Трисептол

Інструкція по застосуванню

для медичного застосування лікарського засобу

ТРИСЕПТОЛ

(TRISEPTOL)

Склад

діючі речовини: sulfamethoxazole, trimethoprim;

1 таблетка 400 мг/80 мг містить: сульфаметоксазолу - 400 мг, триметоприму - 80 мг;

1 таблетка 100 мг/20 мг містить: сульфаметоксазолу - 100 мг, триметоприму - 20 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат, повідон.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 400 мг/80 мг - таблетки білого з кремуватим відтінком кольору, з розподільною рискою та фаскою; таблетки 100 мг/20 мг - таблетки білого з кремуватим відтінком кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Комбінація сульфаніламідів і триметоприму, включаючи похідні. Код АТХ J01Е Е01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Трисептол - комбінований антибактеріальний препарат з бактерицидною дією, зумовленою синергічною дією його двох компонентів - сульфаметоксазолу і триметоприму. Два активні компоненти блокують дві послідовні стадії біосинтезу фолієвої кислоти в мікроорганізмах і пригнічують біосинтез нуклеїнової кислоти і білка. Шляхом конкурентного інгібування сульфаметоксазол перешкоджає включенню параамінобензойної кислоти, життєво важливої для мікроорганізмів сполуки, до молекули дигідрофолієвої кислоти і пригнічує дигідрофолатсинтетазу. Триметоприм вибірково пригнічує дигідрофолатредуктазу, фермент, який перетворює дигідрофолієву кислоту у тетрагідрофолієву кислоту. Цей ефект є вибірковим, оскільки спорідненість триметоприму з дигідрофолатредуктазою бактерій у декілька разів (105) вища, ніж з людським ферментом, і тому, що організм людини здатний отримувати фолієву і фолінову кислоти із навколишнього середовища, тоді як мікроорганізми повинні синтезувати ці сполуки самостійно. Відповідно, бактеріостатичні концентрації компонентів, які застосовують окремо in vitro, стають бактерицидними при застосуванні їх у комбінації. Комбінація сполук зменшує ризик розвитку резистентності, тоді як розвиток плазмідозв'язуючої резистентності залишається можливим. Антибактеріальна дія лікарського засобу охоплює широкий спектр грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів та найпростіших.

Препарат ефективний щодо нижчезазначених мікроорганізмів.

Грампозитивні мікроорганізми: Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Staphylococcus aureus (в 90 %), коагулазонегативні staphylococcus;

грамнегативні мікроорганізми: Aeromonas spp., Bartonella henselae, Bordetella pertussis, Chlamydia trachomati, Escherichia coli (у 70 %), Haemophilus ducrey, Haemophilus influensae, Klebsiella spp., Morganella morganii, Neisseria meningitides, Proteus spp., Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Burkholderia (Pseudomonas) pseudomallei, Salmonella spp., Salmonella typhi, Salmonella paratyphi (в 90 %), Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica (y 90 %), Stenotrophomonas (Xanthomonas) maltophilia;

протозойні збудники: Isospora belli, Plasmodium spp., Pneumocystis carinii, Toxoplasma gondii;

частково чутливі мікроорганізми: Brucella spp., Enterobacter spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Serratia marcescens, Shigella spp., Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;

резистентні мікроорганізми: Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa і Treponema pallidum.

Препарат малоефективний відносно анаеробних бактерій і неефективний відносно анаеробних видів нормальної кишкової флори.

При інфекціях, спричинених частково чутливими мікроорганізмами, рекомендується провести пробу на чутливість, щоб виключити можливу резистентність збудника.

Чутливість до препарату можна визначити стандартними засобами, наприклад методом дисків або методом розведення, що рекомендував Національний комітет з клінічних лабораторних стандартів (НККЛС).

НККЛС рекомендує такі критерії чутливості:

Диск: 1,25 мкг триметоприму і 23,75 мкг сульфаметоксазолу.

** триметоприм (ТМ) і сульфаметоксазол (СМЗ) у співвідношенні 1 до 20.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні параметри обох компонентів Трисептолу подібні. Ця подібність дає змогу комбіновано застосувати дві активні речовини. Обидві активні сполуки добре всмоктуються після перорального застосування; майже 90 % триметоприму і приблизно 80 % сульфаметоксазолу всмоктується з травного тракту.

Максимальна концентрація у плазмі крові кожного компонента досягається протягом
1-4 годин після перорального застосування. Зв'язування з білками плазми становить 42-46 % для триметоприму і 66 % для сульфаметоксазолу. Терапевтичний ефект препарату приписується вільній фракції.

Одночасний прийом їжі зменшує площу під кривою «концентрація-час» (AUC) триметоприму приблизно на 20 %. Препарат добре розподіляється у тканинах, умовний об'єм розподілу становить 69-133 л для триметоприму і 10-16 л для сульфаметоксазолу.

Концентрація у тканинах і концентрація у різних рідинах організму подібні до концентрації в сироватці крові. Обидва компоненти проникають через гематоенцефалічний бар'єр, плаценту, а також можуть виявлятися у лікворі, середньому вусі, вагінальній рідині, слині, жовчі, а триметоприм - також у бронхіальному секреті. Обидва компоненти Трисептолу проникають у грудне молоко.

Обидва компоненти препарату метаболізуються головним чином у печінці. Активні речовини, а також їхні метаболіти виводяться нирками (шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції); концентрація триметоприму і сульфаметоксазолу в сечі вища, ніж концентрація в крові.

Період напіввиведення триметоприму - 10-12 годин, сульфаметоксазолу - 9-12 годин. Майже 80 % прийнятої дози триметоприму і майже 30 % дози сульфаметоксазолу виводяться з сечею у незміненому вигляді. Концентрація обох компонентів у крові піддається визначенню через 24 години після прийому дози.

Незначна частина молекул виділяється з жовчю. Жоден із компонентів не може бути видалений за допомогою перитонеального діалізу, однак обидва компоненти можна частково видалити за допомогою гемодіалізу.

Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку: нирковий кліренс сульфаметоксазолу зменшується.

Фармакокінетика у хворих із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв): період напіввиведення обох компонентів препарату збільшується (20-30 годин).

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату патогенними мікроорганізмами, у випадках, коли перевага від такого лікування перевищує можливий ризик; необхідно вирішити питання про те, чи не можна застосовувати лише один антибактеріальний засіб.

Інфекції ЛОР-органів та дихальних шляхів: синусит, середній отит, гострий і хронічний бронхіт, бронхоектази, пневмонія (у тому числі спричинена Pneumocystis carinii), фарингіт, ангіна (при інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептококами групи А, частота ерадикації не цілком достатня).

Інфекції нирок і сечовидільних шляхів: гострий і хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит, м'який шанкр.

Інфекції травного тракту: черевний тиф і паратиф, шигельози (спричинені чутливими штамами Shigella flexneri i Shigella sonnei, якщо показана антибактеріальна терапія), діарея «мандрівника», спричинена ентеротоксичними штамами Escherichia coli, холера (в доповнення до відновлення рідини і електролітів).

Інші бактеріальні інфекції: гострий і хронічний остеомієліт, бруцельоз, нокардіоз, актиномікоз, токсоплазмоз, південноамериканський бластомікоз.

Протипоказання

Підвищена чутливість до триметоприму і сульфаметоксазолу (включаючи сульфаніламідні похідні, протидіабетичні засоби сульфонілсечовини, а також тіазидні діуретики) та інших компонентів препарату.

