТО 30, ДЕФАКСТО 60

(DEFAXTO 30, DEFAXTO 60)

Склад

діюча речовина: duloxetine hydrochloride;

1 капсула містить дулоксетину гідрохлориду 67,3 мг еквівалентно дулоксетину 60 мг, або дулоксетину гідрохлориду 33,7 мг еквівалентно дулоксетину 30 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза, цукор сферичний, тальк, сахароза, гіпромелози фталат, триетилцитрат;

для 30 мг - капсула желатинова розміру «3» (титану діоксид (Е 171), FD&C Blue#2 (E132), желатин, натрію лаурилсульфат);

для 60 мг - капсула желатинова розміру «1» [(титану діоксид (Е 171), FD&C Blue#2 (E132), желатин, натрію лаурилсульфат, заліза оксид жовтий (E 172)].

Лікарська форма. Капсули з модифікованим вивільненням тверді.

Основні фізико-хімічні властивості.

Для 30 мг - капсули розміру «3» з непрозорим синім ковпачком та непрозорим корпусом білого кольору із маркуванням зеленим чорнилом «157» на корпусі та «А» - на ковпачку, що містять гранули від білого до сіруватого кольору.

Для 60 мг - капсули розміру «1» з непрозорим синім ковпачком та непрозорим корпусом зеленого кольору із маркуванням білим чорнилом «158» на корпусі та «А» - на ковпачку, що містять гранули від білого до сіруватого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Інші антидепресанти. Код АТХ N06А Х21.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дулоксетин - це інгібітор зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину. Він незначною мірою інгібує захоплення допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими і допаміновими, холінергічними і адренергічними рецепторами. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії зумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину і, як наслідок, посиленням серотонергічної і норадренергічної нейротрансмісії у ЦНС. Дулоксетин також чинить болезаспокійливу дію, що, імовірно, є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у центральній нервовій системі.

Фармакокінетика.

Абсорбція. При пероральному прийомі дулоксетин добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 6 годин після прийому препарату. Прийом їжі затримує час абсорбції, час досягнення максимальної концентрації збільшується з 6 до 10 годин, при цьому всмоктування зменшується (приблизно на 11 %).

Розподіл. Дулоксетин ефективно зв'язується з білками сироватки (> 90 %).

Метаболізм. Дулоксетин метаболізується за участю ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2.

Метаболіти, що утворюються, фармакологічно не активні.

Виведення. Період напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину у плазмі - 101 л/год.

Ниркова недостатність. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які постійно перебувають на діалізі, спостерігалося подвійне збільшення концентрації дулоксетину і величин експозиції (AUC) порівняно зі здоровими суб'єктами. Отже, пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю потрібно призначати нижчу початкову дозу.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування великого депресивного розладу.

Лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю.

Лікування генералізованого тривожного розладу.

Протипоказання

Протипоказанням для застосування препарату є підвищена чутливість до дулоксетину або до будь-яких допоміжних речовин препарату.

Дулоксетин не можна призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та принаймні протягом 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину, інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином.

Дефаксто не можна призначати хворим з нестабільною гіпертензією, оскільки це може спровокувати гіпертонічний криз.

Дефаксто не можна призначати хворим з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну до 30 мл/хв).

Дефаксто не слід призначати пацієнтам із захворюваннями печінки, це може спричинити печінкову недостатність.

Дефаксто не застосовують у педіатричній практиці.

Дефаксто не слід призначати у комбінації з флувоксаміном, ципрофлоксацином або еноксацином (сильні інгібітори CYP1A2) через підвищення концентрації дулоксетину у плазмі крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP1A2. Під час клінічного вивчення у разі одночасного призначення теофіліну, субстрату CYP1A2 із дулоксетином (60 мг двічі на добу щодня) значної фармакокінетичної взаємодії не було.

Інгібітори CYP1A2. Оскільки CYP1A2 бере участь в обміні дулоксетину, сумісне застосування дулоксетину із сильнодіючими інгібіторами CYP1A2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Флувоксамін (100 мг 1 раз на добу), що є сильнодіючим інгібітором CYP1A2, зменшує кліренс дулоксетину у плазмі приблизно до 77 %. У зв'язку з цим Дефаксто не можна призначати разом з інгібіторами CYP1A2.