Гострий гепатит, тяжкі порушення функції печінки, тяжка печінкова недостатність, включаючи діагностоване ураження паренхіми печінки, порфірія.

Захворювання крові (із серйозними стійкими змінами клітинного складу крові, окрім виняткових випадків), імунна тромбоцитопенія, спричинена застосуванням триметоприму та/або сульфаметоксазолу, порушення гемопоезу, мегалобластна анемія, спричинена дефіцитом фолієвої кислоти, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Ниркова недостатність, яка характеризується кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв (за винятком випадків проведення гемодіалізу).

Препарат протипоказаний пацієнтам, які проходять курс хіміотерапії.

Не можна призначати у комбінації з дофетилідом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Аскорбінова кислота підвищує кристалурію.

Триметоприм має незначну спорідненість із людською дегідрофолатною редуктазою, але може підвищити токсичність метотрексату, особливо у присутності інших факторів ризику: літній вік, гіпоальбумінемія, порушення функції нирок, пригнічення функцій кісткового мозку. Така побічна дія препарату може проявитися особливо тоді, коли метотрексат застосовувати у великій дозі. Рекомендується лікувати таких пацієнтів фолієвою кислотою чи фолінатом кальцію, щоб запобігти впливу на гемопоез.

У хворих, які застосовують триметоприм і метотрексат, були описані випадки панцитопенії.

Трисептол збільшує концентрацію вільної фракції метотрексату у сироватці крові за рахунок витіснення його зі зв'язків з білками.

Одночасний прийом дофетиліду та триметоприму протипоказаний, оскільки дофетилід може спричинити серйозні шлуночкові аритмії, асоційовані з подовженням інтервалу QT, у тому числі двонаправлену шлуночкову тахікардію (піруетного типу), що прямо залежить від плазмової концентрації дофетиліду.

Препарат може знижувати ефективність пероральних контрацептивів. Тому пацієнткам необхідно радити вживати додаткових протизаплідних заходів під час лікування препаратом.

Слід дотримуватися обережності для пацієнтів, які приймають інші препарати, що можуть спричинити гіперкаліємію.

За хімічною структурою похідні сульфонаміду тісно пов'язані з діуретиками (наприклад, ацетазоламідом, тіазидами) і пероральними протидіабетичними засобами. Існує можливість розвитку реакцій перехресної гіперчутливості цих складових. Зрідка у пацієнтів, які отримують сульфонаміди, посилюється діурез та/або гіпоглікемія.

Пацієнти літнього віку, які приймають діуретики, зокрема тіазиди, більш схильні до розвитку тромбоцитопенічної пурпури.

Трисептол посилює ефект пероральних антикоагулянтів (кумаринів). Отже, при призначенні препарату пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти, слід ретельно контролювати протромбіновий час і, у разі необхідності, коригувати дозу антикоагулянта.

При одночасному застосуванні Трисептол збільшує період напіввиведення фенітоїну на 39 % і зменшує його метаболічний кліренс на 27 %, що може призводити до токсичності фенітоїну. Тому при сумісному призначенні двох препаратів рекомендується ретельний контроль клінічних симптомів та рівня фенітоїну в крові.

Сульфаніламіди можуть зменшувати зв'язування з білками плазми і ниркове транспортування метотрексату, підвищуючи таким чином концентрацію вільного метотрексату і посилюючи його системний ефект. Вважається, що додавання фолієвої кислоти може зменшувати ризик розвитку побічних ефектів з боку системи кровотворення.

При одночасному застосуванні рифампіцину та Трисептолу зменшується період напів­виведення триметоприму приблизно на один тиждень.

У хворих після трансплантації нирки, які одночасно одержували Трисептол і циклоспорин, спостерігалося транзиторне порушення функції нирок.

Переважно у пацієнтів літнього віку одночасне застосування Трисептолу і дигоксину може підвищувати концентрацію останнього в сироватці крові, тому може виявитися необхідним контроль рівня дигоксину в сироватці крові.

Індометацин та інші нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати концентрацію сульфаніламіду в крові.

Іноді при одночасному призначенні Трисептолу хворим, які одержують піриметамін для профілактики малярії у дозах понад 25 мг на тиждень, може розвинутися мегалобластна анемія.

Трисептол може зменшувати ефективність трициклічних антидепресантів.

Як і інші сульфаніламіди, Трисептол також збільшує ефективність пероральних цукрознижувальних засобів, тому під час застосування Трисептолу слід ретельніше контролювати метаболізм вуглеводів.

При сумісному застосуванні триметоприму та інших лікарських засобів (наприклад, амантадину або прокаїнаміду), які є катіонактивними при фізіологічному pH і частково виводяться шляхом канальцевої секреції, може підвищуватися концентрація кожного з компонентів. Одночасне застосування Трисептолу і зидовудину може підвищувати ризик виникнення гематологічних побічних реакцій. Якщо необхідне сумісне лікування, то слід контролювати гематологічні параметри.

Триметоприм/сульфаметоксазол (160 мг/800 мг) може до 40 % підвищити дію ламівудину за рахунок триметопринового компонента. Ламівудин не впливає на фармакокінетику триметоприму або сульфаметоксазолу.

Лабораторні тести.

Трисептол, а саме триметоприм, що входить до його складу, може впливати на результати визначення концентрації метотрексату в сироватці крові, проведеного методом конкурентного зв'язування з білками із застосуванням дигідрофолатредуктази.

Трисептол може впливати на результати реакції Яффе (визначення креатиніну за реакцією з пікриновою кислотою у лужному середовищі). При цьому в діапазоні нормальних значень результати завищуються приблизно на 10 %.

Особливості застосування

Рідко під час лікування препаратом можуть розвиватися тяжкі, потенційно небезпечні для життя побічні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), фульмінантний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія, дискразія, тяжкі реакції гіперчутливості.

Слід повідомити пацієнтів щодо суб'єктивних та об'єктивних симптомів шкірних реакцій і необхідності ретельного спостереження. Найбільший ризик появи серйозних шкірних реакцій (синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу) відзначається у перші тижні лікування.

Лікування препаратом слід припинити у разі появи суб'єктивних або об'єктивних симптомів синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (таких як раптовий розвиток шкірних висипань, часто з пухирцями або ураження слизових оболонок).

Якщо під час лікування препаратом у пацієнта спостерігається синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, не слід у майбутньому призначати даний лікарський засіб.

У разі появи шкірного висипання або ранніх симптомів вищезазначених тяжких побічних реакцій (ангіна, пропасниця, біль у суглобах, блідість, пурпура, жовтяниця, які не можна пояснити іншими причинами) застосування Трисептолу слід негайно припинити. Кашель, задишка та розвиток легеневого інфільтрату можуть також бути ознаками реакції гіперчутливості. Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні препарату пацієнтам, в анамнезі яких зазначені тяжка алергічна реакція або бронхіальна астма.

Пацієнти літнього віку. З особливою обережністю слід застосовувати Трисептол пацієнтам літнього віку, оскільки побічні реакції частіше розвиваються у цієї категорії пацієнтів. Тяжкі шкірні реакції, пригнічення кісткового мозку та тромбоцитопенія є найчастішими побічними реакціями. Пацієнти літнього віку, які застосовують діуретики, зокрема тіазиди, більш схильні до розвитку тромбоцитопенічної пурпури.

Лікування хворих літнього віку не повинно бути тривалим.

Пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити.

У пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів з раніше існуючим дефіцитом фолієвої кислоти можуть виникати гематологічні побічні реакції, характерні при дефіциті фолієвої кислоти. Тому під час лікування препаратом пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів з імовірним дефіцитом фолієвої кислоти (хронічний алкоголізм, пацієнти, які приймають протисудомні засоби, недостатність харчування та/або мальабсорбція, ниркова недостатність) слід розглянути питання про додаткове призначення фолієвої кислоти.

Побічні реакції частіше розвиваються також у хворих на СНІД, а також в осіб з іншими хронічними захворюваннями.

Пацієнтам з порушенням функції нирок рекомендується застосовувати зменшені дози препарату та контролювати концентрацію препарату у плазмі крові.

Компонент триметоприм, що входить до складу Трисептолу, може спричиняти гіперкаліємію у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що збільшують рівень калію у крові, або в осіб з порушеним метаболізмом калію (наприклад, хронічна ниркова недостатність). У цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у крові; у разі розвитку
гіперкаліємії слід відмінити препарат.

У перші декілька днів лікування препарат може спричинити гіпоглікемію навіть у пацієнтів, у яких немає цукрового діабету. Пацієнти, які застосовують високі дози препарату, особливо схильні до розвитку гіпоглікемії.

Щоб уникнути розвитку кристалурії, під час лікування препаратом необхідно вживати відповідну кількість рідини, принаймні 1,5 л. Ризик кристалурії підвищується при порушенні харчування.

При тривалому застосуванні препарату потрібно регулярно контролювати показники формули крові, тромбоцитів, функції нирок і печінки та осаду сечі. Для послаблення гематологічних ефектів під час лікування можна додавати фолієву кислоту (5-10 мг/добу) без ризику будь-якого зменшення антибактеріальних ефектів препарату.

При тонзилофарингіті, спричиненому бета-гемолітичним стрептококом-A, слід обирати препарати, що містять пеніцилін, оскільки комбінація сульфаметоксазолу з триметопримом не забезпечує ерадикацію бактерій і тому не може запобігти виникненню ускладнень, наприклад, ревматичній гарячці.

Триметоприм погіршує метаболізм фенілаланіну, проте це не впливає на хворих із фенілкетонурією за умови дотримання відповідної дієти.

При розвитку тяжкої тривалої діареї необхідно розглянути можливість появи псевдомембранозного коліту. Характер перебігу хвороби може бути від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливу роль відіграє правильна діагностика цього захворювання у пацієнтів, у яких у ході застосування антибактеріального лікарського засобу з'явилася діарея. Лікування антибактеріальними засобами впливає на зміну фізіологічної флори ободової кишки і може спричинити надмірне збільшення кількості анаеробних паличок. Токсини, які продукують Clostridium difficile, є однією з головних причин розвитку коліту.

У разі легкого перебігу псевдомембранозного коліту зазвичай достатнім є припинення прийому лікарського засобу. У випадках середньої тяжкості та у тяжких випадках пацієнтам необхідно ввести рідину, електроліти, білок та антибактеріальні засоби, активні щодо Clostridium difficile (метронідазол або вінкоміцин). Не слід вводити лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, або інші протидіарейні препарати.

Лікування Трисептолом пацієнтів із захворюванням щитовидної залози потребує особливої обережності, оскільки і триметоприм, і сульфаметоксазол можуть індукувати рецидив або загострення захворювання.

Оскільки Трисептол може спричинити фоточутливість, пацієнтам слід порадити уникати прямого сонячного світла або використовувати захисний одяг та/або фотозахисні препарати під час лікування.

Слід дотримуватись обережності при призначенні Трисептолу пацієнтам з розумовою відсталістю, пов'язаною з Х-хромосомою, оскільки дефіцит фолієвої кислоти може призвести до загострення психомоторних розладів, пов'язаних із захворюванням.

Одночасне застосування діуретиків підвищує ризик кровотеч.

Окрім виняткових випадків, препарат не слід призначати пацієнтам із серйозними стійкими змінами клітинного складу крові. Час від часу препарат застосовували пацієнтам, які отримували цитотоксичні засоби, при цьому не спостерігалося ніяких ознак побічних ефектів з боку кісткового мозку або периферичної крові.

Тривале лікування препаратом не рекомендовано.

Тривале лікування може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів та грибів. У разі суперінфекції слід негайно розпочати відповідне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не рекомендується призначати препарат вагітним і жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У зв'язку з тим, що препарат може спричинити запаморочення, слід бути обережним при керуванні автотранспортом та при роботі з механізмами, які потребують концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози

Дорослі і діти віком від 12 років. Звичайна початкова доза становить 2 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері) після їжі, слід запивати великою кількістю рідини. При тяжких інфекціях можна призначати вищі добові дози - до 3 таблеток Трисептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу. Для підтримуючої терапії тривалістю більше 14 днів рекомендується приймати по 1 таблетці Трисептолу 400 мг/80 мг або 4 таблетки Трисептолу 100 мг/20 мг 2 рази на добу.

Діти 6-12 років. Рекомендована добова доза для дітей становить 6 мг триметоприму та 30 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла. Цю дозу слід розподілити на два прийоми.

Рекомендована добова доза для дітей віком від 6 до 12 років - 1 таблетка Трисептолу 400 мг/80 мг або 4 таблетки Трисептолу 100 мг/20 мг 2 рази на добу.

Дітям віком до 6 років рекомендується застосовувати інші лікарські форми препарату (суспензія).

Тривалість курсу лікування при гострих інфекціях, за винятком гонореї, - щонайменше 5 діб та ще 2 дні після зникнення симптомів захворювання. Триденний курс лікування може бути достатнім для жінок з неускладненим гострим циститом. Однак дітям при цьому захворюванні рекомендується застосовувати препарат протягом 5-7 днів. При гострому бруцельозі тривалість лікування має становити не менше 4 тижнів, а при нокардіозі - навіть більше (по 6-8 таблеток Трисептолу 400 мг/80 мг протягом 3 місяців).

Для профілактики та лікування токсоплазмозу (Toxoplasmosis) можна застосовувати схему дозування для Pneumocystis carinii (див. нижче).

При неускладненій гонореї можливий одноденний курс лікування - по 5 таблеток Трисептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері) або дводенний курс лікування - по 4 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу.

Для лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, рекомендована добова доза становить 20 мг триметоприму та 100 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла
(15-16 таблеток Трисептолу 400 мг/80 мг). Цю дозу слід розподіляти на 2 або більше прийомів, а лікування продовжувати протягом 14-21 дня.

Для профілактики пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, рекомендована доза для дорослих становить 2 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг або 8 таблеток Трисептолу 100 мг/20 мг 1 раз на добу; або 2 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг або 8 таблеток Трисептолу 100 мг/20 мг через день; або 2 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг або 8 таблеток Трисептолу 100 мг/20 мг 2 рази на добу протягом періоду підвищеного ризику інфекції.

Для профілактики дітям звичайну терапевтичну дозу, розраховану на основі віку дитини і маси тіла, призначати 1 раз на добу або 3 рази на тиждень 3 дні підряд. Ця доза відповідає приблизно 150 мг/м2 триметоприму і 750 мг/м2 сульфаметоксазолу. Максимальні добові дози триметоприму і сульфаметоксазолу становлять 320 мг і 1600 мг відповідно.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнтам із порушенням функції нирок дозу можна підбирати за такою схемою (дорослі і діти віком від 12 років):

Вимірювання плазмової концентрації сульфаметоксазолу рекомендується проводити через
2-3 дні лікування (через 12 годин після прийому Трисептолу). Якщо плазмова концентрація сульфаметоксазолу досягає 150 мкг/мл, лікування слід призупинити до того часу, поки концентрація сульфаметоксазолу не зменшиться до 120 мкг/мл.

Пацієнти, яким регулярно проводять гемодіаліз, повинні отримувати 50 % від звичайної дози препарату перед гемодіалізом і половину від застосованої дози після закінчення цієї процедури. Гемодіаліз триває 4 години, протягом яких з організму виводиться 44 % триметоприму і 57 % сульфаметоксазолу. Препарат не рекомендується застосовувати у дні, коли гемодіаліз не проводять.

З особливою обережністю слід застосовувати Трисептол пацієнтам літнього віку, оскільки у цієї категорії пацієнтів частіше розвиваються побічні реакції, особливо в осіб з нирковою або печінковою недостатністю, або при супутньому застосуванні інших лікарських засобів.

Діти. Застосовувати для лікування дітей віком від 6 років.

Дітям віком до 6 років у разі необхідності застосовувати інші лікарські форми препарату (суспензія).

Передозування.

Симптоми гострого передозування: головний біль, нудота, блювання, діарея, анорексія, коліки, запаморочення, психічні порушення, сплутаність свідомості, втрата свідомості, сонливість, розлади мислення та зорові розлади, озноб, гарячка, петехії, пурпура, жовтяниця, пригнічення функції кісткового мозку, порушення складу крові. У тяжких випадках - гематурія, кристалурія та анурія.

Симптоми хронічного передозування: пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія), а також інші патологічні зміни картини крові внаслідок недостатності фолієвої кислоти.

Лікування симптоматичне. Рекомендується індукування блювання, промивання шлунка та форсований діурез. Виведенню сульфаметоксазолу може сприяти алкалізація сечі, але при цьому зменшується виведення триметоприму. Препарат не виводиться з організму за допомогою перитонеального діалізу, однак він частково виводиться за допомогою гемодіалізу. Необхідно контролювати картину крові та рівень електролітів. При виражених патологічних змінах крові або жовтяниці призначати специфічне лікування. Для усунення впливу триметоприму на кровотворення можна призначати фолінат калію у дозі 3-6 мг внутрішньом'язово протягом 5-7 днів.

Реакції підвищеної чутливості можна усунути за допомогою стероїдних препаратів.

У разі пригнічення кісткового мозку, спричиненого тривалим застосуванням Трисептолу у високих дозах, можливе застосування лейковорину у дозах 5-15 мг на добу до нормалізації гемопоезу.

Побічні реакції

З боку травного тракту: часто виникають біль у животі, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея та анорексія, гастрит, псевдодифтерійне запалення кишечнику. Іноді розвивається гінгівіт, стоматит і глосит, а дуже рідко - панкреатит і псевдомембранозний коліт. Лікування Трисептолом може призвести до збільшення рівня білірубіну і трансаміназ у сироватці крові, у поодиноких випадках можуть виникати некротичний гепатит, холестатична жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто з'являються висипання, кропив'янка. Може виникнути фоточутливість, а в деяких випадках - ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), пурпура Шенлейна-Геноха, запалення шкіри з відшаруванням.

Алергічні реакції: у поодиноких випадках відзначали такі небажані ефекти як підвищення температури, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, алергічний міокардит, алергічний васкуліт, вузликовий періартериїт, червоний системний вовчак. Дуже рідко може з'явитись алергічний еозинофільний альвеоліт, який є потенційно небезпечним для життя. Можливі реакції гіперчутливості, включаючи гарячку, медикаментозну гарячку. Сильні алергічні реакції виникають дуже рідко, але вони також можуть становити загрозу для життя. Тому при появі еритродермії, висипання, свербежу і перших ознак розладу дихання рекомендується припинити лікування Трисептолом.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, втомлюваність, слабкість, відчуття втоми, безсоння, гострий психоз, знервованість. Іноді з'являється дзвін у вухах, нейропатія (у тому числі периферичні неврити та парестезії), атаксія, судоми, галюцинації, увеїт, депресія, апатія. Як один з нечастих і транзиторних побічних ефектів відзначався асептичний менінгіт, який зникав після припинення лікування Трисептолом.

З боку органів зору: гіперемія кон'юнктиви і склери ока.

З боку системи крові: може виникати тромбоцитопенія, нейтропенія та лейкопенія. Іноді з'являється імуногемолітична анемія, агранулоцитоз, гранулоцитопенія, мегалобластна, гемолітична або апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія або пурпура, поліцитемія, еозинофілія, збільшення небілкового азоту. У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази Трисептол може спричинити гемоліз. При дефіциті фолієвої кислоти та вітаміну В12 збільшується імовірність розвитку анемії, мегалобластного стану або нейтропенії.

З боку дихальної системи: у поодиноких випадках - кашель, задишка, легеневі інфільтрати. Можливі сильні реакції гіперчутливості з боку дихальної системи. При раптовій появі цих симптомів необхідно провести обстеження хворого та розглянути питання про припинення лікування Трисептолом.

З боку нирок та сечовиділення: у поодиноких випадках - порушення функції нирок, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, збільшення концентрації сечовини та/або креатиніну, кристалурія, нефротоксичний синдром з олігурією або анурією. Сульфонаміди, в тому числі Трисептол, можуть спричинити підвищення діурезу, особливо у хворих з набряками, зумовленими захворюваннями серцево-судинної системи.

З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень амінотрансфераз, гепатит, синдром зниження жовчних протоків, некроз печінки.

Метаболічні порушення: у поодиноких випадках - гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія.

З боку опорно-рухового апарату: рідко - артралгії та міалгії, описано окремі випадки рабдоміолізу.

Побічні реакції у хворих на СНІД: у хворих на СНІД, які застосовують Трисептол у високій дозі, можуть з'являтися нейтропенія, висипання, збільшуватись рівень креатиніну та ферментів печінки у сироватці крові. Описано випадки грибкових інфекцій, таких як кандидоз.

Частота побічних реакцій, особливо висипу, гарячки, лейкопенії та підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові у хворих на СНІД значно вища, ніж у інших хворих.

ВІЛ-інфіковані пацієнти з частими супутніми захворюваннями та їх лікуванням зазвичай отримують тривалу профілактику або лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii (Pneumocystis jirovecii), із застосуванням високих доз препарату. Окрім невеликої кількості додаткових побічних ефектів, профіль таких ефектів у цих пацієнтів є подібним до профілю у популяції пацієнтів, які не є ВІЛ-інфікованими. Однак деякі побічні ефекти спостерігаються частіше і часто є більш тяжкими, що зумовлює необхідність у перериванні курсу лікування препаратом у частини пацієнтів.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ТРИСЕПТОЛ

(TRISEPTOL)

Состав

действующие вещества: sulfamethoxazole, trimethoprim;

1 таблетка 400 мг/80 мг содержит: сульфаметоксазола - 400 мг, триметоприма - 80 мг;

1 таблетка 100 мг/20 мг содержит: сульфаметоксазола - 100 мг, триметоприма - 20 мг;

вспомогательные вещества: крахмал картофельный, натрия кроскармеллоза, кремния диоксид коллоидный безводный, кальция стеарат, повидон.

Лекарственная форма. Таблетки.