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP2D6. Дулоксетин - помірний інгібітор CYP2D6. При призначенні дулоксетину у дозі 60 мг двічі на добу з разовою дозою дезипраміну, який є субстратом CYP2D6, AUC дезипраміну збільшується в 3 рази. Спільне призначення дулоксетину (40 мг двічі на добу) збільшує стаціонарну AUC толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71 %, але не впливає на фармакокінетику 5-гідроксил метаболіту. У зв'язку з цим при призначенні дулоксетину з інгібіторами CYP2D6, що мають вузький терапевтичний індекс, необхідно вжити певних запобіжних заходів.

Лікарські засоби, що діють на центральну нервову систему. При призначенні дулоксетину у комбінації з іншими лікарськими засобами і речовинами, що діють на центральну нервову систему, особливо з подібним механізмом дії, включаючи алкоголь та седативні лікарські засоби, необхідно вжити певних запобіжних заходів.

Інгібітори МАО. Дулоксетин не слід призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) через ризик виникнення серотонінового синдрому. При прийомі оборотних селективних інгібіторів моноаміноксидази (МАО), наприклад моклобеміду, ризик виникнення серотонінового синдрому менший, проте застосування такої комбінації не рекомендується.

Серотоніновий синдром. Потрібно з обережністю призначати Дефаксто в комбінації з серотонінергічними та трициклічними антидепресантами, препаратами трави звіробою, трамадолом, пептидином, триптофаном.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Дулоксетин з обережністю призначають разом з пероральними антикоагулянтами та антитромботичними засобами у зв'язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі внаслідок фармакодинамічної взаємодії.

Лікарські засоби, що містять дулоксетин.

Необхідно уникати супутнього застосування з іншими лікарськими засобами, що містять дулоксетин.

Препарати, що містять траву звіробою.

При сумісному застосуванні із Дефаксто часто виникають побічні реакції.

Особливості застосування

ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Пацієнтам з високим ризиком суїциду під час лікування необхідно перебувати під суворим наглядом, оскільки до настання значної ремісії не виключена можливість спроби суїциду.

Можливість застосування дулоксетину гідрохлориду пацієнтам віком до 18 років не вивчалася, тому препарат не призначений для цієї вікової групи.

Епілептичні напади та манії. Як і у разі застосування інших препаратів, що діють на центральну нервову систему, пацієнтам із епілептичними нападами, манією або біполярними розладами в анамнезі дулоксетин необхідно призначати за умови вжиття запобіжних заходів.

Мідріаз. Були повідомлення про прояв мідріазу у зв'язку з прийомом дулоксетину, тому призначати дулоксетин пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском або з ризиком гострої вузькокутової глаукоми потрібно з обережністю.

Артеріальний тиск та серцебиття. У деяких пацієнтів прийом дулоксетину призводить до підвищення артеріального тиску. Повідомлялось при випадки гіпертензивних кризів при застосуванні дулоксетину у пацієнтів з відомою артеріальною гіпертензією. Пацієнтам з відомою артеріальною гіпертензією та/або іншими захворюваннями серця рекомендується моніторинг артеріального тиску. Пацієнтам із постійно підвищеним артеріальним тиском потрібно зменшувати дозу або поступово відмінити препарат. Лікування пацієнтів з нестабільною гіпертензією не є доцільним.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну до 30 мл/хв) спостерігається підвищення концентрації дулоксетину в плазмі. Рекомендації для застосування пацієнтам з легкою та середньою стадією ниркової недостатності див. у розділі «Спосіб застосування та дози» Пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності протипоказано застосовувати цей лікарський засіб, див. розділ «Протипоказання».

Серотоніновий синдром

Як і у випадку застосування інших серотонінергічних агентів, при лікуванні дулоксетином можливий розвиток серотонінового синдрому - потенційно небезпечного для життя стану, особливо при сумісному застосуванні з іншими серотонінергічними агентами (включаючи інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину, трициклічні антидепресанти та триптани), або з іншими лікарськими засобами, що впливають на метаболізм серотоніну, такими як інгібітори моноаміноксидази (МАО), антипсихотиками чи антагоністами допаміну, що можуть впливати на серотонінергічні нейротрансмітерні системи (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Протипоказання»).

Симптоми серотонінового синдрому можуть включати психічні порушення (збудження, галюцинації, кома), дисфункцію автономної нервової системи (наприклад, тахікардію, зміни кров'яного тиску, гіпертермію), нервово-м'язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) та/або симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, нудота, блювання, діарея).

Якщо сумісне застосування дулоксетину та інших серотонінергічних агентів є необхідним з клінічних міркувань, слід ретельно спостерігати за станом пацієнта під час лікування, особливо на початку лікування та при збільшенні дози.