Основные физико-химические свойства: таблетки 400 мг/80 мг - таблетки белого с кремоватым оттенком цвета, с разделительной риской и фаской; таблетки 100 мг/20 мг - таблетки белого с кремоватым оттенком цвета.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные средства для системного применения. Комбинация сульфаниламидов и триметоприма, включая производные. Код АТХ J01Е Е01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Трисептол - комбинированный антибактериальный препарат с бактерицидным действием, обусловленным синергическим действием его двух компонентов - сульфаметоксазола и триметоприма. Два активных компонента блокируют две последовательные стадии биосинтеза фолиевой кислоты в микроорганизмах и подавляют биосинтез нуклеиновой кислоты и белка. Путем конкурентного ингибирования сульфаметоксазол препятствует включению парааминобензойной кислоты, жизненно важного для микроорганизмов соединения, в молекулу дигидрофолиевой кислоты и подавляет дигидрофолатсинтетазу. Триметоприм избирательно подавляет дигидрофолатредуктазу, фермент, превращающий дигидрофолиевую кислоту в тетрагидрофолиевую кислоту. Этот эффект является выборочным, поскольку сродство триметоприма с дигидрофолатредуктазой бактерий в несколько раз (105) выше, чем с человеческим ферментом, и потому, что организм человека способен получать фолиевую и фолиновую кислоты из окружающей среды, тогда как микроорганизмы должны синтезировать эти соединения самостоятельно. Соответственно, бактериостатические концентрации компонентов, которые применяют отдельно in vitro, становятся бактерицидными при применении их в комбинации. Комбинация соединений уменьшает риск развития резистентности, тогда как развитие плазмидосвязывающей резистентности остается возможным. Антибактериальное действие лекарственного средства охватывает широкий спектр грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов и простейших.

Препарат эффективен в отношении нижеследующих микроорганизмов.

Грамположительные микроорганизмы: Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Staphylococcus aureus (в 90 %), коагулазонегативные staphylococcus;

грамотрицательные микроорганизмы: Aeromonas spp., Bartonella henselae, Bordetella pertussis, Chlamydia trachomati, Escherichia coli (в 70 %), Haemophilus ducrey, Haemophilus influensae, Klebsiella spp., Morganella morganii, Neisseria meningitides, Proteus spp., Burkholderia (Pseudomonas) cepacia, Burkholderia (Pseudomonas) pseudomallei, Salmonella spp., Salmonella typhi, Salmonella paratyphi (в 90 %), Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica (в 90 %), Stenotrophomonas (Xanthomonas) maltophilia;

протозойные возбудители: Isospora belli, Plasmodium spp., Pneumocystis carinii, Toxoplasma gondii;

частично чувствительные микроорганизмы: Brucella spp., Enterobacter spp., Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Serratia marcescens, Shigella spp., Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes;

резистентные микроорганизмы: Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa и Treponema pallidum.

Препарат малоэффективен в отношении анаэробных бактерий и неэффективен в отношении анаэробных видов нормальной кишечной флоры.

При инфекциях, вызванных частично чувствительными микроорганизмами, рекомендуется провести пробу на чувствительность, чтобы исключить возможную резистентность возбудителя.

Чувствительность к препарату можно определить стандартными средствами, например, методом дисков или методом разведения, которые рекомендовал Национальный комитет по клиническим лабораторным стандартам (НККЛС).

НККЛС рекомендует следующие критерии чувствительности:

Диск: 1,25 мкг триметоприма и 23,75 мкг сульфаметоксазола.

** триметоприм (ТМ) и сульфаметоксазол (СМЗ) в соотношении 1 к 20.

Фармакокинетика.

Фармакокинетические параметры обоих компонентов Трисептола сходны. Это сходство позволяет комбинированно применять два активных вещества. Оба активных соединения хорошо всасываются после перорального применения; почти 90 % триметоприма и около 80 % сульфаметоксазола всасывается в пищеварительном тракте.

Максимальная концентрация в плазме крови каждого компонента достигается через 1-4 часа после перорального применения. Связывание с белками плазмы составляет 42-46 % для триметоприма и 66 % для сульфаметоксазола. Терапевтический эффект препарата приписывается свободной фракции.

Одновременный прием пищи уменьшает площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) триметоприма примерно на 20 %. Препарат хорошо распределяется в тканях, условный объем распределения составляет 69-133 л для триметоприма и 10-16 л для сульфаметоксазола.

Концентрация в тканях и концентрация в различных жидкостях организма подобны концентрации в сыворотке крови. Оба компонента проникают через гематоэнцефалический барьер, плаценту, а также могут проявляться в ликворе, среднем ухе, вагинальной жидкости, слюне, желчи, а триметоприм - также в бронхиальном секрете. Оба компонента Трисептола проникают в грудное молоко.

Оба компонента препарата метаболизируются главным образом в печени. Активные вещества, а также их метаболиты выводятся почками (путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции); концентрация триметоприма и сульфаметоксазола в моче выше, чем концентрация в крови.

Период полувыведения триметоприма - 10-12 часов, сульфаметоксазола - 9-12 часов. Почти 80 % принятой дозы триметоприма и почти 30 % дозы сульфаметоксазола выводятся с мочой в неизмененном виде. Концентрация обоих компонентов в крови поддается определению через 24 часа после приема дозы.

Незначительная часть молекул выделяется с желчью. Ни один из компонентов не может быть выведен с помощью перитонеального диализа, однако оба компонента можно частично вывести с помощью гемодиализа.

Фармакокинетика у пациентов пожилого возраста: почечный клиренс сульфаметоксазола уменьшается.

Фармакокинетика у больных с почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 25 мл/мин): период полувыведения обоих компонентов препарата увеличивается
(20-30 часов).

Клинические характеристики

Показания

Лечение инфекций, вызванных чувствительными к препарату патогенными микроорганизмами, в случаях, когда преимущество от такого лечения превышает возможный риск; необходимо решить вопрос о том, нельзя ли применять лишь одно антибактериальное средство.

Инфекции ЛОР-органов и дыхательных путей: синусит, средний отит, острый и хронический бронхит, бронхоэктазы, пневмония (в том числе вызванная Pneumocystis carinii), фарингит, ангина (при инфекциях, вызванных β-гемолитическими стрептококками группы А, частота эрадикации не вполне достаточная).

Инфекции почек и мочевыводящих путей: острый и хронический цистит, пиелонефрит, уретрит, простатит, мягкий шанкр.

Инфекции пищеварительного тракта: брюшной тиф и паратиф, шигеллезы (вызванные чувствительными штаммами Shigella flexneri и Shigella sonnei, если показана антибактериальная терапия), диарея «путешественника», вызванная энтеротоксичными штаммами Escherichia coli, холера (в дополнение к восстановлению жидкости и электролитов).

Другие бактериальные инфекции: острый и хронический остеомиелит, бруцеллез, нокардиоз, актиномикоз, токсоплазмоз, южноамериканский бластомикоз.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к триметоприму и сульфаметоксазолу (включая сульфаниламидные производные, противодиабетические средства сульфонилмочевины, а также тиазидные диуретики) и другим компонентам препарата.

Острый гепатит, тяжелые нарушения функции печени, тяжелая печеночная недостаточность, включая диагностированное поражение паренхимы печени, порфирия.

Заболевания крови (с серьезными стойкими изменениями клеточного состава крови, кроме исключительных случаев), иммунная тромбоцитопения, обусловленная применением триметоприма и/или сульфаметоксазола, нарушения гемопоэза, мегалобластная анемия, вызванная дефицитом фолиевой кислоты, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.

Почечная недостаточность, которая характеризируется клиренсом креатинина менее 15 мл/мин (за исключением случаев проведения гемодиализа).

Препарат противопоказан пациентам, проходящим курс химиотерапии.

Нельзя назначать в комбинации с дофетилидом.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Аскорбиновая кислота повышает кристаллурию.

Триметоприм имеет незначительное сродство с человеческой дегидрофолатной редуктазой, но может повысить токсичность метотрексата, особенно в присутствии других факторов риска: пожилой возраст, гипоальбуминемия, нарушение функции почек, угнетение функций костного мозга. Такое побочное действие препарата может проявиться особенно тогда, когда метотрексат применять в большой дозе. Рекомендуется лечить таких пациентов фолиевой кислотой или фолинатом кальция, чтобы предотвратить влияние на гемопоэз.

У больных, которые применяют триметоприм и метотрексат, были описаны случаи панцитопении.

Трисептол увеличивает концентрацию свободной фракции метотрексата в сыворотке крови за счет вытеснения его со связей с белками.

Одновременный прием дофетилида и триметоприма противопоказан, поскольку дофетилид может вызвать серьезные желудочковые аритмии, ассоциированные с удлинением интервала QT, в том числе двунаправленную желудочковую тахикардию (пируэтного типа), что напрямую зависит от плазмовой концентрации дофетилида.

Препарат может снижать эффективность пероральных контрацептивов. Поэтому пациенткам необходимо рекомендовать применять дополнительные противозачаточные меры во время лечения препаратом.

Следует соблюдать осторожность для пациентов, которые принимают другие препараты, вызывающие гиперкалиемию.

По химической структуре производные сульфонамида тесно связаны с диуретиками (например, ацетазоламидом, тиазидами) и пероральными противодиабетическими средствами. Существует возможность развития реакций перекрестной гиперчувствительности этих составляющих. Изредка у пациентов, получающих сульфонамиды, усиливается диурез и/или гипогликемия.

Пациенты пожилого возраста, принимающие диуретики, в частности тиазиды, более склонны к развитию тромбоцитопенической пурпуры.

Трисептол усиливает эффект пероральных антикоагулянтов (кумаринов). Поэтому, при назначении препарата пациентам, получающим пероральные антикоагулянты, следует тщательно контролировать протромбиновое время и, при необходимости, корректировать дозу антикоагулянта.

При одновременном применении Трисептол увеличивает период полувыведения фенитоина на 39 % и уменьшает его метаболический клиренс на 27 %, что может приводить к токсичности фенитоина. Поэтому при совместном назначении двух препаратов рекомендуется тщательный контроль клинических симптомов и уровня фенитоина в крови.

Сульфаниламиды могут уменьшать связывание с белками плазмы и почечную транспортировку метотрексата, повышая таким образом концентрацию свободного метотрексата и усиливая его системный эффект. Считается, что добавление фолиевой кислоты может уменьшать риск развития побочных эффектов со стороны системы кроветворения.

При одновременном применении рифампицина и Трисептола уменьшается период полувыведения триметоприма примерно на одну неделю.

У больных после трансплантации почки, которые одновременно получали Трисептол и циклоспорин, наблюдалось транзиторное нарушение функции почек.

Преимущественно у пациентов пожилого возраста одновременное применение Трисептола и дигоксина может повышать концентрацию последнего в сыворотке крови, поэтому может быть необходимым контроль уровня дигоксина в сыворотке крови.

Индометацин и другие нестероидные противовоспалительные средства могут повышать концентрацию сульфаниламида в крови.

Иногда при одновременном назначении Трисептола больным, которые получают пириметамин для профилактики малярии в дозах более 25 мг в неделю, может развиться мегалобластная анемия.

Трисептол может снижать эффективность трициклических антидепрессантов.

Как и другие сульфаниламиды, Трисептол также увеличивает эффективность пероральных сахароснижающих средств, поэтому при применении Трисептола следует тщательнее контролировать метаболизм углеводов.

При совместном применении триметоприма и других лекарственных средств (например, амантадина или прокаинамида), которые являются катионактивными при физиологическом pH и частично выводятся путем канальцевой секреции, может повышаться концентрация каждого из компонентов. Одновременное применение Трисептола и зидовудина может повышать риск возникновения гематологических побочных реакций. Если необходимо совместное лечение, то следует контролировать гематологические параметры.

Триметоприм/сульфаметоксазол (160 мг/800 мг) может до 40 % повысить действие ламивудина за счет триметопринового компонента. Ламивудин не влияет на фармакокинетику триметоприма или сульфаметоксазола.

Лабораторные тесты.

Трисептол, а именно триметоприм, входящий в его состав, может влиять на результаты определения концентрации метотрексата в сыворотке крови, проведенного методом конкурентного связывания с белками с применением дигидрофолатредуктазы.

Трисептол может влиять на результаты реакции Яффе (определение креатинина по реакции с пикриновой кислотой в щелочной среде). При этом в диапазоне нормальных значений результаты завышаются примерно на 10 %.

Особенности применения

Редко при лечении препаратом могут развиваться тяжелые, потенциально опасные для жизни побочные реакции, такие как синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла (токсический эпидермальный некролиз), фульминантный некроз печени, агранулоцитоз, апластическая анемия, дискразия, тяжелые реакции гиперчувствительности.

Следует известить пациентов относительно субъективных и объективных симптомов кожных реакций и необходимости тщательного наблюдения. Наибольший риск появления серьезных кожных реакций (синдрома Стивенса-Джонсона и токсического эпидермального некролиза) отмечается в первые недели лечения.

Лечение препаратом следует прекратить в случае появления субъективных или объективных симптомов синдрома Стивенса-Джонсона или токсического эпидермального некролиза (таких как внезапное развитие кожных высыпаний, часто с пузырьками или поражения слизистых оболочек).

Если во время лечения препаратом у пациента наблюдается синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз, не следует в будущем назначать данное лекарственное средство.

В случае появления кожной сыпи или ранних симптомов вышеуказанных тяжелых побочных реакций (ангина, озноб, боль в суставах, бледность, пурпура, желтуха, которые нельзя объяснить другими причинами) применение Трисептола следует немедленно прекратить. Кашель, одышка и развитие легочного инфильтрата могут также быть признаками реакции гиперчувствительности. Необходимо соблюдать осторожность при применении препарата пациентам, в анамнезе которых отмечены тяжелая аллергическая реакция или бронхиальная астма.

Пациенты пожилого возраста. С особой осторожностью следует применять Трисептол пациентам пожилого возраста, поскольку побочные реакции чаще развиваются у этой категории пациентов. Тяжелые кожные реакции, угнетение костного мозга и тромбоцитопения являются наиболее частыми побочными реакциями. Пациенты пожилого возраста, которые применяют диуретики, в частности тиазиды, более склонны к развитию тромбоцитопенической пурпуры.

Лечение больных пожилого возраста не должно быть продолжительным.

Пациентам с нарушением функции почек дозу препарата следует уменьшить.

У пациентов пожилого возраста, а также у пациентов с ранее существующим дефицитом фолиевой кислоты могут возникать гематологические побочные реакции, характерные при дефиците фолиевой кислоты. Поэтому при лечении препаратом пациентов пожилого возраста, а также пациентов с вероятным дефицитом фолиевой кислоты (хронический алкоголизм, пациенты, принимающие противосудорожные средства, недостаточность питания и/или мальабсорбция, почечная недостаточность) следует рассмотреть вопрос о дополнительном назначении фолиевой кислоты.

Побочные реакции чаще развиваются также у больных СПИДом, а также у лиц с другими хроническими заболеваниями.