Звіробій

Можливий розвиток побічних реакцій при сумісному застосуванні дулоксетину з рослинними препаратами, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Суїцид.

Великий депресивний розлад та генералізований тривожний розлад.

Депресія пов'язана із підвищеним ризиком суїцидального мислення, самоушкодження та суїциду (явища, пов'язані з суїцидом). Ризик існує до досягнення значної ремісії. Пацієнта необхідно суворо контролювати до досягнення значного покращання, оскільки ремісія може не настати протягом кількох перших тижнів лікування або більше. Із загального клінічного досвіду відомо, що ризик суїциду підвищується на початкових етапах лікування.

Інші психічні стани, при яких призначають Дефаксто, також можуть бути асоційовані із підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Окрім того, ці психічні стани можуть бути коморбідні, якщо вони супроводжують великий депресивний розлад. Таким чином, необхідно вживати однакових запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів як із великим депресивним розладом, так і з іншими психічними станами. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальні явища або значний рівень суїцидального мислення, ризик виникнення суїцидальної поведінки більший, тому необхідний більш ретельний контроль під час лікування. У клінічних дослідженнях доведено підвищений ризик суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з групою плацебо у пацієнтів до 25 років. Повідомлялося про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або одразу після припинення лікування. Необхідний ретельний контроль за пацієнтами, особливо за тими, хто знаходиться у групі ризику, протягом терапії, особливо на ранніх етапах, а також відповідна зміна дозування. Пацієнтів та осіб, що піклуються про них, слід попереджати про необхідність відслідковувати симптоми погіршення стану, суїцидальну поведінку чи думки, незвичайні зміни поведінки та негайно повідомляти про це лікаря.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль.

Повідомлялося про поодинокі випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або одразу після її закінчення, як і при прийомі інших лікарських засобів із подібною фармакологічною дією (антидепресанти). Лікарі мають інформувати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які відчуття занепокоєння.

Діти.

Дефаксто не слід застосовувати при лікуванні дітей до 18 років. Суїцидальна поведінка (спроби самогубства та суїцидальні думки), ворожнеча (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися у клінічних випробуваннях за участю дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто отримував плацебо.

Геморагії. Повідомлялося про кілька випадків геморагій, зокрема екхімозів, пурпури, шлунково-кишкової кровотечі та крововиливів, при застосуванні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (включаючи дулоксетин). Особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів, що приймають антикоагулянти та/або лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати чи ацетилсаліцилова кислота), та пацієнтів зі схильністю до кровотеч.

Гіпонатріємія. Повідомлялось про випадки гіпонатріємії при застосування дулоксетину, включаючи випадки зниження рівня натрію в сироватці крові до 110 мМ/л. Гіпонатріємія може бути наслідком синдрому порушення секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ). Більшість випадків гіпонатріємії виявлено у пацієнтів літнього віку, особливо з наявністю в анамнезі порушень рідинного балансу. Необхідно з обережністю призначати хворим із підвищеним ризиком виникнення гіпонатріємії: людям літнього віку, особам з недостатністю антидіуретичного гормону, пацієнтам з цирозом печінки.

Синдром відміни. Симптоми синдрому відміни є досить частими, особливо при різкому припиненні лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Ризик синдрому відміни при застосуванні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину залежить від тривалості лікування та доз, а також темпу зниження дози. Найбільш часті побічні реакції перелічені у розділі «Побічні реакції». Як правило, це симптоми легкого або середнього ступеня тяжкості, проте у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Симптоми синдрому відміни спостерігаються у перші декілька днів після припинення лікування, у рідких випадках - при випадковому пропуску прийому препарату. Як правило, симптоми самостійно зникають протягом 2 тижнів, але у деяких пацієнтів можуть тривати 2-3 місяці чи більше. Припинення лікування слід здійснювати протягом не менше 2 тижнів, поступово зменшуючи дозу.

Пацієнти літнього віку.

Дані щодо застосування лікарського засобу Дефаксто у дозі 120 мг пацієнтам літнього віку з великим депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмежені. Тому застосовувати дулоксетин таким пацієнтам потрібно з обережністю, особливо у максимальному дозуванні (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Акатизія/психомоторне занепокоєння. При застосуванні дулоксетину може виникати акатизія, що характеризується суб'єктивно важко переносимим неспокоєм та необхідністю постійно рухатись, що часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти спокійно. Подібні прояви виникають протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів з такими проявами підвищення дози може бути шкідливим.