Пациентам с нарушением функции почек рекомендуется применять уменьшенные дозы препарата и контролировать концентрацию препарата в плазме крови.

Компонент триметоприм, входящий в состав Трисептола, может вызывать гиперкалиемию у пациентов, принимающих другие препараты, увеличивающие уровень калия в крови, или у лиц с нарушенным метаболизмом калия (например, хроническая почечная недостаточность). В этих группах пациентов необходимо регулярно контролировать уровень электролитов в крови; в случае развития гиперкалиемии следует отменить препарат.

В первые несколько дней лечения препарат может вызвать гипогликемию даже у пациентов, у которых нет сахарного диабета. Пациенты, применяющие высокие дозы препарата, особенно подвержены к развитию гипогликемии.

Во избежание развития кристаллурии, при лечении препаратом необходимо принимать соответствующее количество жидкости, не менее 1,5 л. Риск кристаллурии повышается при нарушении питания.

При длительном применении препарата необходимо регулярно контролировать показатели формулы крови, тромбоцитов, функции почек и печени и осадка мочи. Для ослабления гематологических эффектов при лечении можно добавлять фолиевую кислоту (5-10 мг/сут) без риска какого-либо уменьшения антибактериальных эффектов препарата.

При тонзилофарингите, вызванном бета-гемолитическим стрептококком-A, следует выбирать препараты, содержащие пенициллин, поскольку комбинация сульфаметоксазола с триметопримом не обеспечивает эрадикацию бактерий и поэтому не может предотвратить возникновение осложнений, например, ревматической лихорадки.

Триметоприм ухудшает метаболизм фенилаланина, однако это не влияет на больных с фенилкетонурией при условии соблюдения соответствующей диеты.

При развитии тяжелой продолжительной диареи необходимо рассмотреть возможность появления псевдомембранозного колита. Характер течения болезни может быть от легкого до такого, который угрожает жизни. Поэтому важную роль играет правильная диагностика этого заболевания у пациентов, у которых в ходе применения антибактериального лекарственного средства началась диарея. Лечение антибактериальными средствами влияет на изменение физиологической флоры ободочной кишки и может привести к чрезмерному увеличению количества анаэробных палочек. Токсины, которые продуцируют Clostridium difficile, являются одной из главных причин развития колита.

В случае легкого течения псевдомембранозного колита обычно достаточным является прекращение приема лекарственного средства. В случаях средней тяжести и в тяжелых случаях пациентам необходимо ввести жидкость, электролиты, белок и антибактериальные средства, активные относительно Clostridium difficile (метронидазол или винкомицин). Не следует вводить лекарственные средства, которые угнетают перистальтику, или другие противодиарейные препараты.

Лечение Трисептолом пациентов с заболеванием щитовидной железы требует особой осторожности, поскольку и триметоприм, и сульфаметоксазол могут индуцировать рецидив или обострение заболевания.

Поскольку Трисептол может вызвать фоточувствительность, пациентам следует посоветовать избегать прямого солнечного света или использовать защитную одежду и/или фотозащитные препараты при лечении.

Следует соблюдать осторожность при назначении Трисептола пациентам с умственной отсталостью, связанной с Х-хромосомой, поскольку дефицит фолиевой кислоты может привести к обострению психомоторных расстройств, связанных с заболеванием.

Одновременное применение диуретиков повышает риск кровотечений.

Кроме исключительных случаев, препарат не следует назначать пациентам с серьезными стойкими изменениями клеточного состава крови. Время от времени препарат применяли пациентам, которые получали цитотоксические средства, при этом не наблюдалось никаких признаков побочных эффектов со стороны костного мозга или периферической крови.

Продолжительное лечение препаратом не рекомендовано.

Продолжительное лечение может приводить к чрезмерному росту нечувствительных микроорганизмов и грибов. В случае суперинфекции следует немедленно начать соответствующее лечение.

Применение в период беременности или кормления грудью

Не рекомендуется назначать препарат беременным и женщинам, кормящим грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

В связи с тем, что препарат может вызвать головокружение, следует быть осторожным при вождении автотранспорта и при работе с механизмами, требующими концентрации внимания.

Способ применения и дозы

Взрослые и дети в возрасте от 12 лет. Обычная начальная доза составляет 2 таблетки Трисептола 400 мг/80 мг 2 раза в сутки (утром и вечером) после еды, следует запивать большим количеством жидкости. При тяжелых инфекциях можно назначать более высокие суточные дозы - до 3 таблеток Трисептола 400 мг/80 мг 2 раза в сутки. Для поддерживающей терапии длительностью более 14 дней рекомендуется принимать по 1 таблетке Трисептола 400 мг/80 мг или 4 таблетки Трисептола 100 мг/20 мг 2 раза в сутки.

Дети 6-12 лет. Рекомендуемая суточная доза для детей составляет 6 мг триметоприма и 30 мг сульфаметоксазола на 1 кг массы тела. Эту дозу следует распределить на два приема.

Рекомендуемая суточная доза для детей возрастом от 6 до 12 лет - 1 таблетка Трисептола 400 мг/80 мг или 4 таблетки Трисептола 100 мг/20 мг 2 раза в сутки.

Детям до 6 лет рекомендуется применять другие лекарственные формы препарата (суспензия).

Продолжительность курса лечения при острых инфекциях, за исключением гонореи, - не менее 5 суток и еще 2 дня после исчезновения симптомов заболевания. Трехдневный курс лечения может быть достаточным для женщин с неосложненным острым циститом. Однако детям при этом заболевании рекомендуется применять препарат в течение 5-7 дней. При остром бруцеллезе продолжительность лечения должна составлять не менее 4 недель, а при нокардиозе - даже больше (по 6-8 таблеток Трисептола 400 мг/80 мг в течение 3 месяцев).

Для профилактики и лечения токсоплазмоза (Toxoplasmosis) можно применять схему дозировки для Pneumocystis carinii (см. ниже).

При неосложненной гонорее возможен однодневный курс лечения - по 5 таблеток Трисептола 400 мг/80 мг 2 раза в сутки (утром и вечером) или двухдневный курс лечения - по 4 таблетки Трисептола 400 мг/80 мг 2 раза в сутки.

Для лечения пневмонии, вызванной Pneumocystis carinii, рекомендованная суточная доза составляет 20 мг триметоприма и 100 мг сульфаметоксазола на 1 кг массы тела
(15-16 таблеток Трисептола 400 мг/80 мг). Эту дозу следует распределять на 2 или больше приемов, а лечение продолжать в течение 14-21 дня.

Для профилактики пневмонии, вызванной Pneumocystis carinii, рекомендованная доза для взрослых составляет 2 таблетки Трисептола 400 мг/80 мг или 8 таблеток Трисептола 100 мг/20 мг 1 раз в сутки; или 2 таблетки Трисептола 400 мг/80 мг или 8 таблеток Трисептола 100 мг/20 мг через день; или 2 таблетки Трисептола 400 мг/80 мг или 8 таблеток Трисептола 100 мг/20 мг 2 раза в сутки в течение периода повышенного риска инфекции.

Для профилактики детям обычную терапевтическую дозу, рассчитанную на основе возраста ребенка и массы тела, назначать 1 раз в сутки или 3 раза в неделю 3 дня подряд. Эта доза соответствует примерно 150 мг/м2 триметоприма и 750 мг/м2 сульфаметоксазола. Максимальные суточные дозы триметоприма и сульфаметоксазола составляют 320 мг и 1600 мг соответственно.

Особые группы пациентов.

Пациентам с нарушением функции почек дозу можно подбирать по следующей схеме (взрослые и дети с 12 лет):

Измерение плазменной концентрации сульфаметоксазола рекомендуется проводить через
2-3 дня лечения (через 12 часов после приема Трисептола). Если плазменная концентрация сульфаметоксазола достигает 150 мкг/мл, лечение следует приостановить до тех пор, пока концентрация сульфаметоксазола не уменьшится до 120 мкг/мл.

Пациенты, которым регулярно проводится гемодиализ, должны получать 50 % от обычной дозы препарата перед гемодиализом и половину от принятой дозы после окончания этой процедуры. Гемодиализ длится 4 часа, в течение которых из организма выводится 44 % триметоприма и 57 % сульфаметоксазола. Препарат не рекомендуется применять в дни, когда гемодиализ не проводится.

С особой осторожностью следует применять Трисептол пациентам пожилого возраста, поскольку у этой категории пациентов чаще развиваются побочные реакции, особенно у лиц с почечной или печеночной недостаточностью, или при одновременном применении других лекарственных средств.

Дети. Применять для лечения детей с 6 лет.

Детям до 6 лет при необходимости применять другие лекарственные формы препарата (суспензия).

Передозировка.

Симптомы острой передозировки: головная боль, тошнота, рвота, диарея, анорексия, колики, головокружение, психические нарушения, спутанность сознания, потеря сознания, сонливость, расстройства мышления и зрительные расстройства, озноб, лихорадка, петехии, пурпура, желтуха, угнетение функции костного мозга, нарушение состава крови. В тяжелых случаях - гематурия, кристаллурия и анурия.

Симптомы хронической передозировки: угнетение кроветворения (тромбоцитопения, лейкопения, мегалобластная анемия), а также другие патологические изменения картины крови вследствие недостаточности фолиевой кислоты.

Лечение симптоматическое. Рекомендуется индуцирование рвоты, промывание желудка и форсированный диурез. Выведению сульфаметоксазола может способствовать алкализация мочи, но при этом уменьшается выведение триметоприма. Препарат не выводится из организма с помощью перитонеального диализа, однако он частично выводится с помощью гемодиализа. Необходимо контролировать картину крови и уровень электролитов. При выраженных патологических изменениях крови или желтухе назначают специфическое лечение. Для устранения влияния триметоприма на кровеобразование можно назначать фолинат калия в дозе 3-6 мг внутримышечно в течении 5-7 дней.

Реакции повышенной чувствительности можно устранить с помощью стероидных препаратов.

В случае угнетения костного мозга, вызванного длительным применением Трисептола в высоких дозах, возможно применение лейковорина в дозах 5-15 мг в сутки до нормализации гемопоэза.

Побочные реакции

Со стороны пищеварительного тракта: часто возникают боль в животе, отсутствие аппетита, тошнота, рвота, диарея и анорексия, гастрит, псевдодифтерийное воспаление кишечника. Иногда развивается гингивит, стоматит и глоссит, а очень редко - панкреатит и псевдомембранозный колит. Лечение Трисептолом может привести к увеличению уровня билирубина и трансаминаз в сыворотке крови, в единичных случаях могут возникать некротический гепатит, холестатическая желтуха.

Со стороны кожи и подкожных тканей: часто появляются высыпания, крапивница. Может возникнуть фотосенсибилизация, а в некоторых случаях - эксфолиативный дерматит, мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла (токсический эпидермальный некролиз), пурпура Шенлейна-Геноха, воспаление кожи с отслоением.

Аллергические реакции: в единичных случаях отмечали такие побочные эффекты как повышение температуры, ангионевротический отек, анафилактоидные реакции, сывороточная болезнь, аллергический миокардит, аллергический васкулит, узелковый периартериит, красная системная волчанка. Очень редко может появиться аллергический эозинофильный альвеолит, который является потенциально опасным для жизни. Возможны реакции гиперчувствительности, включая лихорадку, медикаментозную лихорадку. Сильные аллергические реакции возникают очень редко, но они также могут представлять угрозу для жизни. Поэтому при появлении эритродермии, сыпи, зуда и первых признаков нарушения дыхания рекомендуется прекратить лечение Трисептолом.

Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, утомляемость, слабость, чувство усталости, бессонница, острый психоз, нервозность. Иногда появляется звон в ушах, нейропатия (в том числе периферические невриты и парестезии), атаксия, судороги, галлюцинации, увеит, депрессия, апатия. Как один из нечастых и транзиторных побочных эффектов отмечался асептический менингит, который исчезал после прекращения лечения Трисептолом.

Со стороны органов зрения: гиперемия конъюнктивы и склеры глаза.

Со стороны системы крови: может возникать тромбоцитопения, нейтропения и лейкопения. Иногда появляется иммуногемолитическая анемия, агранулоцитоз, гранулоцитопения, мегалобластная, гемолитическая или апластическая анемия, метгемоглобинемия, панцитопения или пурпура, полицитемия, эозинофилия, увеличение небелкового азота. У пациентов с дефицитом глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы Трисептол может вызвать гемолиз. При дефиците фолиевой кислоты и витамина В12 увеличивается вероятность развития анемии, мегалобластного состояния или нейтропении.

Со стороны дыхательной системы: в единичных случаях - кашель, одышка, легочные инфильтраты. Возможны сильные реакции гиперчувствительности со стороны дыхательной системы. При внезапном появлении этих симптомов необходимо провести обследование больного и рассмотреть вопрос о прекращении лечения Трисептолом.

Со стороны почек и мочевыделения: в единичных случаях - нарушение функции почек, почечная недостаточность, интерстициальный нефрит, повышение концентрации мочевины и/или креатинина, кристаллурия, нефротоксический синдром с олигурией или анурией. Сульфонамиды, в том числе Трисептол, могут вызвать повышение диуреза, особенно у больных с отеками, обусловленными заболеваниями сердечно-сосудистой системы.

Со стороны гепатобилиарной системы: повышенный уровень аминотрансфераз, гепатит, синдром снижения желчных протоков, некроз печени.

Метаболические нарушения: в единичных случаях - гиперкалиемия, гипонатриемия, гипо­гликемия.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко - артралгии и миалгии, описаны отдельные случаи рабдомиолиза.

Побочные реакции у больных СПИДом: у больных СПИДом, принимающих Трисептол в высокой дозе, могут появляться нейтропения, высыпания, увеличиваться уровень креатинина и ферментов печени в сыворотке крови. Описаны случаи грибковых инфекций, таких как кандидоз.

Частота побочных реакций, особенно высыпаний, лихорадки, лейкопении и повышения активности аминотрансфераз в сыворотке крови у больных СПИДом значительно выше, чем у других больных.

ВИЧ-инфицированные пациенты с частыми сопутствующими заболеваниями и их лечением обычно получают длительную профилактику или лечение пневмонии, вызванной Pneumocystis carinii (Pneumocystis jirovecii), с применением высоких доз препарата. Кроме небольшого количества дополнительных побочных эффектов, профиль таких эффектов у этих пациентов является подобным к профилю у популяции пациентов, которые не являются ВИЧ-инфицированными. Однако некоторые побочные эффекты наблюдаются чаще и часто являются более тяжелыми, что влечет необходимость в прерывании курса лечения препаратом у части пациентов.

Срок годности

5 лет.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 10 таблеток в блистере; по 2 блистера в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. Частное акционерное общество «Лекхим-Харьков».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 61115, Харьковская обл., город Харьков, улица Северина Потоцкого, дом 36.