Інші лікарські засоби, що містять дулоксетин. Дулоксетин випускається під різними торговими назвами для декількох показань (лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю, великого депресивного розладу, генералізованого тривожного розладу та стресового нетримання сечі). Слід уникати застосування одночасно більше ніж одного з цих продуктів.

Підвищення рівнів ензимів печінки. Значне підвищення ензимів печінки (у 10 разів більше за норму) чи ураження печінки з холестазом або значне підвищення ензимів разом з ураженням печінки виникали рідко. Найчастіше про ці явища повідомлялося протягом перших місяців лікування. Ураження печінки найчастіше має гепатоцелюлярний характер. Необхідно з обережністю призначати дулоксетин пацієнтам, які приймають препарати, що можуть спричинити ураження печінки.

Наявність сахарози. Капсули з модифікованим вивільненням тверді Дефаксто 30, Дефаксто 60 містять сахарозу. Не можна призначати Дефаксто пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції, недостатністю сахарази-ізомальтази.

Серйозні реакції з боку шкіри.

У постмаркетингових дослідженнях дулоксетину дуже рідко повідомлялося про такі реакції з боку шкіри: ангіоневротичний набряк, контузія, крововиливи, синдром Стівенса - Джонсона, забиття, кропив'янка.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватні контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводилися, тому застосовувати препарат у період вагітності не рекомендується. В дослідженнях на тваринах встановлено репродуктивну токсичність дулоксетину при нижчій системній експозиції, ніж максимальна клінічна експозиція.

Потенційні ризики для людини невідомі. Хоча дослідженнями не доведено зв'язок персистентної легеневої гіпертензії новонароджених з лікуванням інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину, не можна виключати ризик у разі застосування дулоксетину, зважаючи на його механізм дії (зворотне захоплення серотоніну). У немовляти можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни, якщо мати застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають ортостатичну гіпотензію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, утруднення ковтання, смоктання, дихальні розлади, епілептичні напади. У більшості випадків ці симптоми спостерігалися одразу після народження або протягом кількох перших днів життя. Застосування лікарського засобу під час вагітності рекомендується лише за умови, якщо очікувана користь перевершує ризик.

Жінкам, які приймають дулоксетин, необхідно рекомендувати повідомляти лікарю про те, що вони завагітніли або планують вагітність.

Дулоксетин слабко екскретується у грудне молоко. Встановлена доза для дитини з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла становить 0,14 % материнської дози. Безпека застосування дулоксетину дітям невідома, тому годування груддю під час прийому дулоксетину не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування пацієнтам слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози

При великому депресивному розладі дулоксетин призначають у дозі 60 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Деяким пацієнтам можна рекомендувати підвищення дози, аж до максимальної 120 мг на добу, розподіленої на 2 прийоми. Можливість призначення дози понад 120 мг систематично не оцінювалася.

Терапевтичний ефект лікування виявляється протягом 2-4 тижнів.

Після настання антидепресивного ефекту рекомендовано продовжувати лікування протягом кількох місяців з метою попередження рецидиву. Для пацієнтів з наявністю в анамнезі рецидивного великого депресивного розладу, що відповідають на терапію дулоксетином, може бути рекомендоване довготривале лікування з дозуванням 60-120 мг дулоксетину на добу.

При генералізованому тривожному розладі рекомендована початкова доза становить 30 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Пацієнтам із недостатнім ефектом лікування дозу потрібно збільшити до 60 мг на добу. У пацієнтів з супутнім великим депресивним розладом стартова та постійна доза становить 60 мг (див. рекомендації вище). У клінічних дослідженнях доведено ефективність та оцінено безпеку доз до 120 мг дулоксетину на добу.

За умов недостатнього ефекту лікування дозою 60 мг можна розглядати підвищення дози до 90 або 120 мг на добу. Збільшення дози повинно базуватись на клінічній відповіді та переносимості.

Після настання антидепресивного ефекту рекомендовано продовжувати лікування протягом кількох місяців з метою попередження рецидиву.

При діабетичному периферичному нейропатичному болю рекомендована початкова доза становить 60 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Деяким пацієнтам можна рекомендувати підвищену дозу, до максимальної 120 мг на добу, розподіленої на 2 прийоми.

Терапевтичний ефект лікування виявляється протягом 2 місяців. У пацієнтів, у яких відсутня відповідь протягом 2 місяців, настання клінічного ефекту пізніше даного часу малоймовірне. Необхідно регулярно оцінювати ефект лікування (щонайменше кожні три місяці).

Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку не рекомендується регулювати дози лише на основі віку. Проте, як і у випадку з будь-якими іншими лікарськими засобами, слід бути обережним при лікуванні людей похилого віку, особливо у разі застосування препарату Дефаксто у дозі 120 мг на добу при великому депресивному розладі чи генералізованому тривожному розладі.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Дефаксто не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Корекція дози для пацієнтів зі слабкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) не потрібна. Для лікування пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) лікарський засіб не застосовується.

Припинення лікування. Різкого припинення лікування слід уникати. У разі припинення лікування препаратом Дефаксто дозу слід поступово зменшувати протягом періоду принаймні від одного до двох тижнів, щоб зменшити ризик реакції на припинення. Якщо нестерпні симптоми виникають після зменшення дози або після припинення лікування, то можна відновити прийом попередньо встановленої дози. Згодом лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Клінічні дослідження щодо застосування дулоксетину дітям не проводилися, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Передозування

Дані стосовно передозування дулоксетину обмежені. Повідомлялося про прийом великих доз (до 1400 мг) дулоксетину як монотерапії або в комбінації з іншими лікарськими засобами, що не мали летальних наслідків. Симптоми передозування (переважно при прийомі в комбінації з іншими ліками) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, епілептичні напади, блювання та тахікардію.

Лікування при передозуванні. Специфічні антидоти невідомі, при появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (ципрогептадин та/або контроль температури). Прохідність дихальних шляхів потрібно перевірити. Рекомендується моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності разом із відповідними симптоматичними і підтримуючими заходами. Промивання шлунка може бути доречним, якщо воно проводиться одразу після прийому препарату або з симптоматичною метою. Активоване вугілля зменшує абсорбцію препарату. Дулоксетин має великий об'єм розподілу в організмі, у зв'язку з чим форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисні.

Побічні реакції

Повідомлялося про запаморочення, нудоту і головний біль (> 5 %) як про несприятливі симптоми при припиненні прийому дулоксетину. При припиненні прийому також повідомлялося про порушення чутливості, порушення сну, збудження або тривожність, тремор, дратівливість, діарею та гіпергідроз. У таблиці наведено побічні реакції, які спостерігалися при прийомі дулоксетину, відповідно до даних, отриманих зі спонтанних звітів та у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

Оцінка частоти: дуже часто (≥ 10 %), часто (≥1 % та <10 %), нечасто (≥0,1 % та <1 %), рідко (≥0,01 % та <0,1 %), дуже рідко (<0,01 %).

1 Випадки судом та дзвін у вухах спостерігалися після переривання лікування.

2 Випадки ортостатичної гіпотензії та втрати свідомості спостерігалися переважно на початку лікування.

3 Пацієнтам, у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску при прийомі дулоксетину, необхідно зменшувати дозу або поступово припиняти терапію препаратом.

4 Про випадки агресії та злості повідомлялося на початку лікування та після переривання лікування.

5 Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомлялося на початку лікування та одразу після переривання лікування.

6 Встановлена частота побічних реакцій з постмаркетингових досліджень, що не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

7 Статистично значуще не відрізняються від плацебо.

8 Випадки падінь були більш частими у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років та більше).

Припинення терапії (особливо різке переривання) часто супроводжується синдромом відміни. Найчастішими побічними реакціями у такому випадку є: запаморочення, сонливість, порушення чутливості (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та сильні марення), слабкість, занепокоєння чи агресивність, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення. Рекомендується поступове припинення терапії.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), які перебувають на гемодіалізі, спостерігається підвищення рівня дулоксетину у плазмі крові.

Гепатит/підвищення рівня печінкових ферментів.

Повідомлялося про випадки ураження печінки, що включали значне підвищення рівня печінкових ферментів (збільшення до 10 разів понад норму), гепатит та жовтяницю. Більшість цих явищ траплялися протягом першого місяця лікування. Найбільш частий варіант печінкового ураження - гепатоцелюлярний. Дулоксетин необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть спричинити ураження печінки.

Повідомлялося про незначне підвищення рівня калію в крові. Нечасто спостерігалися транзиторні аномальні значення рівня калію у пацієнтів, які приймали дулоксетин, у порівнянні із плацебо.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 8 капсул у блістері. По 10 блістерів в упаковці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник

Алємбік Фармас'ютікелс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Панелав, ПВ Таджпура, Округ Халол, Район Панчмахал, Гуджарат - 389 350, Індія.